13 лютого 2014 р. Справа № 24287/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Концерн «Містшляхбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-575/10/1370 за позовом Концерн «Містшляхбуд» до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Концерн «Містшляхбуд» звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 08.01.2010 року №Ю1795.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сума недоїмки нарахована відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Постановою Львівського лк орудного адміністративного суду від 19.03.2010 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем дана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено докази, які мають значення для справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Сторони в судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідач представив на адресу суду заву про розгляд справи у його відсутності. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 11.01.2010 року позивач отримав від відповідача вимогу про сплату боргу за №Ю1795 із сумою заборгованості зі сплати страхових внесків по недоїмці на загальну суму 70055 грн. 86 коп.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що вимога про сплату боргу винесена відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно із п.п. «а» п.8.2 Розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, з наступними змінами та доповненнями, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Доводи позивача зводяться до того, що у нього відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків, що підтверджує копіям платіжних доручень по сплаті відрахувань в Пенсійний Фонд від 03.02.2010 р. та 05.02.2010 р.
Однак, вказані докази свідчать про сплату внесків після винесення відповідачем оскарженої вимоги від 08.01.2010 р.
Крім цього, з матеріалів справи, зокрема картки особового рахунку позивача видно, що сума вказана у вимозі відповідає сумі вказаній у картці особового рахунку.
Таким чином, відповідачем оскаржена вимога винесена правомірно та підстав для її скасування немає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Концерн «Містшляхбуд» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-575/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс