Справа № 185/199/14-ц
Провадження № 2/185/602/14
07 лютого 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
при секретарі Муржиєвій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
09 січня 2014 року позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що знаходився у трудових відносинах з відповідачем, отримав професійні захворювання, висновком МСЕК йому встановлено 65% втрати професійної працездатності.
Позивач вважає, що внаслідок втрати працездатності йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 грн.
У судове засідання позивач не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача Косікова Н.С. у судовому засіданні позов не визнала, у письмовому запереченні вказала на те, що позивачем пропущений тримісячний строк на звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, крім того позивачем не надано доказів того, що внаслідок психічних переживань настали негативні наслідки для його здоров'я, факт наявності моральної шкоди може бути встановлений тільки висновком МСЕК, позивачу при укладенні трудового договору було відомо про важкі і небезпечні умови праці і він на це погодився і це не є підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди, норми ст.237-1 КЗпП України не поширюються на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, з 01 січня 2008 року законодавчо скасоване відшкодування моральної шкоди, завданої застрахованому працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що протягом тривалого часу позивач працював на виробничих структурних підрозділах ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є відповідач.
20 грудня 2013 року висновком МСЕК позивачу було встановлено сукупно 65% втрати професійної працездатності, з них 60% за професійними захворюваннями первинно, 5% за трудовим каліцтвом - повторно (а.с.11-12).
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Вирішуючи питання по суті, суд виходив з положень абзацу 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-32/2008 року від 08 жовтня 2008 року, яким передбачено, що право застрахованих громадян, які потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23 лютого 2007 року до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, постійно відчуває наслідки професійних захворювань, змушений вживати лікарські препарати, йому важко займатися фізичною працею. Все це викликає почуття неповноцінності і приводить до порушення психічної рівноваги.
Вказані обставини, які наявні у позивача, призвели до значних, тяжких змін його життєвих зв'язків, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по-новому і свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Як передбачено пунктом 1 статті 9 ЦК України, положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
На підставі статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати ним професійної працездатності, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації.
Виходячи з принципу розумності та справедливості при вирішенні даної справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 6000 грн.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України, суд не бере до уваги, оскільки зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у розмірах, діючих на день звернення позивача до суду відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» як за позов немайнового характеру.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: У. М. Болдирєва