Іменем України
21 лютого 2014 рокуСправа №827/442/14
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
Судді Майсак О.І.,
при секретарі: Яценко К.Е.,
за участю: представника позивача Кір'янової І.О. (довіреність № 5201/43/2.04 від 25.12.2013 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя до «Спілка робочих Севастополя» в особі голови Большакова Валерія Валерійовича про обмеження права на проведення мирних зібрань,
Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до «Спілка робочих Севастополя» в особі голови Большакова Валерія Валерійовича про обмеження права на проведення мирних зібрань. Вказує, що 21.02.2014 року до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя надійшло повідомлення від «Спілка робочих Севастополя» в особі голови Большакова Валерія Валерійовича про проведення мітингу 23 лютого 2014 року з 10-00 год. до 17-00 год. на площі Нахімова, присвячений ДНЮ РККА.
Просить обмежити право на мирні зібрання відповідачу.
Ухвалою від 21 лютого 2014 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 21 лютого 2014 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового засідання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що площа Нахімова є пішохідною зоною, та має місце вірогідність виникнення протистояння і конфліктних ситуацій між учасниками акцій, виходячи з різних політичних поглядів. Посилається на наявність повідомлення від Голови правління «Учреждения Объединения граждан « 35-я Береговая Батарея» про проведення мітингу з приводу обговорення суспільно-політичної ситуації в Україні 23 лютого 2014 року. Крім того, фактично у вихідний день, в центрі міста, в межах пішохідної зони, в перебігу семи годин, планується проведення масової акції за участю двохсот осіб - що в сукупності саме по собі, об'єктивно, порушить права та інтереси громадян, що не приймають участь у заявленому заході і створить реальну загрозу заворушень і порушення громадського порядку.
Відповідач, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином телефонограмою № 106 (а.с.9).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено: 21.02.2014 року на адресу Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від голови «Спілки робочих Севастополя» Большакова Валерія Валерійовича надійшло повідомлення про проведення мітингу 23 лютого 2014 року з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. на площі Нахімова. Мета мітингу - мітинг присвячений ДНЮ РККА, орієнтовна кількість учасників - 200 осіб (а.с.6).
Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 (справа № 1-30/2001) організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив Ленінську районну державну адміністрацію міста Севастополь про намір проведення пікету 21 лютого 2014 року. Заяву подано завчасно та у строки, яки не протиречать вимогам ст. 39 Конституції України та ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини (Рим, 1950, даті Конвенція), яка з 11.09.1997 року набрала чинності для України.
Відповідно до Довідки Вищого адміністративного суду України від 01.04.2012 щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010 - 2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо), ухвалюючи рішення у справах зазначеної категорії, суд повинен перевірити, чи виконали названі органи свій обов'язок щодо забезпечення виконання закону та дотримання прав людини, зокрема стосовно вжиття заходів до забезпечення безперешкодного проведення масового заходу, чи лише скористалися своїм правом на звернення до суду з позовом про встановлення обмежень у реалізації права.
Позивачем у судовому засіданні не доведено вірогідність виникнення протистояння і конфліктних ситуацій між учасниками акцій, жителями міста, наявність об'єктивно протилежної мети та різних політичних поглядів.
Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини, яка з 11.09.1997 року набрала чинності для України, передбачено обов'язок держави забезпечити ефективне використання особою права мирних зборів, допускаючи встановлення законом обмежень, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей. Зокрема, Верховною Радою України не було введено в дію закону, який би регулював порядок проведення мирних демонстрацій.
Враховуючи положення частини 2 статті 39 Конституції України, суд вважає, що при реалізації прав громадян на мирні збори мають враховуватися інтереси національної безпеки та громадського порядку. Відповідно до частини 5 статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Позивачем не доведено, що з боку відповідача при проведенні акцій можливо виникнення конфліктів, посягання на права і свободи, честь і гідність інших громадян та можливі виникнення порушень громадського порядку. Суд зазначає, що позивач лише скористалися своїм правом на звернення до суду з позовом про встановлення обмежень у реалізації права та не виконав свій обов'язок щодо забезпечення виконання закону та дотримання прав людини, гарантованих Конституцією України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Стаття 34 Конституції України передбачає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 161, 162, 167, 182 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.І. Майсак