Миколаївський окружний адміністративний суд
м. Миколаїв
18 квітня 2013 року Справа № 2а-6005/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції (вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331701 від 19.05.2011 року,
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331701 від 19.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48 490,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 38 792 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9 698,00 грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Первомайською ОДПІ було порушено припис пункту 9.4 статті 9 закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1998 року № 168 ( із змінами та доповненнями, далі Закон України № 168), тому що, наведена норма податкового закону встановлює правило, якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. При цьому наведена норма встановлює поняття відповідальності за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника податку, а не донарахування контролюючим органом самостійно податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Заперечуючи проти позову, Первомайська Об'єднана Державна податкова інспекція вказала, що податкове повідомлення-рішення № 0000331701 від 19.05.2011 року,прийнято у відповідності до чинного законодавства.
Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Первомайською Об'єднаною Державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідент. Номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. за наслідками якої складено акт № 17-200/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:
- підпункту 9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 щодо не реєстрації платником податку на додану вартість при перевищенні протягом звітного податкового періоду у два чи бальши разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, за наслідками чого донараховано податкові зобов'язання у сумі 38 792,00 гривні.
На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000331701 від 19.05.2011 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38792 гривні та застосовано штрафних санкцій у сумі 9698 гривень.
На наведене податкове повідомлення-рішення позивачем були направлені скарги в порядку адміністративного оскарження. Рішенням Державної податкової адміністрації у Миколаївській області від 20.06.2011 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Рішенням Державної податкової адміністрації України № 6398/3125-0315 від 22 липня 2011 року, яке отримано позивачем 25.07.2011 року, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Положеннями статті 1 Указу України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує
500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
А відтак оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 500000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
При цьому, згідно з пунктом 12.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу, зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість. Реєстраційна заява платника податку на додану вартість має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.
Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Отже, чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником ПДВ за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень в залежності від режиму оподаткування, на якому перебуває така особа. Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ.
Контролюючим органом, в ході перевірки самостійно донараховано суму податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000331701 від 19.05.2011 року і, таким повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов'язання, на підставі пункту 9.4 статті 9 Закону України № 168, яка не містить правил та механізму самостійного визначення контролюючим органом податку на додану вартість.
Зазначене зобов'язання самостійно визначається контролюючим органом тільки на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (із змінами та доповненнями, далі - Закон України № 2181) у разі порушення платником податків норм статті 2 ( в нашому випадку підпункту 2.3.1.статті 2), підпункту 7.8.1 статті 7 та пункту 10.2 статті 10 Закону України № 168.
Підпункт 4.2.2 статті 4 Закону України № 2181, встановлює єдине для всіх правило, що податковий орган самостійно визначає суму податкових зобов'язань з підстав, визначених наведеною нормою, в даному випадку в ході перевірки.
Тобто, єдиною підставою, яка визначена нормою Закона № 2181, для самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, є підпункт «в» підпункту статті 4 Закону України № 2181, а не пункту 9.4 Закону України № 168, який встановлює порядок реєстрації платника податку на додану вартість.
На підставі викладеного суд вважає , Первомайською ОДПІ порушено припис пункту 6.1 статті 6 Закону України №2181, тому що податкове повідомлення-рішення яке виноситься контролюючим органом на підставі статті 4 Закону України № 2181, повинно чітко містити норми податкових законів, на підставі яких розраховується та нараховується сума податкового зобов'язання.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).
Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000331701 від 19.05.2011 року є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської Об'єднаної Державної податкової інспекції № 0000331701 від 19.05.2011 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 38 792,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 698,00 гривні.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих