"12" лютого 2014 р. Справа № 917/189/13-г
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Камишева Л.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ципко Р.В. (довіреність №1412/10-12 від 18.10.2012 року);
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3840П/1-38) на рішення господарського суду Полтавської області від "31" жовтня 2013 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Комсомольськ
до Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2, м. Комсомольськ
про стягнення 74086,38 грн.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 66 952,14 грн. основної заборгованості, 7134,24 грн. неустойки (пені).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.03.2013 року (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року вказане рішення скасовано в частині стягнення пені в сумі 2376,97 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4757,27 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року вказане рішення та постанову скасовано та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" 66952,14 грн. основного боргу, 4106,76 грн. пені, 1668,89 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.
Відповідач, ФОП ОСОБА_2, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виконавчий директор ФОП ОСОБА_2- ОСОБА_3 не мав права підписувати договір оренди, а тому у сторін не виникло прав та обов'язків за даним договором. Крім того, як зазначає відповідач, об'єкт оренди потребував ремонту у зв'язку з чим відповідач не мав можливості певний період користуватися ним. Також відповідач, на його думку, був позбавлений можливості використання предмету оренду в період з 19.01.2012 року по 28.02.2012 року у зв'язку з погіршенням погодних умов.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 року по справі № 917/189/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 12.02.2014 року відповідач не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.12.2011 року між ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди обладнання №01/12-1, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування обладнання-екскаватор CAT-345BL держ. НОМЕР_1, інв. № 3000420001 оціночною вартістю 2444284,61 грн. для виробничих цілей (а.с.10-11 т.1).
Договір оренди діє з моменту його підписання обома сторонами і до 01.12.2012 року та припиняє свою дію з дня підписання акта приймання-передачі орендованого майна (п.9.1. договору).
Пунктом 5.1 договору встановлена орендна плата в розмірі 22317,82 грн. (в тому числі ПДВ в розмірі 3719,56 грн.).
Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.4.2.2 договору).
Відповідно до п.5.2 договору, орендна плата вноситься щомісяця у строк не пізніше 27 числа місяця, наступного за звітним, згідно рахунків орендодавця.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу предмет договору, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.12.2011 р., який був підписаний уповноваженими представниками сторін (а.с.12 т.1).
Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендних платежів виконував неналежним чином, орендну плату сплатив лише за грудень 2011 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 10.02.2012 року (а.с.142 т.1).
Додатковою угодою № 1 від 30.03.2012 р. сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди з 30.03.2012 р. (т.1 а.с.13).
На виконання вказаної угоди сторонами 31.03.2012 року підписано акт приймання-передачі екскаватора, відповідно до якого об'єкт оренди передається в придатному для експлуатації стані (а.с.14 т.1).
В порушення умов договору, орендна плата відповідачем за період з січня 2012 року по березень 2012 року сплачена не була, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 66952,14 грн.
12.04.2012 року відповідачем направлено позивачу гарантійний лист №311, в якому визнав існування заборгованості в розмірі 66952,14 грн. та гарантував проведення оплати всієї суми заборгованості до 31.08.2012 року за графіком, з квітня 2012 року по серпень 2012 року (а.с.16 т.1).
03.12.2012 року позивач направив відповідачу претензію №1234/12-12 з вимогою сплатити заборгованість до 15.12.2012 року (а.с.17 т.1).
Однак, вимоги позивача щодо сплати боргу не були виконані відповідачем, що стало підставою звернення до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та пені.
Судова колегія приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.4.2.2 договору оренди відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідач орендну плату з січня 2012 року по березень 2012 року не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 66952,14 грн.
Докази сплати суми боргу в матеріалах справи відсутні, наявність боргу не заперечується відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 66952,14 грн. основного боргу по орендній платі за договором оренди № 01/12-1 від 01.12.2011 року законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.3 договору оренди сторони узгодили що у випадку, якщо орендна плата не перерахована у повному об'ємі або несвоєчасно, орендар сплачує орендодавцю пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час оплати пені.
Враховуючи невиконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахуванням пені за період з травня 2012 року по жовтень 2012 року (включно).
Судова колегія вважає, що розрахунок пені в сумі 4106,76 грн. (а.с.34,т.2) є вірним, таким, що відповідає умовам договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що укладений сторонами договір оренди був підписаний неповноважним представником відповідача, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, оскільки у сторін не виникло прав та обов'язків за договором (в тому числі обов'язку відповідача щодо сплати орендних платежів).
Підставою недійсності правочину, відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.203 ЦК України - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа, що визначає його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.
Як свідчать матеріали справи, договір оренди №01/12-1 від 01.12.2011 року підписано виконавчим директором ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності б/н від 11.04.2011 року.
До матеріалів справи надано Зміни та доповнення до трудового договору між працівником та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 від 09.11.2010 року за №16541000916 та витяг з трудової книжки ОСОБА_3, які свідчать про те, що останній працював у ФОП ОСОБА_2 з 09.02.2011 року по 19.12.2011 року на посаді виконавчого директора (а.с.111-113 т.1).
Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що доказами наступного схвалення правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). наведе стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Судова колегія враховує наступні обставини.
За договором оренди від 01.12.2011 р. відповідач в особі виконавчого директора ОСОБА_3 орендував екскаватор.
Акт приймання-передачі майна від 01.12.2011 р. (а.с.12 т.1) свідчить про одержання орендарем від орендодавця майна за спірним договором.
До матеріалів справи додано виписку з особового рахунку відповідача про здійснення ним платежу за договором оренди на користь позивача за грудень 2011 року.
Таким чином обидві, сторони виконували договір оренди: відповідач здійснював оплату, а позивач надавав в оренду майно та приймав оплату.
Позивачем також додано до матеріалів справи гарантійний лист №311 від 12.04.2012 року, в якому виконавчий директор відповідача-Береза В.А., який діє від імені відповідача за довіреністю б/н від 11.01.2012 року, визнає борг за спірним договором в розмірі 66952,14 грн. та гарантує його погашення.
Зазначені вище обставини свідчать про прийняття обома сторонами договору оренди до виконання, отже фізична особа-підприємець - відповідач схвалила укладений договір після підписання його виконавчим директором.
Крім того, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вказаною нормою встановлена презумпція правомірності правочину.
Оскільки укладений сторонами договір оренди не визнано недійсним (відсутнє будь-яке судове рішення з цього приводу), він є таким, що створює права та обов'язки для сторін.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що з незалежних від нього причин він не мав можливості користуватися об'єктом оренди з 12.12.2011 року по 19.01.2012 року у зв'язку з його неналежним технічним станом та необхідністю ремонту.
Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі екскаватора від 01.12.2011 р. від орендодавця орендареві, в якому сторони підтвердили, що на момент передачі екскаватор придатний до експлуатації (а.с. 12, т.1).
Пунктом 4.2.4 договору оренди сторони узгодили обов'язок орендаря своєчасно здійснювати за свій рахунок поточний ремонт майна.
18.05.2010 відповідачем з ТОВ з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна" укладено договір про сервісне обслуговування № МЕ/SR/06-10/141 від 18.05.2010 р з додатком № 1 на екскаватор САТ-345BL (т.1 а.с.87-92).
Відповідно до акту виконаних робіт № KRRN0000056 від 19.01.2012 р. Криворізьким філіалом ТОВ з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна", на підставі сервісного замовлення відповідача № KRZP0014970 від 19.01.2012 р., були надані послуги щодо поточного ремонту гідравлічного екскаватора на суму 9771,50 грн. (т.1 а.с. 93).
Відповідач оплатив ремонт відповідно до рахунку-фактури № KRZP0014970 від 13.12.2011 р., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача від 19.01.2012 р., наданою Філією "Придніпровське РУ" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (т.1 а.с. 94, 96).
До ТОВ з іноземними інвестиціями "Цепелін Україна" із заявкою на ремонт відповідач звернувся лише 12.12.2011 р., тобто певний час екскаватор знаходився в експлуатації (т.1 а.с. 95).
Враховуючи, що відповідач отримав предмет об'єкт оренди, володів ним, сторони передбачили в договорі оренди обов'язок орендаря здійснювати за свій рахунок поточний ремонт, відповідач не може бути звільнений від сплати орендної плати з підстав неможливості користуватись орендованим екскаватором у зв'язку з його поточним ремонтом.
Крім того, обов'язком орендодавця є здійснення капітального ремонту обладнання (п.3.2 договору). Однак, доказів необхідності здійснення такого ремонту відповідачем суду не надано.
Відповідач також посилається на неможливість здійснення ним виробництва орендованою технікою у зв'язку з низькими температурами навколишнього середовища.
Вказана обставина підтверджується ним тим, що 01.11.2011 року між відповідачем та ПП «Автобуд» укладено договір №01/01-2 про надання послуг технікою (а.с.82 т.1).
19.01.2012 року ПП «Автобуд» направив відповідачу лист №09/01 з повідомленням про тимчасове призупинення надання послуг/виконання робіт екскаватором у зв'язку з зниженням температури повітря та неможливістю виконання робіт.
Колегія суддів приймає до уваги наступне.
Стаття 42 ГК України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст.44 Господарського кодексу України).
Таким чином, сторона під час здійснення підприємницької діяльності повинна самостійно розраховувати на можливість виконання зобов'язання.
Отже, труднощі, які виникли у відповідача у зв'язку із виконанням договору про надання послуг технікою охоплюються його комерційним ризиком. У суду відсутні підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди.
Відповідач посилається в своїх доводах на п.8.2 договору оренди, відповідно до якого сторона звільняється від відповідальності при наявності обставин непереборної сили (форс-мажор), які не залежать від сторін. Існування цих обставин має бути доведеним відповідними доказами, а саме: довідками Гідрометцентру, актами про пожежі та інше.
Таким чином, обставини непереборної сили повинні бути обґрунтовані та доведені, наявність форс-мажорних обставин повинні бути належно оформленими.
Судова колегія вважає, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування наявності вищевказаних обставин, які б звільнили його від виконання зобов'язань за договором оренди.
З огляду на викладене, повідомлення ПП «Автобуд» про призупинення робіт не є належним доказом на підтвердження форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Полтавської області.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 року у справі № 917/189/13-г прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2013 року у справі № 917/189/13-г залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови по справі № 917/189/13-г підписано 17.02.2014 року
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Камишева Л.М.