"18" лютого 2014 р. Справа № 920/1786/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Шевцові Є.О.,
за участю представників:
позивача -Єфременко О.О. (довіреність № 14-3 від 08.01.2013 р.);
відповідача - Глазунов Д.В. (довіреність № 30/125 від 30.12.2013 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (вх.№287С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 05 грудня 2013 року по справі № 920/1786/13
за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми
про стягнення 7543054,59 грн.
У жовтні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просив стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 7543054 грн. 59 коп. за договором № 03/110/12-ПР, в тому числі: пеню в сумі 3204048 грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 140331 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 710964 грн. 19 коп., 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп., а також судовий збір в сумі 68820,00 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05 грудня 2013 року (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню в сумі 3204048 грн. 54 коп., 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп., 3 % річних в сумі 710964 грн. 19 коп., а також 67539 грн. 67 коп. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 року у справі № 920/1786/13 в частині стягнення пені в сумі 3204048,54 грн., 7 відсотків штрафу в сумі 3487710,29 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 53320,39 грн. та витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача. Зазначає, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2013 р. у справі № 920/122/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумигаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Посилається на норму ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої боржнику протягом дії мораторію не нараховується неустойка за невиконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. у справі № 920/1786/13 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2014 р.
13.02.2014 року відповідач подав до Харківського апеляційного господарського суду заяву про уточнення вимог апеляційної скарги (вх.№ 1301), в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 05 грудня 2013 року в частині стягнення пені в сумі 3204048 грн. 54 коп.; 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп. та в цій частині в позові відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 05 грудня 2013 року справі № 920/1786/13 залишити без змін. Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги просить покласти на позивача.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав, його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів відповідача, зазначених в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Сумигаз" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 р. № 03/110/12-ПР (а.с.10-17).
Згідно п. 1.1., 1.2 вказаного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.
В розділі 2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 р. № 03/110/12-ПР сторонами узгоджено кількість та якість природного газу, який позивач має передати відповідачу (а саме: позивач у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. має передати відповідачу газ обсягом до 275000,000 тис. куб. м.), та передбачено можливість змінювати обсяги отриманого газу в установленому порядку.
Відповідно до п. 3.6, 3.7 договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 р. № 03/110/12-ПР, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж на п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу поставки газу; оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному пунктом 6.2 Договору.
Згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 р. № 03/110/12-ПР, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 р. № 03/110/12-ПР, цей договір набув чинності з дати його підписання та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині поставки природного газу - з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що протягом січня - червня 2012 року Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ в обсязі 50 684,169 тис. м3 на загальну суму 177 850 749,03 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.12, 30.04.12, 31.05.12 та 30.06.12 (а.с. 20-23), довідками щодо кінцевого сальдо Відповідача за період з 01.01.12 по 31.05.13 та щодо операцій із Відповідачем за цей же період. (а.с. 26-28).
Але відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ виконував неналежним чином, платежі з оплати газу проводив з порушенням строків, передбачених договором.
Згідно п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012 р. № 03/110/12-ПР, у разі невиконання відповідачем п. 6.1, 6.2 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (договору).
На підставі наведеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення борг в сумі 7543054 грн. 59 коп. за договором № 03/110/12-ПР, в тому числі: пеню в сумі 3204048 грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 140331 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 710964 грн. 19 коп., 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп.,
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 710964,19 грн., виходячи з наступного.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610, ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 710964,19 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 140331,00 грн., у зв'язку з їх неправомірним нарахуванням.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами також не оскаржується.
Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 3204048,54 грн. та 7% штрафу в сумі 3487710,29 грн., суд першої інстанції виходив з того, що, пеня та 7% штрафу, нараховані позивачем станом на 06.06.2013 року, тобто нарахування пені та 7% штрафу, заявлених позивачем до стягнення, відбулося до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введенню мораторію ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2013 р. у справі № 920/122/13.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається що ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2013 р. у справі № 920/122/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумигаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Отже, виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за невиконання зобов'язань або їх неналежне виконання боржнику не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011.
Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів до відповідача, а позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню та 7% штрафу по зобов'язанням, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію (17.01.2013 р), суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 3204048,54 грн. та 7% штрафу в сумі 3487710,29 грн., тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань в сумі 34220,45 грн. та 7% штрафу в сумі 3487710,29 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Прийняти до розгляду заяву відповідача про уточнення вимог апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 05 грудня 2013 року справі № 920/1786/13 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3204048 грн. 54 коп. та 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 3204048 грн. 54 коп. та 7% штрафу в сумі 3487710 грн. 29 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" (40021, Сумська область, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код 03352432) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 34410,00 грн.
Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 20.02.2014 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Тихий П.В.