Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" лютого 2014 р.Справа № 5023/5597/11 вх. № 5597/11
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Юрченко О.А.
За участю:
кредитора АТ "Райффайзен банк Аваль" - Марченко О.П.
кредитора ПАТ "ПУМБ" - Пашкова Н.В., дов. від 05.11.2013 р.
ліквідатора - Саутенко С.О.
представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7
розглянувши заяву АТ "Райффазен банк Аваль" (вх. № 48101) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2
По справі за заявою ФОП ОСОБА_8, м. Харків
до ФОП ОСОБА_8, м. Харків
про визнання банкрутом
Постановою суду від 18.07.2011 р. ФОП ОСОБА_8 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саутенко С.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду.
Ухвалою суду від 10.12.2012 р. затверджено звіт ліквідатора, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. задоволено апеляційну скаргу Харківської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2012 р. скасовано та справу направлено на розгляд до господарського суду.
Ухвалою господарського суду від 03.12.2013р. було відкладено слухання звіту ліквідатора на 24.12.2013 р.
23.12.2013 р. до канцелярії суду від АТ "Райффазен банк Аваль" надійшла заява (вх. № 48101) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2013 р. прийнято до розгляду заяву АТ "Райффазен банк Аваль" (вх. № 48101 від 23.12.2013р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Представник АТ "Райффазен банк Аваль" в судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Ліквідатор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви банку, просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що вважає заяву АТ "Райффазен банк Аваль" безпідставною та необґрунтованою.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви банку керуючись наступним.
Згідно до ч.2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно п.1-1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, положення цього закону застосовуються судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких порушено після набрання чинності цим законом.
Необхідно зазначити, що справа №5023/5597/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_8 була порушена за ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.09.99р. (далі - Закон). Тобто, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_8 було порушено та боржник ФОП ОСОБА_8 був визнаний банкрутом (Постанова суду від 26.07.2010р.) до набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11р. (далі - Закон про банкрутство).
Таким чином, провадження у справі про банкрутство №5023/5597/11 регулюється положеннями Закону про банкрутство в редакції від 30.09.99р.
Так, постановою господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича (Ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_2 від 26.02.2009 року).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2011 року звільнено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_8, призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_8 арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича, ліцензія серії НОМЕР_3 від 02.04.2010 року.
26 серпня 2011 року до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання грошових вимог до банкрута у розмірі 15 512 103,62 грн.
В ст. 41 розділу VI Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) вказано, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Ст.ст. 47-49 розділу VI Закону встановлені особливості здійснення провадження у справах про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності громадянина.
Таким чином, при провадженні у справі про банкрутство фізичної особи підприємця застосовуються приписи інших норм Закону в частині, що не суперечить ст.ст. 47-49 розділу VI.
Згідно абз. 2 ч. 7 ст. 48 Закону у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Статтею 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.
Частиною 2 даної статті встановлено, що для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Заявник в своїй заяві вказує, що ліквідатором не було здійснено оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, що, на його думку зробило неможливим проведення відкритих торгів із забезпеченням вільного доступу всіх бажаючих придбати нерухоме майно та проведення його продажу на конкурсних засадах. Крім того, заявник зазначає, що ліквідатором не було здійснено інвентаризацію майна боржника банкрута, що дає підстави вважати, що вказане могло привести до заниження показника ліквідаційної маси через неповне виявлення майна боржника.
Відповідно до акту інвентаризації № 1 від 20.07.2011 р. (а.с. 102, Т.№6) ліквідатором виявлено, що за ФОП ОСОБА_8 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літ. "Д-3", загальною площею 1 370,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що у ФО-П ОСОБА_8 фактично відсутні основні фонди, нематеріальні активи, товарно-матеріальних цінності, кошти, цінні папери та інші грошові документи, а також обсяги незавершеного виробництва в натурі.
01.09.2011 року між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Фоміним Г. В. та ПП "Агенство оцінки майна та землі" було укладено договір № 01/09/11/01 на проведення незалежної оцінки майна: нежитлової будівлі літ. "Д-3", загальною площею 1370,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до Висновку про вартість об'єкту оцінки ліквідаційна вартість нежитлової будівлі літ. "Д-3", загальною площею 1 370,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 складає 240 000,00 грн.
Отже, суд вважає, що ліквідатором вчинялись правомірні дії з інвентаризації та оцінки майна банкрута у відповідності до абз.4 ч. 4 ст. 3-1, абз. 3 ч.1 ст. 25, ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом".
Суд також приймає до уваги те, що ліквідатором було замовлено рецензію на звіт про оцінку нежитлової будівлі літ. "Д-3", загальною площею 1 370,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Рецензію виконував суб'єкт незалежної оціночної діяльності Українсько-Російська товарна біржа.
Відповідно до загального висновку про достовірність майна: звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки і може бути використаний для реалізації на відкритих торгах, орендарем.
Відповідно ч. 4 п. 4 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.
Положеннями п. 1-2 ст. 30 спеціального Закону закріплено, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.
Судом встановлено, що ліквідатором банкрута було укладено угоду б/н від 05.09.2011 року на організацію та проведення аукціону з продажу майнових активів банкрута з Товарною біржею "Правопорядок" та надано оголошення в всеукраїнському інформаційному виданні біржовому віснику "Правопорядок" № 27-0 (64) від 06.09.2011 року, що спростовує доводи скаржника відносно відсутності в матеріалах справи доказів публікації оголошення про реалізацію майна банкрута.
При цьому, в оголошенні про реалізацію майна банкрута, яке вийшло біржовому віснику "Правопорядок" № 27-0 (64) від 06.09.2011 року вказано місце, час та істотні умови проведення відкритих торгів (аукціону).
На підтвердження виконаної роботи в матеріалах справи міститься всеукраїнське інформаційне видання біржовий вісник "Правопорядок" № 27-0 (64) від 06.09.2011 року, який було надано до суду ліквідатором разом з супровідним листом 145/05 від 16.05.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2011 року відбувся аукціон з продажу нерухомого майна банкрута, відповідно до протоколу проведення аукціону №1 від 06 жовтня 2011 року у відкритих торгах приймали участь: фізична особа ОСОБА_12 та фізична особа ОСОБА_6.
Переможцем аукціону з продажу майна банкрута стала ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Московським РВ ГУМВС України у Харківській обл., виданий 18 квітня 2007 року). Нежитлову будівлю літ. "Д-3", загальною площею 1 370,60 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, було придбано за 240 000,00 грн.
В подальшому, між ліквідатором банкрута - Саутенко С.О. та переможцем аукціону - ОСОБА_6 07 жовтня 2011 року було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі за № 1549.
За таких обставин арбітражним керуючим правомірно було укладено угоду б/н від 05.09.2011 року на організацію та проведення аукціону з продажу майнових активів банкрута з Товарною біржею "Правопорядок" та надано оголошення в всеукраїнському інформаційному виданні біржовому віснику "Правопорядок" № 27-0 (64) від 06.09.2011 року.
Отже, твердження банку про порушення ліквідатором норм спеціального Закону та не здійснення оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута є безпідставним.
В своїй заяві банк у якості підстав для визнання спірної угоди недійсною вказує, що порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Банк зазначає, що комітет кредиторів ліквідатором не утворювався та скликався, а за відсутності належного рішення комітету кредиторів щодо всіх визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" умов і порядку продажу майна банкрута, ліквідатор не має необхідного обсягу дієздатності для здійснення повноважень, передбачених статтею 25 вказаного Закону, в частині реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.
Суд не погоджується з твердженням банку щодо обов'язку ліквідатора повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про оцінку заставного майна, про час, місце та умови продажу заставного майна, а також здійснювати погодження з кредиторами порядку продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, оскільки при здійсненні своїх повноважень арбітражний керуючий зобов'язаний діяти відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Так, згідно частини 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент проведення ліквідатором дій щодо продажу заставного майна), арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяло в редакції, чинній на момент продажу майна, що перебуває в іпотекі не було передбачено обов'язок ліквідатора повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна.
Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена процедура виявлення кредиторів - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що підтверджують їх (частина 1 статті).
Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина 6).
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів (абзац 2 частини 2 даної статті).
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів (абзац 4 частини 2).
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише ухвала господарського суду є підставою для визначення кількості голосів, які належить кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 16 спеціального Закону, протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх.
Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 16 Закону кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.
Однак, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_8 здійснюється з урахуванням вимог ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою обов'язкове затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалою суду та створення комітету кредиторів не передбачено.
Одна із особливостей провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 47, 48 закону про банкрутство полягає у тому, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується, створення комітету кредиторів Законом про банкрутство не передбачено, а відповідно, на ліквідатора боржника не покладається обов'язок проводити збори кредиторів з метою створення комітету кредиторів відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство та звітувати перед ним про свою діяльність.
У встановленому законодавством порядку ліквідатор розглянув грошові вимоги кредиторів, та про результати розгляду грошових вимог повідомив суд. У відповідності до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
При цьому, за весь час проведення ліквідаційної процедури банкрута ФО-П ОСОБА_8 жодних звернень про необхідність створення комітету кредиторів боржника від кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" або інших кредиторів боржника до ліквідатора банкрута не надходило.
Положеннями ч. 14 ст. 25 спеціального Закону визначено, ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Відтак, оскільки у процедурі банкрутства ФО-П ОСОБА_8 не створювався комітет кредиторів, з викладеного вбачається, що твердження банку про відсутність у ліквідатора необхідного обсягу дієздатності для здійснення повноважень передбачених ст. 25 спеціального Закону є хибними та безпідставними.
В заяві про визнання недійсним договору купівлі - продажу банк також зазначає, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, згідно ч.З ст. 12 Закону України "Про іпотеку". Стаття 9 цього ж Закону зазначає, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. У зв'язку з чим, банк вказує, що у разі відсутності згоди іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки правочин щодо його відчуження третій особі є недійсним. При укладенні правочину допущене порушення вимог ст. 5, ч.З ст.12 Закону України "Про іпотеку", а це у відповідності до сг. 203, 215 ЦК України, на думку банку, - є підставою недійсності правочину.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про віднов лення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовід носин) провадження у справах про банкрут ство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасову ється арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого борж ника (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про від новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому згоди іпотекодержателя на від чуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону Украї ни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.
Щодо твердження Банку про наявність арештів під час відчуження майна банкрута та порушення вимог Закону України "Про нотаріат", як підстави для визнання недійсним правочину, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно ч. 6 п. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Пунктом 5 постанови господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року по справі № 5023/5597/11 було скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Відтак, з викладеного постає висновок про безпідставність твердження банку про наявність арештів накладених на майно боржника, оскільки під час укладання Договору купівлі - продажу майна від 07.10.2011 р., всі арешти та інші обтяження накладені на майно боржника - ФО-П ОСОБА_8 були скасовані відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 18.07.2011 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Зокрема ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не доведено того, що зміст спірного правочину суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як то передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України. Так само банком не доведено наявності обставин стверджувати про недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, що є підставою для визнання спірної угоди недійсною у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, доводи АТ "Райффайзен банк Аваль" не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим, заява АТ "Райффазен банк Аваль" (вх. № 48101) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 4-1, 86 ГПК України, -
Відмовити ПАТ "Райффазен банк Аваль" в задоволенні заяви (вх. № 48101) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. Д-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалу направити ліквідатору, ПАТ "Райффазен банк Аваль".
Суддя Кононова О.В.