04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" лютого 2014 р. Справа№ 910/19345/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Філіцька О.Ю. - дов. № 84 від 20.11.2013р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. (повний текст підписано 22.11.2013р.)
у справі № 910/19345/13 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-
страхова компанія»
до Приватного підприємства «ОСОБА_6»
про стягнення 8 800, 38 грн.
В судовому засіданні 13.02.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В жовтні 2013р. Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ОСОБА_6» про стягнення 8 800, 38 грн. в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що він як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача виплатив страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась з вини водія автомобіля, власником якого є відповідач, а тому в силу приписів ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право вимагати в регресному порядку від відповідача відшкодування здійснених витрат у зв'язку з тим, що його не було повідомлено відповідачем у передбачені законом строки про страхову подію.
14.11.2013р. під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 800, 38 грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем страхового відшкодування в розмірі 1 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. у справі № 910/19345/13 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які підтверджують наявність у позивача законних підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. для розгляду справи № 910/19345/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.02.2014р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 13.02.2014р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 96), причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п. «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункту 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Натомість, підпункт 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 даного Закону передбачає лише вжиття заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (позивач, страховик за договором) та Приватним підприємством «ОСОБА_6» (відповідач, страхувальник за договором) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді Полісу № АЕ/1297392, відповідно до якого страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність ПП «ОСОБА_6», пов'язану з експлуатацією автобуса «Богдан», д. н. НОМЕР_1. Строк дії полісу з 16.11.2012р. до 15.11.2013р.
Згідно довідки ВДАІ № 9120043 про ДТП, 05.12.2012р. в м. Києві по вул. Столичне шосе, Видубичі, залізничний міст сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Tacuma», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та автобуса «Богдан», д. н. НОМЕР_1, що належить ПП «ОСОБА_6», під керуванням ОСОБА_5
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.01.2013р. по справі № 752/687/13-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.
12.12.2012р. за вх. № 11088 відповідач, як страхувальник за Полісом № АЕ/1297392, звернувся до позивача із заявою (повідомленням) про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.
Згідно Звіту № 0368 від 17.12.2012р. з оцінки транспортного засобу, складеного ФОП «ОСОБА_3» на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Tacuma», д. н. НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10 784, 26 грн.
Страховим актом № ГО1669-12-м 9910 від 26.02.2013р. зазначену подію позивачем визнано страховим випадком та призначено до виплати потерпілому страхове відшкодування у розмірі 8 800, 38 грн.
Позивач на підставі страхового акту № ГО1669-12-м 9910 від 26.02.2013р. та звіту № 0368 від 17.12.2012р. виплатив власнику автомобіля «Chevrolet Tacuma», д. н. НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 8 800, 38 грн. (з урахуванням франшизи, передбаченої Полісом № АЕ/1297392 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), що підтверджується платіжним дорученням № 1920 від 03.04.2013р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.
13.05.2013р. за вих. № 2651 позивач звернувся до відповідача з листом про відшкодування шкоди в порядку регресу, який отриманий відповідачем 27.05.2013р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 35), однак залишений без відповіді та задоволення.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 800, 38 грн., посилаючись на те, що він як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача виплатив страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась з вини водія автомобіля, власником якого є відповідач, а тому в силу приписів ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право вимагати в регресному порядку від відповідача відшкодування здійснених витрат у зв'язку з тим, що його не було повідомлено відповідачем у передбачені законом строки про страхову подію.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страхувальника повідомити письмово страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомив позивача про страховий випадок 12.12.2012р. (а. с. 38-39), тобто після спливу більше ніж трьох робочих днів з дня настання страхового випадку, який стався 05.12.2012р. При цьому відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин такого несвоєчасного повідомлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З наявних в матеріалах справи наказів № 158 від 15.07.2012р, № 97-1 від 15.06.2012р. та подорожнього листа серії 2-86 ПА № 327972 вбачається, що ОСОБА_5 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «ОСОБА_6» та виконував свої трудові (службові) обов'язки.
Вина ОСОБА_5, який керував автобусом «Богдан», д. н. НОМЕР_1, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.
Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 800, 38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Отже, місцевий господарський суд не з'ясував всі істотні обставини справи та не звернув уваги на вказані норми чинного законодавства, а тому без належних правових підстав відмовив у задоволенні позовних вимог.
Крім того, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що відповідач визнав позовні вимоги позивача, частково сплатив страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 000, 00 грн., що вбачається з реєстру платежів за 04.11.2013р. та 11.11.2013р., наданих позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, оскільки в призначенні платежу зазначено про оплату страхового відшкодування згідно позовної заяви № 6350 від 01.10.2013р. (а. с. 56-57).
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. у справі № 910/19345/13, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із повним задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. у справі 910/19345/13 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. у справі № 910/19345/13 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» задовольнити.
4. Стягнути з Приватного підприємства «ОСОБА_6» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; код ЄДРПОУ 23734213) 7 800, 38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 720, 50 грн. судового збору за подання позовної заяви.
5. Стягнути з Приватного підприємства «ОСОБА_6» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; код ЄДРПОУ 23734213) 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Матеріали справи № 910/19345/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 18.02.2014р.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді В.О. Зеленін
А.О. Мальченко