Справа № 183/9470/13-а
№ 2-а/183/71/14
іменем України
17.01.2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Парфьонова Д.О.,
при секретарі Шрам Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Відділу ДАІ з ОАО Дніпропетровського району молодшого лейтенанта міліції Сердюк Павла Павловича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Відділу ДАІ з ОАО Дніпропетровського району молодшого лейтенанта міліції Сердюк Павла Павловича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 20 листопада 2013 року близько 09.40 годин, рухався по автодорозі на виїзді з м. Підгороднє у напрямку м. Дніпропетровськ та був зупинений відповідачем, який в свою чергу, пред'явив покази приладу вимірювання швидкості «Радіс», яким зафіксовано його швидкість 95 км/год. позивач пояснив інспектору, що дана швидкість не відноситься саме до нього, оскільки якби він рухався із вказаною вище швидкістю, то сталася б аварійна ситуація. До того ж, у відповідача відсутні були докази того, що показання приладу вказує саме на швидкість ОСОБА_1, тому відпустив останнього. Однак, 26 листопада 2013 року позивач отримав поштою лист, а саме: постанову, в якій притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. В постанові зазначалося, що позивач привісив швидкість на 35 км/год, рухаючись зі швидкістю 95 км/год. у зоні дії знаку 5.45 «Початок населеного пункту», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що інспектором ДПС був незаконно складений протокол та винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при цьому жодного свідка допитано не було, в зв'язку з чим просить її скасувати.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені судом.
Позивач в своїй заяві просив справу розгляду за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких письмових заперечень, пояснень чи інших документів, які б спростовували чи підтверджували вказане в позовній заяві не надіслав.
За наведених обставин суд враховуючи положення ст. 128 КАС України, визнав за можливе розглядати справу у відсутності відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.
У зв'язку з неявкою сторін, фіксування технічними засобами судового розгляду справи не проводилося.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом по справі встановлено, що 20 листопада 2013 року відповідачами відносно позивача було складено протокол, згідно якого позивач 20 листопада 2013 року близько о 09.40 годин, керуючи належним йому автомобілем «Форд», державний номер якого НОМЕР_1, рухався рухався по автодорозі на виїзді з м. Підгороднє у напрямку м. Дніпропетровськ зі швидкістю 95 км/год., чим перевищив встановлену в зоні дії дорожнього знаку 5.45 на 35 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «РАДІС».
Як вбачається з постанови, на підставі протоколу АВ № 658774 відповідачем було винесено постанову серії СЕ1 № 073750, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 гривень.
Позивач не погодився з протоколом, про що вказав у своїх поясненнях.
Суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем були допущені порушення процесуальних норм, що потягло за собою винесення помилкової та необґрунтованої постанови.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, свідків вчинення позивачем правопорушення встановлено не було.
Суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем були допущені порушення процесуальних норм, що потягло за собою винесення помилкової та необґрунтованої постанови.
Згідно ст.252 КУпАП посадова особа, при розгляді справи, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 283 КУпАП закріплені вимоги до постанови про адміністративне правопорушення, так, в постанові, крім іншого, повинні бути зазначені докази на підставі яких базується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів, однак оскаржувана постанова не містить посилань на докази та мотивів відхилення інших доказів, а в ній зазначена лише констатація факту, що ставить під сумнів факт вчинення правопорушення позивачем.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП являється безпідставним, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 18, 122, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст. 222, 247, 268, 286, 288, 289, 292, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ДПС Відділу ДАІ з ОАО Дніпропетровського району молодшого лейтенанта міліції Сердюк Павла Павловича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження.
Скасувати постанову серії СЕ1 № 073750 від 20 листопада 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 гривень.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Д.О. Парфьонов