18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 лютого 2014 року Справа № 925/141/14
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників
від позивача: Сібільова О.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Богушинський Л.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Системи автоматизації сервіс», м. Харків
до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», м. Черкаси
про стягнення 209508 грн. 09 коп., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи автоматизації сервіс» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» 201050 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки товару №1208000495 від 21 серпня 2012 року (далі - договір), 7056 грн. 04 коп. - трьох процентів річних, 1401 грн. 65 коп. - інфляційних нарахувань.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи тим, що термін оплати за поставлений товар за договором не настав, отже - відсутні правові підстави стверджувати про наявність заборгованості та прострочені грошові зобов'язання.
У судовому засіданні оголошувалася вступна резолютивна частини рішення.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Системи автоматизації сервіс» (постачальник) та дочірньою компанією «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (замовник) було укладено догорів поставки.
Відповідачем подані суду докази заміни замовника за договором правонаступником.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» від 13.06.2012 №360-р та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 18.07.2012 року №530 27.12.2012 було припинено діяльність компанії-замовника, внаслідок реорганізації, шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз». Відповідно до п. 1.2 статуту ПАТ «Укртрансгаз» є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».
Рішенням установчих зборів ПАТ «Укртрансгаз» від 25.12.2012 була створена філія «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати за завданням замовника «Вузли та приладдя до контрольно-вимірювальної апаратури (Модуль центрального процесора FANUC IC 697 CPX935-CD)», код згідно з ДК016-97 - 33.20.8 (далі - товар), а замовник - прийняти та оплатити такий товар.
Кількість товару складає одна штука.
Ціна договору за п. 3.1. договору становить 201050 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ - 33508 грн. 40 коп.
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, проміжними платежами по факту поставки товару протягом 60 календарних днів.
Терміни та умови поставки товару обумовлені частиною 5 договору:
Термін поставки товару до 45 календарних днів з моменту направлення заявки від замовника постачальнику.
Місце поставки товарів: склад апарату УМГ «Черкаситрансгаз», м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3.
Умови поставки товару: DDP (ПРАВИЛА ІНКОТЕРМС-2000).
Приймання товару проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6 та за якістю №П-7.
24 вересня 2012 року постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 201050 грн. 40 коп. в обумовлене місце поставки, що підтверджується первинними документами: видатковою накладною №343 від 24 вересня 2012 року, довіреністю №261 від 19 вересня 2012 року, товарно-транспортною накладною від 24 вересня 2012 року, а також податковою накладною.
01 листопада 2013 року сторонами було підписано акт звірки розрахунків.
За вих. №7-598 25 грудня 213 року позивач звертався до відповідача з претензією.
Крім того, позивачем надано переписку з відповідачем з приводу погашення заборгованості. Листами від 04.04.2013 №2061/11, від 08.07.2013 №3884/11, від 21.11.2013 №6490/13 відповідач повідомив про тимчасові фінансові труднощі та наміри погасити заборгованість.
Відповідач поставлений товар не оплатив, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 201050 грн. 40 коп. у примусовому порядку, а також 7056 грн. 04 коп. - трьох процентів річних, 1401 грн. 65 коп. - інфляційних нарахувань у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до письмового відзиву та наданих представником у судовому засіданні пояснень, відповідач підтвердив наявність заборгованості перед постачальником за договором, але у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Виходячи зі змісту п. 4.1, умовами договору не передбачено після настання якої дати протягом 60 календарних днів замовник повинен розрахуватися за поставлений товар, тобто конкретний термін виконання замовником обов'язку щодо оплати поставленого постачальником товару не встановлений.
Відповідач вважає, що позивач не скористався своїм правом, встановленим ст. 530 Цивільного кодексу України, не пред'явив вимогу замовнику щодо здійснення оплати поставленого товару, тобто належними доказами не підтвердив та не обґрунтував свої позовні вимоги. Оскільки термін оплати за поставлений товар за договором не настав, отже - відсутні правові підстави стверджувати про наявність заборгованості та прострочені грошові зобов'язання.
Відповідач просить врахувати, що на момент виконання умов договору - у 2012 році замовник проводив свою діяльність відповідно до положень статуту ДК «Укртрансгаз».
Пунктом 7.10. статуту ДК «Укртрансгаз» встановлено, що рішення правління засновника - НАК «Нафтогаз України», накази та інші розпорядчі акти засновника є обов'язковими для виконання директором ДК «Укртрансгаз».
Пунктом 9.3. статуту ДК «Укртрансгаз» визначено, що господарська діяльність компанії здійснюється відповідно до річних планів, які затверджуються засновником.
На момент виконання постачальником зобов'язань згідно з умовами договору фінансовий план ДК «Укртрансгаз» на 2012 рік, з незалежних від компанії причин, в установленому законодавством порядку погоджено та затверджено не було.
Таким чином, зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за договором були змінені, внаслідок незалежних від нього причин, що полягали у відмові засновником від здійснення відповідних коригувань витратної частини фінансового плану ДК «Укртрансгаз» на 2012 рік.
В силу зазначених причини, відповідач вважає що зобов'язання замовника щодо оплати вартості товару не є простроченим, що відповідно, виключає можливість застосування санкцій за несвоєчасне виконання умов договору.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд прийшов до висновку, що сторони обумовили строк оплати товару, який визначається періодом у часі: оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, проміжними платежами по факту поставки товару протягом 60 календарних днів.
Після передачі позивачем товару у строк, передбачений договором, відповідач обов'язок оплатити товар не виконав, тобто порушив свої зобов'язання.
Отже, заперечення відповідача про те, що зобов'язання замовника щодо оплати вартості товару не є простроченим, господарський суд вважає безпідставними.
Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України та договору, та не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Факт отримання товару відповідачем не заперечується, позивачем на підтвердження своїх вимог та виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар надані необхідні докази.
На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 201050 грн. 40 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.
Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає правомірно стягнути з останнього суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 24.11.2012 до 24.01.2014, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 4190 грн. 16 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 04694614, вул. Сумгаїтська, 3, м. Черкаси) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Системи автоматизації сервіс» (код ЄДРПОУ 34567177, вул. Пушкінська, 79, м. Харків) 201050 грн. 40 коп. боргу, 7056 грн. 04 коп. три проценти річних, 1401 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань та 4190 грн. 16 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 24 лютого 2014 року
Суддя О.В. Чевгуз