ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23320/13 10.02.14
За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Державного підприємства «Укрводсервіс»
простягнення заборгованості,
Суддя Дупляк О.М.
Представники сторін:
від позивача: Іващенко О.В., за довіреністю,
від відповідача: Шепета С.П., за довіреністю.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Укрводсервіс» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 311951 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2007 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст. 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 50.000,00 грн основного боргу, 1.024,82 грн 3% річних за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 та пені за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, згідно з прохальною частиною поданого позову, в сумі 4.819,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23320/13 та призначено до розгляду на 13.01.2014.
Відповідачем через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 10.01.2014 подано відзив на позовну заяву № 2/1-204 від 10.12.2013, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі сплатою боргу, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 6004577 від 28.11.2013 у сумі 50.000,00 грн.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 справу № 910/23320/13 передано для розгляду судді Бондарчук В.В., у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному.
Ухвалою суду від 13.01.2014 справу № 910/23320/13 прийнято суддею Бондарчук В.В. до свого провадження та призначено її розгляд на 27.01.2014.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 справу № 910/23320/13 передано для розгляду судді Дупляк О.М., у зв'язку з виходом судді Дупляк О.М. з лікарняного.
Ухвалою суду від 23.01.2014 справу № 910/23320/13 прийнято суддею Дупляк О.М. до свого провадження та призначено її розгляд на 27.01.2014.
У судовому засіданні 27.01.2014 представником позивача подано клопотання б/н від 27.01.2014 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, у тому числі письмового пояснення щодо відсутності у господарському суді та іншому органі, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутність рішення цих органів.
Представником відповідача у судовому засіданні 27.01.2014 подано клопотання б/н від 27.01.2014 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
У судовому засіданні 27.01.2014 було оголошено перерву до 10.02.2014.
У судовому засіданні 10.02.2014 представником позивача подано заяву б/н від 10.02.2014, в якій останній просив суд вважати суму пені у розмірі 3.633,19 грн, що виникла у період з 01.03.2013 по 31.08.2013, яка була прийнята судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову; клопотання б/н від 10.02.2014 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2014 надав суду пояснення по суті спору, відповідно до яких погодився з розміром нарахованої пені.
У судовому засіданні 10.02.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони у даній справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Судом установлено, що 01.08.2007 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством «Укрводсервіс» (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 311951 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2007 (далі - Договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 Договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору).
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем у порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача за період з 01.02.2013 по 01.10.2013 виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно розрахунку останнього склала 50.000,00 грн. Разом з цим за неналежне виконання зобов'язань за Договором позивачем також нараховано 1.024,82 грн 3% річних за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 та, згідно уточнених позовних вимог у цій частині, 3.633,19 грн пені за період з 01.03.2013 по 31.08.2013.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як установлено судом, згідно з відомостями обліку до договору, визначення кількості спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.
Відповідно до додатку № 3 до Договору розрахунки відповідачем за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.11.2007 № 1662, також сторонами передбачено можливість змінення тарифів в період дії Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5 додатку № 4 до Договору визначено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду. А згідно з п. 2 вказаного додатку до Договору відповідач зобов'язався до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Пунктами 8.1, 8.4 Договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за період з лютого по липень 2013 р. підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем суми боргу за поставлену теплову енергію вартістю 50.000,00 грн.
При цьому факт отримання за умовами Договору поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді на заявлену в позові суму (50.000,00 грн) та наявну перед позивачем заборгованість у розмірі цієї суми відповідачем не заперечується.
Разом з цим судом установлено, що відповідач згідно з платіжним дорученням № 6004577 від 28.11.2013 сплатив позивачу наявну заборгованість у розмірі 50.000,00 грн. Сплата даної суми за умовами спірного договору позивачем визнається.
Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином, оскільки як встановлено судом відповідачем було сплачено заборгованість за спірним договором 28.11.2013 (платіжне доручення № 6004577), що визнано позивачем, тобто до звернення позивача з даним позовом (02.12.2013 - дата звернення з позовом згідно з штампом вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва), на підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 50.000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3.633,19 грн пені за період з 01.03.2013 по 31.08.2013, відповідно до заяви від 10.02.2014.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7 додатка № 4 до Договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня, згідно з уточненням позивача, за період з 01.03.2013 по 31.08.2013 в сумі 3.633,19 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1.024,82 грн 3% річних за період з 01.02.2013 по 30.09.2013.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає, зокрема, в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних, який в частині визначеного останнім періоду визнається судом невірним, виходячи з того, що заборгованість відповідача утворилась у період починаючи з лютого 2013 р., відтак 3 % річних від простроченої суми також має вираховуватись починаючи з 01.03.2013 (від дня, коли зобов'язання згідно з п. 2 додатку № 4 до Договору мало бути виконано). Судом здійснено розрахунок 3 % річних за період з 01.03.2013 по 30.09.2013, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 895,37 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач доказів на підтвердження зворотнього суду не надав.
За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Укрводсервіс» (03035, м. Київ, вул. Солом'янська, 1, код ЄДРПОУ 32765831) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) пеню в сумі 3.633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 19 коп., 3 % річних в сумі 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн 37 коп. та 142 (сто сорок дві) грн 55 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.02.2014.
Суддя О.М. Дупляк