Справа № 211/5378/13-к
Провадження № 1-кп/211/44/14
11 лютого 2014 р. Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарях судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: прокурора прокуратури Довгинцівського району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013040720002805 від 30.07.2013р., по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середньотехнічна, неодружений, не працює, утриманців не має, раніше судимий:
1. 10.04.2006р. Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 185 ч.2, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 14.11.2007р. з невідбутим терміном покарання на 1 рік 11 місяців 20 днів.
2. 02.12.2008р. Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 187 ч.1, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1 частково додано невідбутий термін за вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 10.04.2006р., остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Звільнений умовно-достроково 06.06.2013 року з невідбутим терміном покарання на 2 місяці 20 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Широчани Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , проживає АДРЕСА_3 , громадянин України, освіта середньотехнічна, неодружений, не працює, утриманців не має, раніше судимий:
1. 11.12.2007р. Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 304, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 02.06.2010р. з невідбутим терміном покарання на 1 рік 03 місяця 10 днів.
2. 10.05.2011р. Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2, 70 ч.1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1 частково додано невідбутий термін за вироком Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.12.2007р., остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений умовно-достроково 19.06.2013 року з невідбутим терміном покарання на 7 місяців 21 день,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30 липня 2013 року з раніше знайомим йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшли на мікрорайон «Східний» в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу. Близько 19 год. 40хв. того ж дня ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проходили повз спортивний майданчик, що розташований поряд із буд. АДРЕСА_4 , де на лавочці вказаного спортивного майданчика сиділа потерпіла ОСОБА_5 .. Проходячи повз раніше незнайомої йому потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 побачив на шиї потерпілої золотий ланцюжок та хрестик з жовтого металу. У цей же час у ОСОБА_6 виник раптовий умисел на вчинення відкритого викрадення у ОСОБА_5 золотого ланцюжка та хрестика з жовтого металу. Відійшовши на декілька метрів від потерпілої, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_7 почекати на нього, а сам повернувся, та пішов назад до потерпілої. Після чого, у цей же день, близько 19 год. 45хв., ОСОБА_6 , діючи повторно, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, підійшов до потерпілої ОСОБА_5 , та, відкрито, шляхом ривку зірвав з шиї потерпілої майно, що їй належить, а саме: золотий ланцюжок з жовтого металу вагою 11,61гр., вартістю 4320,00 грн., та хрестик з жовтого металу вагою 1,84 гр., вартістю 663 грн., внаслідок чого, потерпіла втративши рівновагу, впала на землю. Після чого, ОСОБА_6 , з викраденим у потерпілої майном, побіг у напрямку зупинки швидкісного трамваю «ст.Міська лікарня» у м.Кривий Ріг, обернувши викрадене майно на свою користь. ОСОБА_7 , який знаходився на відстані приблизно двох метрів від ОСОБА_6 , побачивши, що ОСОБА_6 зірвав з шиї потерпілої ланцюжок та хрестик, побіг вслід за ОСОБА_9 .. Добігши до зупинки швидкісного трамваю «ст.Міська лікарня», вони вийшли з боку 2-ї Міської лікарні, та, побачивши, що до них підходять співробітники міліції, почали втікати у різні боки, при цьому ОСОБА_6 був затриманий, а ОСОБА_7 втік.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України визнав частково, а саме у частині відкритого викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно. У частині вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , ОСОБА_6 вину не визнав. Пояснив суду, що 30 липня 2013 року він запропонував ОСОБА_7 , з яким він познайомився біля пивного бару, піти до його знайомої що проживає на мікрорайоні «Східний» у Довгинцівському районі м.Кривий Ріг. Коли він та ОСОБА_7 проходили через спортивний майданчик, що знаходиться по вул.Гутовського на мікрорайоні «Східний» у Довгинцівському районі м.Кривий Ріг, він звернув увагу на раніше незнайому йому потерпілу, яка сиділа на лавочці, та на шиї якого був золотий ланцюжок та хрестик. У цей час він вирішив зірвати з потерпілої вищевказані речі. Коли вони відійшли на декілька метрів від потерпілої, він запропонував ОСОБА_7 почекати на нього, а сам повернувся, та пішов назад до потерпілої з метою зірвати з її шиї хрестик та ланцюжок. Проте ОСОБА_7 пішов слід за ним. Про те, що він має намір зірвати з шиї потерпілої вищевказані речі, він ОСОБА_7 не казав. Він підійшов до потерпілої та ривком зірвав з її шиї ланцюжок та хрестик, після чого побіг з вказаними речами потерпілої. Коли він зірвав з потерпілої ланцюжок та хрестик, ОСОБА_7 теж почав втікати. Коли він добіг до ст.швидкісного трамваю «Міська лікарня», то побачив співробітників міліції, тому побіг далі - у напрямку 2-гої Міської лікарні. Проте співробітники міліції його наздогнали та затримали. Ланцюжок та хрестик, які він зірвав з шиї потерпілої, він загубив, коли тікав від співробітників міліції. Щиро кається у скоєному, просить суворо не карати.
Крім визнання вини ОСОБА_6 його вина у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, підтверджується наступними доказами.
Поясненнями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила суду наступне. 30.07.2013р. у вечірний час вона сиділа на лавочці на спортивному майданчику, що розташований поряд із буд. АДРЕСА_4 . Бачила як повз неї пройшли два раніше незнайомих їй молодих чоловіка, одягнутих у червоні футболки. Через хвилин сім до неї підійшов один з цих молодих людей - ОСОБА_6 , та ривком зірвав з неї ланцюжок та хрестик, порвавши при цьому її футболку. ОСОБА_7 у цей час знаходився метрів за два від ОСОБА_6 .. ОСОБА_6 , після того, як зірвав з неї ланцюжок та хрестик, почав тікати. Одночасно з ОСОБА_6 побіг ОСОБА_7 . Побігли вони у одному напрямку. Через деякий час вона оговталась та зателефонувала у міліцію. Просила суд обвинувачених суворо не карати.
Поясненнями допитаного у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , який пояснив суду що 30.07.2013р. він з ОСОБА_10 , з яким він познайомився недавно, йшли до знайомої дівчини. Проходили повз спортивний майданчик, де сиділа раніше незнайома йому потерпіла. Коли він та ОСОБА_6 пройшли повз потерпілої, ОСОБА_6 повідомив про те що йому потрібно повернутись назад, для чого саме - він зараз не пам'ятає. Він пішов за ОСОБА_6 Ротарев ОСОБА_11 підійшов до потерпілої. Що саме зробив ОСОБА_6 він не бачив, начебто ОСОБА_6 штовхнув потерпілу, але зрозумів, що ОСОБА_6 робить щось не зовсім законне, та, оскільки, він недавно вийшов з колонії, тому злякавшись, що знову може туди повернутись, почав тікати. Зазначив, що не знав про те, що ОСОБА_6 хоче зірвати ланцюжок та хрестик з шиї потерпілої.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він працює інспектором патрульної служби батальйону патрульної служби при КМУ. 30.07.2013р. він з колегами ніс патрулювання. Того ж дня приблизно о 20:00 год. по рації їм повідомили, що по вул.Гутовського у Довгинцівському районі двоє чоловіків пограбували жінку, зірвали прикраси. Були повідомлені їх прикмети, та у чому вони були одягнені - обоє у червоних футболках. Біля зупинки швидкісного трамваю «Міська лікарня» він з колегами побачив двох раніше незнайомих молодих людей які за прикметами та одягом були схожі на осіб, що розшукувались. Побачивши їх, вказані чоловіки почали втікати у різні боки. Одного з втікачів, а саме - ОСОБА_6 , він, переслідуючи на службовому автомобілі, наздогнав та затримав біля другої міської лікарні. Майже одночасно до них підбіг його колега - інспектор ПСБПС при КМУ ОСОБА_13 , який переслідував ОСОБА_6 пішки. При огляді ОСОБА_6 ніяких золотих прикрас при ньому не було. Другого чоловіка, який був разом з ОСОБА_6 їм затримали не вдалось.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він працює інспектором патрульної служби батальйону патрульної служби при КМУ. 30.07.2013р. він з колегами ніс патрулювання. Того ж дня приблизно о 20:00 год. по рації їм повідомили, що по вул.Гутовського у Довгинцівському районі двоє чоловіків пограбували жінку, зірвали прикраси. Були повідомлені їх прикмети, та у чому вони були одягнені - обоє у червоних футболках. Біля зупинки швидкісного трамваю «Міська лікарня» він з колегами побачив двох раніше незнайомих молодих людей які за прикметами та одягом були схожі на осіб, що розшукувались. Побачивши їх, вказані чоловіки почали втікати у різні боки. Він побіг за одним із втікачів - ОСОБА_6 , його колега - інспектор ПСБПС при КМУ ОСОБА_12 переслідував ОСОБА_6 на службовому автомобілі. Коли він підбіг , то побачив що інспектор ОСОБА_12 затримав ОСОБА_6 .. При огляді ОСОБА_6 ніяких золотих прикрас при ньому не було. Другого чоловіка, який був разом з ОСОБА_6 їм затримали не вдалось.
Крім показань потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення.
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.07.2013р. (а.с.3), у якому потерпіла вказала на те, що раніше невідомий їй молодий чоловік біля буд. АДРЕСА_4 відкрито викрав у неї золоті прикраси.
Протоколом огляду від 30.07.2013р. з фототаблицями (а.с. 6-9), що зафіксували місце скоєння пограбування потерпілої.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.07.2013р. із фототаблицями (а.с.34-38), згідно з яким зафіксована заява потерпілої про те, вона впізнала ОСОБА_6 як особу яка 30.07.2013р. скоїла грабіж її золотого хрестика з ланцюжком біля буд.№57 по вул.Гутовського.
Протокол одночасного допиту осіб потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 31.07.2013р. із фото таблицею (а.с.39-42), яким засвідчено, що потерпіла ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_6 зірвав з неї 30.07.2013р золоті прикраси, при цьому поруч з ОСОБА_6 знаходився ще один молодий чоловік. При цьому ОСОБА_6 підтвердив, що дійсно він 30.07.2013р. зірвав золоті прикраси з потерпілої, ОСОБА_7 стояв неподалеку від нього, але де саме він не бачив.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07.08.2013р. із фототаблицями (а.с.59-63), згідно з яким зафіксована заява потерпілої про те, вона впізнала ОСОБА_7 , як особу яка 30.07.2013р. була неподалік ОСОБА_6 , який зірвав з неї золотий хрестик з ланцюжком біля буд.№57 по вул.Гутовського. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побігли у одному напрямку.
Протокол одночасного допиту осіб потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 07.08.2013р. (а.с.69-71), яким засвідчено, що потерпіла ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_7 є тією особою, що перебувала 30.07.2013р. неподалік від ОСОБА_6 , коли останній зривав з неї золоті прикраси. При цьому ОСОБА_7 показав, що він 30.07.2013р. був неподалік від ОСОБА_6 , коли той зірвав прикраси з потерпілої. Перед цим ОСОБА_6 сказав йому що хоче зірвати прикраси з потерпілої. ОСОБА_7 просив ОСОБА_6 цього не робити, проте останній не послухав його. Вказав, що втікав від працівників міліції, бо злякався що затримають як співучасника ОСОБА_6 ..
Протокол одночасного допиту осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 15.08.2013р. (а.с.72-74), яким засвідчено, що ОСОБА_6 показав, що 30.07.2013р. під час скоєння ним пограбування потерпілої, біля буд. АДРЕСА_4 , неподалік нього знаходився його знайомий ОСОБА_7 .. Показав, що він сказав ОСОБА_7 , що хоче зірвати з потерпілої прикраси, проте ОСОБА_7 просив цього не робити, тому до потерпілої він підійшов сам. Показав, що після викрадення просив ОСОБА_7 закласти під його паспорт викрадене у потерпілої ОСОБА_5 майно, оскільки він не має паспорта. При цьому ОСОБА_7 показав, що він 30.07.2013р. стояв неподалік від ОСОБА_6 , коли той зірвав прикраси з потерпілої. Перед цим ОСОБА_6 сказав йому що хоче зірвати прикраси з потерпілої. ОСОБА_7 просив ОСОБА_6 цього не робити, проте останній не послухав його, та сказав ОСОБА_7 почекати його. Показав, що після викрадення ОСОБА_6 просив закласти прикраси потерпілої під його паспорт.
Відповідно до ч.2 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою группою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Оцінюючи у сукупності надані до суду вищезазначені докази, суд вважає, що у ході судового розгляду:
- недоведена кваліфікуюча ознака складу інкримінуємого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України, а саме - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб;
- вина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України є доведеною, і його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно.
Відповідно до ст. 18 КК України обвинувачений досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, підпадає під дію ч.1 ст. 19 КК України та є суб'єктом скоєного злочину.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , суд не виявив.
Суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який з 2001р. знаходився під наглядом в лікаря психіатра, в 2011 році знятий з нагляду (а.с.111), відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 у період часу до якого відноситься інкримінуєме йому діяння міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, на час проведення судово-психіатричної експертизи може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.90-96), під наглядом лікаря нарколога перебував з березня 2003 року, знятий з під нагляду у лютому 2004р. (а.с.110), неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.108), не працює, раніше судимий (а.с.124, вчинив кримінальне правопорушення у період умовно-дострокового звільнення (а.с.120). Крім того, суд бере до уваги що потерпіла просила не застосувати до обвинуваченого суворе покарання.
Враховуючи всі обставини по справі, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 повинен понести покарання у межах санкції, передбаченої у ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі. Покарання в виді позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_6 , та запобігання нових кримінальних правопорушень з його боку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2008 року засуджений за ст.ст.186 ч.2, 190 ч.2, 187 ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 06.06.2013 року звільнений умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 2 місяці 20 днів. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.186 КК України скоїв 30.07.2013 року, тобто протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 02.12.2008 року, що дає суду підстави при призначені остаточної міри покарання застосувати 71 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 обвинувачуються у тому, що діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, 30 липня 2013 року в вечірній час прийшли на мікрорайон «Східний» в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, де вступили між собою в злочинний зговір та розподілили ролі їх злочинної діяльності. Згідно розподілених ролей, ОСОБА_6 , повинен був безпосередньо відкрито викрадати у випадкових перехожих належне їм майно, в той самий час ОСОБА_7 повинен був знаходитися поруч, спостерігати за навколишнім оточенням, та у випадку небезпеки, повідомити про це ОСОБА_6 ..
В цей же день, близько 19 год.45 хв., проходячи повз будинку №57 по вул.Гутовського в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побачили раніше їм невідому ОСОБА_5 . Підійшовши до неї, ОСОБА_6 , керуючись їх злочинними намірами на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, відкрито, шляхом ривку, викрав майно, яке належить потерпілій, а саме: золотий ланцюжок з жовтого металу вагою 11,61гр., вартістю 4320,00 грн., та хрестик з жовтого металу вагою 1,84 гр., вартістю 663 грн.. Внаслідок чого остання, втративши рівновагу, впала на землю, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, обернувши викрадене майно на свою користь.
Таким чином, як зазначено в обвинуваченні, своїми умисними діями ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення за ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
В ході судового розгляду дане обвинувачення щодо ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження, тому останній підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.
Приймаючи рішення, про виправдання ОСОБА_7 , суд бере до уваги та враховує наступні обставини. Згідно ч.2 ст.186 КК України грабіж з об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення є відкритим викраденням чужого майна і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника і в його присутності, які усвідомлюють вчинення викрадення. З суб'єктивної сторони - грабіж (крадіжка) передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює , що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно з корисливих мотивів - незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Також кваліфікуюча ознака - вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб, згідно ч.2 ст.28 КК України може мати місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовились про спільне її вчинення.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, не визнав. Показав суду, що 30.07.2013р. він та ОСОБА_10 , з яким він познайомився недавно, йшли до знайомої дівчини. Проходили повз спортивного майданчику, де сиділа раніше незнайома йому потерпіла. Коли він та ОСОБА_6 пройшли повз потерпілої, ОСОБА_6 попросив його повернутись назад, не пояснюючи для чого. Він пішов за ОСОБА_6 .. ОСОБА_6 підійшов до потерпілої. Що саме ОСОБА_6 робив він не бачив, начебто штовхав потерпілу, але зрозумів, що ОСОБА_6 робить щось не зовсім законне, та, оскільки, він недавно вийшов з колонії, тому злякавшись, що знову може туди повернутись, почав тікати. Зазначив, що не знав про те, що ОСОБА_6 хоче зірвати ланцюжок та хрестик з шиї потерпілої.
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 судом оцінені у сукупності з іншими доказами, які здобуті в ході судового слідства, у тому числі які надані стороною обвинувачення, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.07.2013р. (а.с.3), протоколом огляду від 30.07.2013р. з фототаблицями (а.с. 6-9), протоколом пред'явлення особи для впізнання від 31.07.2013р. із фототаблицями (а.с.34-38), протоколом одночасного допиту осіб потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 31.07.2013р. із фото таблицею (а.с.39-42), протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07.08.2013р. із фототаблицями (а.с.59-63), протоколом одночасного допиту осіб потерпілої ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 07.08.2013р. (а.с.69-71), протоколом одночасного допиту осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 15.08.2013р. (а.с.72-74).
Показання у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , інші доказів досліджені у судовому засіданні не дають можливості суду зробити беззаперечний і однозначний висновок про доведеність участі обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України.
Аналізуючи вище зазначені докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що вони не є достатніми доказами вчинення ОСОБА_7 інкримінуємого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України.
Інших доказів, які свідчили б про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, а саме: відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, стороною обвинувачення не надано.
Як позначив Європейський суд з прав людини по справі «Капо проти Бельгії» № 4291498, 13 січня 2005 року « В кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист з прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення».
Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_7 необхідно визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст.100 ч.9 п.5, 122, 124, 373 ч.1 п.2, 368-370, 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2008 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 5 (п'ять) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 11 лютого 2014 року. Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_6 час його перебування під вартою з 30 липня 2013 року по 11 лютого 2014 року.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_7 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти в залі суду.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рога Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч.6 ст. 376 КПК України, копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1