20 лютого 2014 року справа № 919/1386/13
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт”
(99011, м.Севастополь, пл. Нахімова, буд. 3)
до військової частини НОМЕР_1
( АДРЕСА_1 )
( АДРЕСА_2 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі
(99011, вул. Балаклавська, буд.9, м. Севастополь).
про стягнення 13 040,64 грн,
за участю представників:
позивача - Ісаєва Н.О., - довіреність №ДВ-02 від 09.01.201;
Жих Т.Ю., - довіреність №ДВ-40 від 05.12.2013;
відповідача - Краснопюр Д.А., представник, довіреність б/н від 12.02.2014;
третя особа - не прибула.
У листопаді 2013 року Державне підприємство “Севастопольський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 про стягнення заборгованості у розмірі 15 608,37 грн за договором №50 про проведення послуг за державні кошти.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням замовником військовою частиною НОМЕР_2 своїх зобов'язань за договором №50 про проведення послуг за державні кошти щодо належного розрахунку.
Ухвалою суду від 02.12.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 10.12.2013.
Ухвалою суду від 10.12.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі та розгляд справи відкладено до 19.12.2013.
Ухвалою суду від 19.12.2013 було зупинено провадження у справі № 919/1386/13 до зміни відповідача її правонаступником.
Ухвалою суду від 23.01.2014 поновлено провадження у справі №919/1386/13 та призначена справа до розгляду у судове засідання 06.02.2014.
Справа розглядалась у судових засіданнях 10.12.2013, 19.12.2013, 06.02.2014 та 20.02.2014 року.
Від представника позивача 09.12.2013 через канцелярію суду надійшли додаткові документи, зокрема заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з військової частини НОМЕР_2 суму заборгованості з оплати за надані послуги в розмірі 11 880,00 грн, пеню за прострочення платежу у розмірі 863,80 грн, 3 % річних у розмірі 296,84 грн, всього 13 040,64 грн (а.с 21).
Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову 13 040,64 грн, в межах якої розглядається спір.
Ухвалою суду від 06.02.2014 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 20.02.2014 було задоволено клопотання державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” та замінено відповідача - військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника військову частину НОМЕР_1 та виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_1 .
У судовому засіданні 20.02.2014 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача - військової частини НОМЕР_1 проти позову не заперечував, вказав, що послуги за договором №50 були отримані у повому обсязі.
Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі не прибув, повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Крім викладеного судом встановлено, що 10.12.2012 за договором № 50 Державне підприємство “Севастопольський морський торговельний порт” (далі виконавець) зобов'язалось надати послуги військовій частині НОМЕР_2 (далі замовник) з буксирування військового корабля (корвет «Кременчук») відповідно до калькуляції (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що фінансування цього договору передбачено за спеціальним фондом бюджету та здійснюється за умови фактичних надходжень коштів спеціального фонду бюджету на рахунки замовника.
Розділом 2 договору передбачено, що виконавець повинен виконати замовнику передбачені цим договором послугу якість яких відповідає умовам договору та калькуляції.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 11 880,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят грн.00 коп.) у тому числі : ПДВ 1 980,0 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп).
Пунктом 4.1 розділу 4 договору передбачено, що замовник зобов'язаний на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних послуг здійснити оплату повної вартості наданих послуг.
Згідно з пунктом 4.2 договору для здійснення оплати наданих послуг надається: акт виконаних робіт, фактична калькуляція наданих послуг.
Відповідно до пункту 5.1 строк (термін) виконання послуг на протязі 20 днів з моменту підписання договору.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів (робіт або послуг) за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1% від вартості затриманої послуги за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення якості поставки стягується штраф в розмірі 20 відсотків вартості послуг.
У разі несплати замовником наданих виконавцем послуг у термін, зазначений в п. 4.1., замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості наданої послуги за кожен день прострочення (пункт 7.3 договору).
Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 р.
У додатку 1 до договору визначено загальну вартість буксирування корвета у розмірі 11 880,грн (а.с. 11).
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт здачі - прийому робіт (надання послуг) від 14.12.2012 на суму 11 880,00 грн, який підписаний сторонами без зауважень (а.с. 12).
Враховуючи те, що ухвалою суду від 20.02.2014 замінено відповідача - військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника військову частину НОМЕР_1 та виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_1 , а відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації, а оскільки військова частина НОМЕР_2 була розформована, а її правонаступником визнано військову частину НОМЕР_1 , то усі зобов'язання військової частини НОМЕР_2 перейшли до його правонаступника військової частини НОМЕР_1 і на час розгляду справи в суді відповідачем взяті зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим заборгованість за надані послуги становить з врахування заяви про зменшення позовних вимог 11 880,00 грн (а.с 20-21).
Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 11 880,00 грн є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.
Водночас, позивачем нарахована пеня з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог в сумі 863,80 грн., договору, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 863,80 грн., за період 6 місяців, з 30.01.2013 по 29.07.2013 року, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:
11 880,00 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,5%) х 131 (дні прострочки) : 100 = 639,57 грн.
3433,15 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ (7,0%) х 50 (дні прострочки) : 100 = 232, 92 грн.
Розрахунок пені позивача є неточним, судом зроблений самостійних розрахунок пені за період 6 місяців з 30.01.2013 року, яка складає 867,41 грн.
Оскільки від позивача не надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену до стягнення пеню у розмірі 863,80 грн.
Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 296,84 грн., суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 296,84 грн з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що розрахунок позивача є вірним.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 296,84 грн.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити
2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м.Севастополь, пл. Нахімова, буд. 3, код ЄДРПОУ 01125548, МФО 384986, р/р № НОМЕР_4 в СФ ОАО Державний експортно-імпортний банк України) - 11 880,00 грн. суму заборгованості, пеню у розмірі - 863,80 грн, 3% річних - 296,84 грн та 1720,50 грн. компенсації по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 24.02.2014
Суддя О.С. Грицай
919/1386/13/3862/14