ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/310 10.02.14
За скаргоюУкраїнської аграрної біржі
на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України
у справі№ 33/310
за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
доУкраїнської аграрної біржі
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача1) Міністерство фінансів України, 2) Державне казначейство України, 3) Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва
про стягнення 371 668 258,95 грн.
Головуючий суддя Бойко Р.В.
Судді: Мудрий С.М.
Стасюк С.В.
Представники сторін:
Від позивача:не з'явився
Від відповідача:Арбузов О.О.
Від третьої особи1:не з'явився
Від третьої особи2:не з'явився
Від третьої особи3:не з'явився
Прокурор:Діброва В.С.
ВДВС:Рубель І.В.
На розгляді господарського суду міста Києва знаходилася справа № 33/310 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Української аграрної біржі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", про стягнення 371 668 258,95 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2008 р. позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р., зазначене рішення змінено, позов задоволено частково.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від
13.04.2009 р. видано наказ.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2011 р. за заявою позивача в наказі господарського суду міста Києва від 08.05.2013 р. було виправлено описку.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. поновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 33/310 від 08.05.2009 р. до виконання з 11.11.2013 р. та видано дублікат наказу від 08.05.2009 р. на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №33/310, яка набрала законної сили 13.04.2009 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. у справі № 33/310 залишено без змін.
15.01.2014 р. до господарського суду міста Києва від Української аграрної біржі надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №33/310 та скасувати постанову від 30.12.2013 р. про відкриття виконавчого провадження №41392160.
Скарга мотивована тим, що наказ, в порушення вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", не відповідає вимогам до виконавчого документу, а тому державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Також, скаржник вказує на те, що податковий орган на підставі рішення про опис майна Української аграрної біржі у податкову заставу фактично двічі стягує з заявника суму заборгованості та посилається на положення Наказу Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013 р. "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податку" та ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до яких дана заборгованість підлягає списанню за спливом строків давності.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справа №33/310 була передана колегії суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), суддя Мудрий С.М., суддя Стасюк С.В. для розгляду скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2014 р. прийнято до провадження справу №33/310 та призначено розгляд скарги на 10.02.2014 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у зв'язку поверненням судді Бойка Р.В. з відпустки справу №33/310 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Мудрий С.М., суддя Стасюк С.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. справу №33/310 прийнято до провадження.
Представник відповідача (скаржника) в судове засідання, призначене на 10.02.2014 р., з'явився, подану скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення скарги заперечував, відзив на скаргу надав, в якому просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що державний виконавець діяв на підставі вимог чинного законодавства.
В судове засідання прокурор з'явився, проти задоволення скарги заперечував.
Представник позивача та представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.
У відповідності до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника), прокурора, представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частино 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
З огляду на викладене та згідно з п. 3.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р. (надалі - Інструкція про проведення виконавчих дій), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Тобто, законодавцем чітко визначено коло обставин, за якими державний виконавець може відмовити у відкритті провадження, однією з яких є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону, на яку посилається скаржник.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, однією з вимог до виконавчого документу є обов'язковість зазначення повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.
В даному випадку постановою від 13.04.2009 р. у справі №33/310, на виконання якої видано спірний наказ, вирішено стягнути кошти на користь держави за позовом органу доходів і зборів, а тому в силу положень ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем за таким наказом є орган доходів і зборів, що виступає від імені та в інтересах держави.
Зважаючи на те, що особу, яка в даному випадку має виступати стягувачем за спірним наказом, визначено саме Законом, то відсутні підстави обов'язкового відображення такої особи - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в самому тексті наказу.
З огляду на викладене, посилання скаржника на невідповідність наказу від 08.05.2009 р. положенням ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" є необґрунтованим, а тому у державного виконавця були відсутні, визначені ст. 26 цього Закону, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Твердження скаржника щодо необхідності зазначення в наказі кодів бюджетної класифікації є безпідставними, адже визначення такої інформації у виконавчому документі не встановлено чинним законодавством, зокрема, вимогами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Посилання скаржника на відсутність в оскаржуваній постанові реквізитів рахунків, що унеможливило добровільне виконання ним постанови суду від 13.04.2009 р. у справі №33/310, як на підставу для її скасування, судом відхиляється, оскільки: по-перше, чинним законодавством не встановлено обов'язку виконавця щодо визначення реквізитів рахунків в постанові про відкриття виконавчого провадження; по-друге, обов'язок виконання рішення суду покладається саме на боржника, а тому останній не позбавлений був права звернутися до державного виконавця чи органів Державної казначейської служби України з метою отримання реквізитів рахунків для добровільного виконання такого рішення, доказів здійснення чого матеріали справи не містять.
З огляду на абз. 5 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, відповідно до якого постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 19 Закону, які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови від 30.12.2013 р. про відкриття виконавчого провадження №41392160.
Стосовно посилання Української аграрної біржі на подвійне стягнення податковим органом заборгованості на підставі рішення про опис майна в податкову заставу, на необхідність списання безнадійного податкового боргу платника податків у зв'язку з спливом строку давності, то дані обставини не входять до предмету розгляду скарг в розумінні ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладене, скарга Української аграрної біржі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Скаргу Української аграрної біржі на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилити.
Головуючий суддя Р.В. Бойко
Судді: С.М. Мудрий
С.В. Стасюк