29 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Дідківського А.О.,
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.І.,
Волкова О.Ф., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю “Нива» про розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Нива» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору,
У травні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що 3 березня 2000 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ “Нива» договір оренди земельного паю строком до грудня 2007 року, а у 2003 році подарувала свій пай сину ОСОБА_3, який отримав державний акт на право приватної власності на землю.
Після укладання договору орендодавець неодноразово намагався його переукласти, оскільки зміни економічної ситуації істотно вплинули на розмір отримуваної орендної плати, однак відповідач заперечував проти цього.
Посилаючись на викладене, позивачі просили розірвати даний договір, оскільки не бажають продовжувати орендні відносини, а будуть господарювати самі.
ТОВ “Нива» у зустрічному позові просило зобов'язати ОСОБА_3 переукласти договір оренди, оскільки позивачі не мають права в односторонньому порядку його розірвати.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 2 серпня 2005 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково та розірвано договір оренди від 3 березня 2000 року. Зустрічний позов ТОВ “Нива» задоволено й зобов'язано ОСОБА_3 переукласти договір оренди земельної ділянки з відповідачем.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2005 року зазначене судове рішення скасовано в частині відмови в позові ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки й задоволення позову ТОВ “Нива» про спонукання до переукладення договору оренди. У цій частині постановлено нове рішення, яким зобов'язано ТОВ “Нива» передати земельну ділянку ОСОБА_3; у задоволенні позову ТОВ “Нива» про спонукання ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Нива» просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення районного суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 3 березня 2000 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем договір оренди земельного паю. У 2003 році вона подарувала свій пай ОСОБА_3 В липні 2003 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка була виділена в натурі і бажає господарювати на власній землі сам.
Статтею 607 ЦК України, передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Оскільки відповідно до п. 17 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікат на право на земельну частку (пай), що був підставою для укладення договору оренди земельної частки (паю) з виділенням його власнику земельної ділянки та видачі йому державного акта на право власності на землю втратив силу правовстановлюючого документу, а його власник набув статусу власника земельної ділянки, тобто з договору оренди земельної частки (паю) вибув суб'єкт (орендодавець) та предмет оренди, тому слід вважати, що цей договір припинено.
У зв'язку з тим, що позивач після набуття права власності на земельну ділянку визначився використовувати її за цільовим призначенням самостійно без здавання в оренду, положення п. 8 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та Перехідні положення Закону України “Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника цієї земельної ділянки. Ці положення передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.
За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення районного суду і задовольнив вимоги позивачів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нива» залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2005 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.О. Дідківський
Судді: В.М. Барсукова
М.І. Балюк
О.Ф. Волков
Ю.В. Прокопчук