Справа № 603/1006/13-к
Провадження № 1-кп/603/2/2014
"17" лютого 2014 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська Тернопільської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210060000005 від 04 січня 2013 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, освіти середньої, раніше судимого:
- 29.01.2008 року вироком Бучацького районного суду Тернопільської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки та на підставі ст. 81 КК України звільненого від відбування покарання 28 грудня 2009 року (невідбутий строк 11 місяців 10 днів); - 18.05.2012 року вироком Бучацького районного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі і звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та із іспитовим строком два роки шість місяців,
у вчиненні злочину передбаченого ст. 395 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 11 грудня 2012 року, всупереч встановленому йому 24 липня 2012 року Бучацьким районним судом Тернопільської області адміністративному нагляду, самовільно, без установленої згоди Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області, залишив місце проживання в с. Стінка Бучацького району Тернопільської області та переїхав в м. Тернопіль, де перебував до 30 січня 2013 року.
Таким умисними діями, які виразились у грубому порушенні правил адміністративного нагляду, зокрема, залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду та неприбуттю у визначений строк до обраного місця проживання, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 395 КК України.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ст. 395 КК України як грубе порушення адміністративного нагляду.
Під час розгляду справи прокурором подано угоду про визнання винуватості укладену 17 лютого 2014 року між прокурором прокуратури Бучацького району Тернопільської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 395 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Окрім цього, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання на підставі ст. 69 КК України більш м'яке, ніж передбачено законом за ст. 395 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені абзацами 1- 4 пункту першого ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Бучацького району Тернопільської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 342, 373, 374, 475 КПК України, суд -
1. Затвердити угоду від 17 лютого 2014 року по кримінальному провадженню №12013210060000005 про визнання винуватості укладену між прокурором прокуратури Бучацького району Тернопільської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
2. Визнати винним ОСОБА_4 за ст. 395 КК України та призначити узгоджене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу.
3. Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
4. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
5. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1