11 лютого 2014 р. Справа № 804/15973/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача - Степури Е.В., Лепської Л.А.,
представника відповідача - Бейгули А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт» до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
.
Позивач, ТОВ «Санпласт», звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.13 на загальну суму 149 947,53 грн. та від 23.10.13 на загальну суму 29 991,11 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка, за результатами якої відповідачем прийняті спірні рішення, проведена останнім безпідставно, а самі спірні рішення та дії контролюючого органу із визначення митних платежів та зобов'язань з ПДВ прийняті та вчинені з порушенням ч.1 ст.3 МК України, а також п.5 Прикінцевих та Перехідних положень Митного кодексу України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, внаслідок чого такі податкові повідомлення-рішення є протиправними. Крім того, позивачем зазначено, що під час зміни класифікації товару відповідач зобов'язаний був прийняти відповідне рішення, будь-які посилання на таке рішення відповідачем не наведені. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.
Відповідач, Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до наступного. За результатами перевірки позивача складено акт від 07.10.13 №Н05/13/37068504 та донараховано грошове зобов'язання на суму 136 119,13 грн. у т.ч. мито - 113 432,61 грн. та ПДВ - 22 686, 52 грн. Також, за результатами проведеної перевірки позивача був складений акт №Н07/13/110000000/32350220, в якому митний орган класифікував товар «Листи з вулканізованої незатверділої пористої гуми, не оброблені, не покриті, правильної прямокутної форми - латекс 100%:» за товарною підкатегорією 9404211000 згідно УКТЗЕД - постільні речі (наприклад матраци), матраци, з пористої гуми, з покриттям чи без покриття, з гуми, із застосуванням ставки ввізного мита 10%. З посиланням на акт перевірки відповідачем прийняті спірні рішення, грошові зобов'язання за якими були сплачені позивачем та включені Дніпропетровською митницею до реєстру належних до перерахування до держбюджету сум митних платежів 23.05.13. Крім того, відповідачем зазначено, що з урахуванням результатів перевірки, на підставі звернення позивача, були внесені зміни до митної декларації від 20.04.11 №110000012/2011/210325, де заявлений у 33 графі митної декларації код товару згідно УКТЗЕД був змінений з 4008110000 на 9404211000, внаслідок чого змінено ставку ввізного мита з 5% на 10% у 47 графі митної декларації (нарахування мита та митні платежі). Також відповідачем зауважено про наявність відповіді Митної Адміністрації Китайської Народної Республіки (вих. від 24.12.12 № 15/1-15.2-3/2397, вх. ДМ від 28.12.12 №22114/5-03), наданої не в рамках регулярного обміну статистикою зовнішньої торгівлі, яка відбувається раз у півріччя, а отримана на окремий конкретний запит Держмитслужби України. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в запереченнях та письмових поясненнях (а.с.90-93).
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень від 23.10.13 №0000072210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари в розмірі 149 947 грн. 53 коп., та №0000062210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 991 грн. 11 коп., вбачається що вони прийнятті з посиланням на акт невиїзної документальної перевірки від 07.10.13 № Н05/13/32350220 (а.с.31,33). Відповідно до згаданого акту (а.с.103) посадовою особою відповідача відповідно до п.7 ч.1 ст. 336, ст. 351 та ст. 354 Митного кодексу України, на підставі наказу ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.13 № 252 проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України ТОВ «Санпласт» при митному оформленні товару за МД : №110000012/2011/239045, дата митного оформлення якої 22.12.11, №110000012/2011/231525, дата митного оформлення якої 20.10.11, №110000012/2011/225183, дата митного оформлення якої 30.08.11, №110000012/2011/217018, дата митного оформлення якої 22.06.11, №110000012/2011/204238, дата митного оформлення якої 24.02.11, №110000012/2010/330217, дата митного оформлення якої 16.11.10 та №110000012/2010/329584, дата митного оформлення якої 10.11.10 (далі - митні декларації).
За висновками означеного акту від 07.10.13 №Н05/13/32350220 проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушені вимоги Закону України «Про митний тариф України» від 21 грудня 2010 року № 2829-VI в частині невірної класифікації товару та застосуванні при цьому заниженої ставки та суми ввізного мита при митному оформленні товару: «Листи з вулканізованої незатверділої пористої гуми, не оброблені, не покриті, правильної прямокутної форми - латекс 100%» за наведеними вище митними деклараціями та, як наслідок, ч.190.1 ст. 190 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні товару за вказаними митними деклараціями. В акті зазначено, що ТОВ «Санпласт» були порушені вимоги митного законодавства України в частині невірної класифікації товару та застосуванні заниженої ставки ввізного мита при ввезенні товарів на митну територію України, що спричинило невірне визначення податкового зобов'язання підприємства, як суб'єкта податкової відповідальності (власника товару, що ввозився на Україну) у розумінні Податкового кодексу України, при митному оформленні товару: «Листи з вулканізованої незатверділої пористої гуми, не оброблені, не покриті, правильної прямокутної форми - латекс 100%» на загальну суму 136 119,13 грн. у т.ч. мито - 113 432,61 грн., ПДВ - 22 686, 52 грн. за відповідними митними деклараціями. Підставою для наведених висновків слугували: - акт невиїзної документальної перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи від 25.02.13 №Н07/13/110000000/32350220, за яким Дніпропетровською митницею було прийняте рішення про зміну коду товару «Листи з вулканізованої незатверділої пористої гуми, не оброблені, не покриті, правильної прямокутної форми - латекс 100%» за митною декларацією 20.04.2011 № 110000012/2011/210325. При митному оформлені товар було класифіковано за кодом УКТЗЕД 4008110000, із застосуванням ставки ввізного мита 5 % (аркуш акту 4); - інформація, розміщена на офіційному сайті фірми-виробника латексу JIANGSU AIDEFU LATEX PRODUCTS CO (www.adflatex.com), відповідно до якої предметом її виробництва є виготовлення латексних матраців (англ. latex mattress), на думку перевіряючої особи відомості сайту свідчать про направленість виробництва - виготовлення постільних речей (подушок, матраців) з натурального латексу, виготовлення постільних речей (подушок, матраців) з натурального латексу, на підставі чого орган доходів і зборів класифікує товар, що надходив в Україну за митними деклараціями за товарною підкатегорією 9404211000, згідно УКТЗЕД - постільні речі (наприклад матраци), матраци, з пористою гуми, з покриттям та без покриття, з гуми (аркуш акту 7).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що спірні правовідносини виникли з приводу визначеної класифікацій творів за УКТ ЗЕД при митному оформлені позивачем товарів в митних деклараціях №110000012/2011/239045, №110000012/2011/231525, №110000012/2011/225183, №110000012/2011/217018, №110000012/2011/204238, №110000012/2010/330217 та №110000012/2010/329584, та, як наслідок, визначення ставки та суми ввізного вита та податку на додану вартість за такі товари.
Суд відмічає, що оскільки датою митного оформлення вказаних митних декларацій є 22.12.11, 20.10.11, 30.08.11, 22.06.11, 24.02.11, 16.11.10 та 10.11.10 відповідно, до правовідносини із здійснення митного контролю товарів за такими деклараціями та їх пропуску через митний кордон України застосовується Митний кодекс України від 11.07.02 № 92-IV (дата втрати чинності - 01.06.12, далі - МК України №92,), який був чинний на день оформлення таких митних декларацій.
Так, відповідно до ст.10 МК України №92, яка визначає особливості дії законодавства з питань митної справи у часі, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Положеннями ст.3 МК України від 13.03.12 № 4495-VI (далі - МК України №4495, набрав чинності 01.06.12) також визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України; норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законі; норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають (ч.3 ст.3).
Відповідно до ст.40 МК України №92 митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України; митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Положеннями п.35 ст.1 МК України №92 визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. Згідно зі ст.72 МК України №92 митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України № 314 від 20.04.05, чинного на час спірних правовідносин), працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, при здійсненні митного оформлення товарів за вищенаведеними деклараціями як позивачем були виконані вимоги, передбачені згаданим Порядком, так і службовими особами митниці були здійснені необхідні процедури щодо прийняття спірних МД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа «Під митним контролем» та здійснений митний контроль, який включає в себе згідно з п.16 та п.23 розділу «Митний контроль» Порядку «перевірка правильності класифікації та кодування товарів» та «перевірка правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів». Отже, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб Дніпропетровської митниці зауваження до митних декларацій, поданих позивачем, були відсутні. Контролюючий орган підтвердив правильність та достовірність заповнених митних декларацій, в тому числі і правильність класифікації товару, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі; своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалась.
Більш того, в митній декларації №110000012/2010/329584 від 10.11.10 код товару був визначений на підставі рішення Дніпропетровської митниці від 02.03.10 №КТ-110-1154-10 - 4008110000.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем закону України «Про митний тариф України» в частині невірної класифікації товару та застосуванні при цьому заниженої ставки та суми ввізного мита при митному оформлені товару за вказаними митними деклараціями ставки та суми ввізного мита є помилковими, адже не відповідають положенням МК України №92. Відповідно до ст.313 вказаного кодексу митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Отже зміст вказаної статті дозволяє дійти висновку, що класифікація товарів є виключною компетенцією митних органів, а не імпортерів.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, самостійно віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), а тому правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування грошових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки позивача стосовно класифікації товару, відсутні.
Застосування відповідачем до спірних правовідносин приписів МК України №4495, в тому числі положень п.5 ст.69, відповідно до яких у разі виявлення порушення правил класифікації товарів після митного оформлення орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товару, а також здійснення на підставі вказаного кодексу перевірки правильності визначення класифікації товарів, заходи з митного контролю щодо яких завершені станом на дату набрання чинності цим кодексом, не узгоджується з приписами Розділу ХХІ Прикінцевих та Перехідних положень МК України №4495, відповідно до п.5 якого навіть заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.
Окрім того, слід зазначити, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Означений принцип наведений в ст.58 Конституції України, за якою дію нормативного-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали настати. Відповідальність можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізувати у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Системний аналіз чинного МК України №4495 не дає підстави для висновку, що орган доходів і зборів наділений повноваженнями як щодо перевірки правильності класифікації товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, здійсненої митним органом на підставі ст.313 МК України №92, так і в загалі щодо перевірки правильності митного оформлення товарів, заходи з митного контролю та виконання митних формальностей щодо яких закінчені до дня набрання чинності МК України №4495.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі митної справи, адже спірні рішення та дії, за результатами яких прийняті такі рішення, не відповідають вимогами ч. 3 ст.2 КАС України, відтак поданий позов підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000072210 від 23.10.13 №0000062210 від 23.10.13.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 867 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 17.02.14.
Суддя А.О. Коренев