Справа № 603/654/13-к
Провадження № 1-в/603/1/2014
"18" лютого 2014 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
учасників судового засідання:
прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
представника Бучацького РП
Теребовлянського МВ КВІ
в Тернопільській області ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська подання інспектора Бучацького районного підрозділу Теребовлянського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції в Тернопільській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, освіти середньої, раніше судимого:
- 29.01.2008 року вироком Бучацького районного суду Тернопільської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки та на підставі ст. 81 КК України звільненого від відбування покарання 28 грудня 2009 року (невідбутий строк 11 місяців 10 днів); - 18.05.2012 року вироком Бучацького районного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі і звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та із іспитовим строком два роки шість місяців,
Вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України і засуджено до 5 (п'ятьох) років позбавлення волі та в силу ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 2 (два) роки 6 (шість) місяців, а також на нього покладено окремі обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Інспектор Бучацького районного підрозділу Теребовлянського міжрайонного відділу КВІ направив у суд подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку із ухиленням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і направленням засудженого для відбування призначеного покарання. У клопотанні зазначає, що під час іспитового строку засуджений ОСОБА_4 з 07 серпня 2012 року по час звернення з даним поданням не з'являвся до інспекції для реєстрації, чим порушив покладені на нього обов'язки.
У судовому засіданні представник КВІ ОСОБА_5 подання підтримав просила його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 суду по справі пояснив, що перебуває у цивільному шлюбі від якого в 2012 році народилася дитина у зв'язку з чим, змушений був її утримувати, а тому не знайшовши роботи у Бучацькому районі поїхав на роботу у м. Тернопіль де працював на різних будовах, а тому не зміг прибути на реєстрацію. Окрім цього, ОСОБА_4 , зазначив, що під час ознайомлення його із обов'язками щодо належного виконання зобов'язань передбачених ст.. 76 КК України, йому інспектор КВІ чітко не роз'яснив порядок та процедуру їх виконання, а тому він не усвідомлюючи юридичних наслідків, допустив невиконання покладених на нього судом обов'язків. З огляду на зазначені обставини, вважав подання необґрунтованим та просив у його задоволенні відмовити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задовольнити клопотання заперечив, оскільки вважав ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням було викликане об'єктивними причинами, оскільки засуджений працював за межами місця свого проживання, так як по місцю проживанню працевлаштуватися не зміг, а змушений був утримувати матеріально як себе особисто так і малолітню дитину. Таким чином прокурор вважає подання інспектора КВІ передчасним та не обґрунтованим.
Дослідивши подання, матеріали справи, вислухавши думки учасників судового провадження, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені подання виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 18 травня 2012 року вироком Бучацького районного суду Тернопільської області засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 (п'ятьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням йому іспитового строку тривалістю в два роки шість місяців.
Згідно ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації.
Згідно підписки від 31 липня 2012 року ОСОБА_4 роз'яснено покладені на нього судом обов'язки з якими він ознайомився про що свідчить підпис засудженого.
Постановою про встановлення днів явки на реєстрацію від 31 липня 2012 року засудженого ОСОБА_4 зобов'язано з'являтися на реєстрацію до Бучацького районного підрозділу Теребовлянського відділу кримінально-виконавчої інспекції і призначено йому дні явки 1-й та 3-й вівторок кожного місяця. Із зазначеною постановою засуджений ознайомився під підпис.
Як вважає представник КВІ обов'язки, покладені на нього судом, засуджений ОСОБА_4 систематично умисно не виконував, що підтверджується його неприбуттям для реєстрації в кримінальну-виконавчу інспекцію 07.08.2012 року, 21.08.2012 року, 04.09.2012 року, 18.09.2012 року, 02.10.2012 року, 16.10.2012 року, 06.11.2012 року, 20.11.2012 року та 04.12.2012 року.
Із таким висновком суд погодитися не може з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Обов'язковою умовою направлення засудженого для відбування призначеного покарання згідно з вищезазначеними нормами є встановлення його небажання стати на шлях виправлення.
При вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов'язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводити індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролювати додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; вносити подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовувати початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.
Вказана стаття до поважних причин неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції відносить несвоєчасне одержання запрошення, хворобу та інші обставини, що фактично позбавляють засудженого можливості своєчасно прибути за викликом.
Статтею 166 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням для відбування покарання.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоча один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19.12.2003 року зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.01.2004 року за № 16/8615, невиконанням обов'язків вважається, коли особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом, зокрема не з'явлення до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин.
Фактично матеріали подання на засудженого не містять в собі належні та допустимі докази систематичного неприбуття до інспекції для реєстрації без поважних причин.
Приписами п. 5.1 вищевказаної Інструкції, «Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені».
Як встановлено в судовому засіданні підписка засудженого ОСОБА_4 від 31.07.2012 року стала наслідком неявки засудженого на виклики КВІ 09.07.2012 року, 16.07.2012 року. З цього приводу працівниками КВІ виносились подання від 16.07.2012 року та 26.07.2012 року на ім'я начальника Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області про привід засудженого ОСОБА_4 .
Разом з тим, доказів про надіслання таких повідомлень про виклик засудженого ОСОБА_4 матеріали справи не містять. В тому числі, як заявила представник КВІ у судовому засіданні, вона не може документально підтвердити отримання засудженим повідомлень за невиконання котрих застосовувався привід.
Окрім цього, як встановлено в судовому засіданні 31.07.2012 року представник КВІ зустріла засудженого ОСОБА_4 у м. Бучач і запропонувала йому зайти до приміщення КВІ де старшим інспектором КВІ засудженому ОСОБА_4 винесено попередження про можливе застосування санкцій передбачених статтями 78 (79, 83) КК України та направлення засудженого до місць позбавлення волі, при подальшому порушенні обов'язків, передбачених вироком суду.
Після цього, засуджений ОСОБА_4 жодного разу в КВІ не з'явився, що потягло винесення повторного попередження про недопущення порушення зобов'язань за вироком суду, винесеного інспектором КВІ 09.10.2012 року та відібрання пояснення від засудженого.
Після повторного попередження, засуджений ОСОБА_4 протягом двох місяців не з'являвся в КВІ, що й послужило підставою для направлення в суд подання КВІ про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання.
Як уже зазначалося вище, відповідно до ст. 164 ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, організовує початковий розшук засуджених, місце знаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.
Однак як установлено під час розгляду справи, представниками КВІ жодних першочергових заходів щодо розшуку засудженого ОСОБА_4 не здійснювалося.
Окрім цього, представник КВІ у судовому засіданні зазначила, що початковий розшук засудженого ОСОБА_4 у порядку передбаченому законодавством не організовувався та матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення засудженого в розшук не передавалися.
За таких обставин суд приходить до переконання, що вимоги ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, кримінально-виконавча інспекція не виконала, а тому інспекція не може посилатися на ту обставину, що засуджений свідомо ухилявся від виконання обов'язків покладених на нього Бучацьким районним судом, оскільки лише після виконання передбачених законодавством заходів пов'язаних із відшуканням засудженого, можна було встановити наявність об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали засудженому з'являтися на реєстрацію до органу КВІ.
Натомість, як зазначив засуджений ОСОБА_4 він, через те, що не міг віднайти роботи у Бучацькому районі, переїхав до міста Тернопіль, де протягом усього періоду працював на будові й не мав можливості з'являтися на реєстрацію у підрозділ КВІ. Більше того, як зазначив засуджений він перебував у скрутному матеріальному становищі й не мав фінансової спроможності в установлений йому графік реєстрації, з'являтися до КВІ.
Окрім цього, як було встановлено у судовому засіданні, що підтвердили як представник КВІ та зазначив прокурор, у Бучацькому районі фактично не можливо працевлаштуватися й більшість молодих людей змушені шукати хоча б будь яку роботу в іншій місцевості, як правило в обласних центрах або ж за межами території України.
За таких обставин суд приходить до переконання, що нез'явлення на реєстрацію до органів КВІ засудженого ОСОБА_4 16.10.2012 року, 06.11.2012 року, 20.11.2012 року, 04.12.2012 року були викликані об'єктивними обставинами пов'язаними із необхідністю працювати задля свого матеріального утримання й не зумовлене свідомим ухиленням від виконання обов'язків встановлених вироком Бучацького районного суду.
Також суд змушений зазначити, що представником КВІ не вживалися жодні заходи щодо перевірки пояснень ОСОБА_4 про те, чи дійсно неможливість прибуття засудженого було пов'язано із скрутним його становищем та виконанням ним роботи у місті Тернополі.
Суд також не бере до уваги копії корінців виклику, що містяться у матеріалах справи й на думку представника КВІ підтверджують надсилання засудженому викликів до органів КВІ, оскільки жодних допустимих доказів таких як реєстр вихідної кореспонденції, поштові повідомлення про отримання рекомендованих листів або листів із повідомленням про вручення, до матеріалів справи не долучено. Більше того, як зазначив представник КВІ у судовому засіданні, таких підтверджуючих даних не має.
Окрім цього, в наданих матеріалах відсутні дані про те, що протягом іспитового строку ОСОБА_4 вчиняв нові злочини, що він тричі чи більше притягувався до адміністративної відповідальності, порушував громадський порядок, а також вчиняв дії, які свідчать про небажання стати на шлях виправлення.
Усе вищезазначене дає суду підстави зробити висновок про недотримання чітко встановленої законодавством процедури внесення КВІ подання до суду.
За загальним правилом, викладеним у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Кримінальному та Кримінально-виконавчому кодексах України, не особа повинна доводити свою невинуватість, а відповідний орган зобов'язаний довести винуватість особи у певному правопорушенні. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
З огляду на зазначене суд погоджується із позицією прокурора, щодо безпідставності та передчасності внесеного представником КВІ подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4 і направленням засудженого для відбування призначеного покарання.
В зв'язку з вищевказаним та керуючись, в тому числі принципами гуманності, виваженості та розсудливості, враховуючи, що впродовж іспитового строку ОСОБА_4 не вчиняв нових злочинів, доказів протилежного суду подано не було, та приймаючи до уваги запевнення засудженого, що він стане на шлях виправлення, буде неухильно виконувати вимоги інспектора та з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 78 КК України, ст. 166 КВК України, суд, -
У клопотанні Бучацького районного підрозділу Теребовлянського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку із ухиленням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і направленням засудженого для відбування призначеного покарання - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1