ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25689/13 10.02.14
За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Лізинг", 2) Демури Юрія Анатолійовича
простягнення 8 493,17 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
Від позивача:Шпакович А.О.
Від відповідача:не з'явився
Від третьої особи 1:Мельник О.О.
Від третьої особи 2:Демура Ю.А.
Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (надалі - "ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (надалі - "ПАТ "СК "Україна") про стягнення 8 493,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №19G-0337432 від 28.12.2009 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Toyota Corolla, реєстраційний номер АА 2085 СЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер АА 0334 СХ, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "СК "Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9303564, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.01.2014 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Лізинг", та в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Демуру Юрія Анатолійовича.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.02.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та представників третіх осіб, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник третьої особи 1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа 2 в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав суду письмові пояснення, проти задоволення позову не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалами суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103025968704 та №0103025969840, що були отримані 09.01.2014 р. та 30.01.2014 р. відповідно.
При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженерал Гарант", правонаступником якого є ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", (страховик) та Ганул Інгою Анатоліївною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №19G-0337432 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Toyota Corolla, реєстраційний номер АА 2805 СЕ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є Ганул Інга Анатоліївна.
09.09.2010 р. о 08:30 год. по проспекту 40 років Жовтня в м. Києві сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер АА 2805 СЕ, та автомобіля марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер АА 0334 СХ, а саме: Демура Ю.А., керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, при зміні напрямку руху здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Corolla, під керуванням Ганул І.А., який знаходився з правого боку, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району АТІ, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 09.09.2010 р. та довідкою Відділу ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району АТІ, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №3840 від 10.09.2010 р.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Демурою Юрієм Анатолійовичем п. 10.1, Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2010 р. (з урахуванням постанови від 02.09.2011 р.) у справі
№3-10214/10, відповідно до якої Демуру Ю.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до звіту № 1350 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 27.09.2010 р. суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "АЕК "Легіон" (сертифікат оціночної діяльності №6837/08, виданий Фондом державного майна України 15.04.2008 р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер
АА 2805 СЕ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при спірному ДТП, складає
8 493,17 грн.
На підставі страхового акту №112100 від 18.01.2011 р. у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеного вказаним актом, калькуляції №С-0022767 від 31.12.2010 р. та звіту № 1350 від 27.09.2010 р. про оцінку колісного транспортного засобу позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на користь вигодонабувача за Договором суму страхового відшкодування у розмірі 8 514,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №382 від 26.01.2011 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" перейшло в межах суми 8 514,85 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2010 р. у справі
№3-10214/10 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер АА 0334 СХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Corolla, реєстраційний номер АА 2085 СЕ, знаходився під керуванням Демури Юрія Анатолійовича.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Вина Демури Ю.А., який керував автомобілем Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер
АА 0334 СХ, встановлена у судовому порядку, а тому за шкоду спричинену даною особою відповідає власник транспортного засобу.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, з претензії № 112100 від 04.08.2011 р., листа №110818/1 від 18.08.2011 р. та Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер АА 0334 СХ, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» згідно із полісом №ВС/9303564.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/9303564) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 12.08.2010 р. (0:00) по 11.08.2011 р.
Судом встановлено, що Демура Ю.А. користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Демурою Ю.А., була застрахована ПАТ "СК "Україна".
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (поліс №ВС/9303564) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 51 000,00 грн., франшиза - нуль (пункт 2 полісу).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер
АА 2805 СЕ, становить 8 493,17 грн., право вимоги якої перейшло до позивача.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
З урахуванням листа №110818/1 від 18.08.2011 р., а також, листа №39 від 03.08.2011 р. ПАТ "СК "Україна", позивач направив відповідачу лист з вимогою виплатити протягом 7 днів з моменту отримання цього листа страхове відшкодування у сумі 8 493,17 грн., розмір якого підтверджується звітом №1350 від 27.09.2010 р. про оцінку колісного транспортного засобу, який був отриманий ПАТ "СК "Україна" 09.09.2013 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0405322393563.
Враховуючи визначені полісом №ВС/9303564 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8 493,17 грн. у строк до моменту звернення ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до суду, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Таким чином, обов'язок відповідача виплатити на користь позивача 8 493,17 грн. виник до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 р. №3045, а тому його положення не застосовуються до цих правовідносин.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.
Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі інших осіб, оскільки згідно з полісом №ВС/9303564 встановлено розмір франшизи - нуль, у зв'язку з чим ПАТ "СК "Україна" зобов'язана відшкодовувати витрати понесені позивачем на відновлювальний ремонт автомобіля в межах визначеного ліміту відповідальності в повному обсязі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "СК "Україна" на користь ПАТ ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" суми страхового відшкодування у розмірі 8 493,17 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, оф. 2; ідентифікаційний код 25965081) суму страхового відшкодування у розмірі 8 493 (вісім тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 13.02.2014 р.
Суддя Р.В. Бойко