Справа: № 2а-15455/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
06 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003022220/12835 від 24.10.2012, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача ТОВ «Торговий дім «ІСТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.10.2012 року № 4874/2220/25411862, в якому встановлені зокрема порушення позивачем вимог абз. 1 та 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток в 4 кварталі 2010 року в сумі 124 999,01 грн. та в 4 кв. 2010 року в сумі 124 999,87 грн. за наслідками взаємовідносин із контрагентами СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_2, а також вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток в 4 кварталі 2011 року в сумі 196 709,57 грн. за наслідками взаємовідносин із контрагентом ТОВ «ВІП СОЮЗ».
На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003022220/12835 від 24.10.2012 р., яким ТОВ «Торговий дім «ІСТА» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 560 138,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки під час судового розгляду справи було встановлено та доведено маніпуляції позивача з бухгалтерськими відомостями при наданні до перевірки оборотно-сальдових відомостей по одних бухгалтерських рахунках, та не надання таких самих відомостей до матеріалів справи та на дослідження судово-економічної експертизи.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно до ч. 1 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.
Перевіривши наявні матеріали справи, та вивчивши норми чинного на момент виникнення спірних відносин податкового та бухгалтерського законодавства, колегія суддів погоджується з висновками відповідача висвітленими в Акті перевірки від 12.10.2012 року № 4874/2220/25411862, щодо порушення ТОВ «Торговий дім «ІСТА» вимог податкового законодавства.
Так, як підтверджується наявними у справі доказами, зокрема Актом перевірки від 12.10.2012 року № 4874/2220/25411862, під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «ІСТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., позивачем на перевірку контролюючому органу були надані оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Саме за наслідками перевірки та детального аналізу вказаних оборотно-сальдових відомостей (зокрема по бухгалтерському рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»), податковим органом було встановлено безпідставне включення ТОВ Торговий дім «ІСТА» до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат на консультаційно-інформаційні послуги надані СПД ОСОБА_3 у сумі 499 996,07 грн., витрат на консультаційно-інформаційні послуги надані СПД ОСОБА_2 у сумі 499 999,51 грн., та витрат на інформаційні послуги надані ТОВ «ВІП СОЮЗ» у сумі 855 259,00 грн., які в подальшому, без підтвердження законних на те підстав, не були включені до валових витрат в декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, та в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року.
На обґрунтування позовних вимог щодо протиправності висновків податкового органу в Акті перевірки від 12.10.2012 року № 4874/2220/25411862, позивачем були надані тільки оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», з яких відповідно не вбачається включення ТОВ Торговий дім «ІСТА» до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат на консультаційно-інформаційні послуги надані, проте як такі включення, вбачалися саме з оборотно-сальдових відомостей позивача по бухгалтерському рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», яких в свою чергу не було надано позивачем до матеріалів справи та для дослідження експерту, внаслідок чого такий експертний висновок судово-економічної експертизи не може вважатися повним та обґрунтованим.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що позивачем ні до матеріалів справи, ні до пакету документів, наданого на експертне дослідження при проведенні судово-економічної експертизи, не було долучено оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», та розшифровки таких відомостей, за наявності та наданні до перевірки яких, контролюючим органом було встановлено безпідставне включення ТОВ «Торговий дім «ІСТА» до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат на консультаційно-інформаційні послуги у сумі 855 259,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки під час судового розгляду справи було встановлено та доведено маніпуляції позивача з бухгалтерськими відомостями.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Іста" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2014 року.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.