20.02.2014 Справа № 920/65/14
За позовом Комунального закладу Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр», м. Суми,
до відповідача - Сумського державного університету, м. Суми,
про стягнення 91420 грн. 42 коп.
Суддя С.В. Заєць
За участю представників сторін:
від позивача: В.М. Бельський,
від відповідача: А.О. Сітайло.
У засіданні брав участь секретар судового засідання - Є.П. Карабан.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 91420 грн. 42 коп. фактичних витрат, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності позивача, за утриманя закріпленого за відповідачем 311, 70 кв. м. приміщення КЗ СОР «Обласний клінічний перинатальний центр», відповідно до укладеної між сторонами угоди від 25.02.2012 року про співробітництво.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог, оскільки позовні вимоги є неправомірними.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між сторонами 25 лютого 2012 року було укладено угоду про співробітництво (надалі - Угода).
Аналогічна угода була укладена між сторонами 25 лютого 2013 року терміном на 1 рік.
Відповідно до п.1.1 Угоди обидві сторони приймають на себе взаємні обов'язки щодо спільної організації, удосконалення, і забезпечення медичною допомогою населення регіону, що обслуговується, ефективного використання матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів і наукового потенціалу університету й закладу охорони здоров'я, які спрямовані на поліпшення здоров'я населення, підготовки фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи та впровадження у практику охорони здоров'я.
Згідно до п. 1.2 Угоди робота з надання медичної допомоги проводиться на площах закладу охорони здоров'я КЗ СОР «Обласний клінічний перинатальний центр», які спільно використовуються.
Відповідно до п. 3.4 Угоди витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я, здійснюється за рахунок коштів цього закладу.
Державною фінансовою інспекцією в Сумській області було проведено ревізію фінансово-господарської діляьності позивача, якою встановлено, що за період з 01.03.2012 року по 30.09.2013 року, позивачем проведено витрати на утримання кафедри Сумського державного університету, а саме на оплату комунальних послуг витрачено 91420 грн. 42 коп., що суперечить вимогам ч. 2 ст. 85 Бюджеткого кодексу України, якою заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату вищезазначених коштів, однак відповідач кошти не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно до ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Між сторонами виникли господарські відносини, пов'язані зі спільною діяльністю з організації навчально-наукового та лікувально-діагностичного процесів, а саме 25 лютого 2012 року та 25 лютого 2013 року було укладено угоди про співробітництво.
Угода підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена їх печатками.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Укладена між сторонами Угода є правомірною, оскільки її недійсність прямо не встановлена законом і вона не визнана судом недійсною, а тому згідно ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175,193 Господарського кодексу України зобов'язання за цією Угодою підлягали обов'язковому виконанню їх сторонами.
Угода належним чином виконувалась, сторони вищезазначений факт не заперечують і у даному випадку ніяких порушень умов Угоди ні зі сторони відповідача, ні зі сторони позивача не було.
Частина 2 статті 1131 Цивільного кодексу України встановлює, що умови договору про спільну діяльність, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Таким чином умовами Угоди сторони узгодили здійснення витрат, пов'язаних утриманням матеріально-технічної бази клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я за рахунок коштів цього закладу, тобто позивачем.
Отже, оскільки угодою про співробітництво не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на комунальні послуги, то вимоги про стягнення 91420 грн. 42 коп. з відповідача є неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, посилання позивача на ст. 85 Бюджетного кодексу України є необгрунтованим, оскільки дана норма регулює порядок передачі державного права на здійснення видатків, які віднесені до обов'язку держави та забороняє фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, в той час, як питання співробітництва регулюється Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 24.02.2014 року.
Суддя С.В. Заєць