Іменем України
31 січня 2014 рокуСправа №2а-2617/12/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Яценко К.Е.,
за участю: представників відповідача Хмелєвської І.М.; Дорогової Г.М. (довіреність № 95/9/27-02-1039 від 13.01.2014 року); Летючи Д.Г. (довіреність №); представника позивача Хахаліної В.В. (довіреність № );
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_9 Приватного підприємства «Севтранстрест» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, за участю Прокуратури м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Приватне підприємство «Севтранстрест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Вказує, що ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя 13.04.2012 року було складено акт позапланової виїзної перевірки ПП «Севтранстрест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2009 по 27.02.2012 №25/22-1/32060741/1375/10. В подальшому ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя 28.04.2012 року складено податкові повідомлення-рішення №0000362240, №0000352240, № 0000060221, № 0000050221. Зазначені податкові повідомлення-рішення ПП «Севтранстрест» оскаржено до Державної податкової служби у м. Севастополі. За результатами розгляду скарги ПП «Севтранстрест» Державною податковою службою у м. Севастополі прийнято рішення вих. № 1526/10/10-225 від 11.07.2012 року, відповідно до резолютивної частини якого Державна податкова служба у м. Севастополі податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 28.04.2012 року № 0000050221 скасувала в частині визначення податку на прибуток в розмірі 8 189,58 грн. та збільшило на 1 961,25 грн. суму штрафних санкцій, визначену цим податковим повідомленням - рішенням, а в іншій частині залишило без змін; суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначено податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 28.04.2012 року № 0000060221 збільшило на 83 060,49 грн.; податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 28.04.2012 року № 00000352240 скасувало в частині підстави застосування штрафних санкцій та збільшило суму штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням рішенням на 510,00 грн.; податкове повідомлення рішення у Ленінському районі м. Севастополя від 28.04.2012 року № 0000362240 залишено без змін. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 11.07.2012 року складено податкові повідомлення - рішення № 0000440221, № 0000430221, № 000042022. Вважає, що дії відповідача є протиправними та податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № 0000362240, від 28.04.2012 року № 0000060221, від 28.04.2012 року № 0000050221, від 11.07.2012 року № 0000440221, від 11.07.2012 року № 0000430221, від 11.07.2012 року № 0000420221.
Ухвалою від 09 листопада 2012 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 09 листопада 2012 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 18 лютого 2013 року по справі було призначено економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Судекс». Ухвалою від 29 серпня 2013 року задоволення клопотання експерта ТОВ «Судекс» щодо надання додаткових документів для проведення експертизи по адміністративній справі № 2а-2617/12/2770.
12 вересня 2013 року від ПП «Севтранстрест» на адресу Окружного адміністративного суду м. Севастополя надійшло клопотання про витребування додаткових документів з кримінальної справи № 120030, у зв'язку з тим, що договори, укладені ПП «Севтранстрест» з юридичними особами знаходяться в матеріалах кримінальної справи.
Ухвалою від 13 вересня 2013 року клопотання ПП «Севтранстрест» було призначено до розгляду. Ухвалою від 19 вересня 2013 року клопотання ПП «Севтранстрест» задоволено.
19 грудня 2013 року на адресу Окружного адміністративного суду м. Севастополя з ТОВ «Судекс» надійшов супровідний лист разом із висновком експертизи № 9/2013 від 02 грудня 2013 року на 109 арк., матеріалами справи № 2а-2617/12/2770 в 3-х томах, копії документів бухгалтерського та податкового обліку ПП «Севтранстрест».
Ухвалою від 19 грудня 2013 року провадження у справі було поновлено та справу призначено до судового розгляду.
22 січня 2014 року представником позивача було надано заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 28 квітня 2012 року № 0000362240 про сплату фінансових санкцій в розмірі 63 361,00 грн.; від 28 квітня 2012 року № 0000060221 про сплату податку на додану вартість в сумі 1 337 688,99 грн. та штрафних санкцій на суму 256 930,01 грн.; від 11 липня 2012 року № 0000440221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» з податку на додану вартість в розмірі 83 060,49 грн.; від 11 липня 2012 року № 0000420221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» за податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 011 305,58 грн.; визнати протиправними на період дії податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 28 квітня 2012 року № 0000050221 про сплату податку на прибуток в сумі 1 773 049,33 грн. та штрафних санкцій на суму 244 484,58 грн. та від 11 липня 2012 року № 0000430221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» з податку на додану вартість в розмірі 1 594 619,00 грн. (том 5 а.с.79-80).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог підтримав повністю, просив задовольнити.
У судовому засіданні представники відповідача з позовними вимогами не погодилися повністю, просили у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовують свої заперечення тим, що після проведення ДПІ у Ленінському районі ДПС перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень 28.04.2012 року на виконання п.п.1.20 п.1 Наказу ДПА України від 14 квітня 2011 року № 213 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 355» підрозділ, який проводив перевірку, письмово повідомив про це підрозділ податкової міліції і передав матеріали перевірки для прийняття рішення згідно зі ст. ст. 97, 112 КПК України, що здійснюється незалежно від оскарження в адміністративному чи судовому порядку. За наслідками розгляду матеріалів 03.07.2012 року прокурором м. Севастополя Пилатом І.Г. було порушено кримінальну справу № 120030 у відношенні директора ПП «Севтранстрест» Маренчука В.А. за фактом умисного ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Тобто саме проведення перевірки та встановлення фактів ухилення від оподаткування підприємством стало підставою для порушення кримінальної справи, а не навпаки. Посилання представника позивача на п. 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом Державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, не заслуговує на увагу. Податкові повідомлення-рішення від 11.07.2012 року винесені за наслідками розгляду скарг платника, а не за результатами перевірки, тому порушення кримінальної справи у період з 28.04.2012 року по 11.07.2012 року не впливає жодним чином на наслідки оскарження ППР та узгодження сум за ними. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000060221, були збільшені на 83 060,49 грн., на цю суму згідно вищезазначених підзаконних нормативно-правових актів було надіслано окреме податкове повідомлення-рішення. Податковим повідомленням-рішенням від 11.07.2012 року № 0000430221 з податку на додану вартість у сумі 1 594 619,00 грн. не визначалося додаткове зобов'язання, а було продубльовано раніше визначену суму за податковим повідомленням-рішення від 28.04.2012 року, адже згідно норм ст.58 Податкового кодексу України цей документ повинен містити граничний строк сплати грошового зобов'язання. Тобто, його було направлено з метою доведення нових граничних термінів сплати. Окремих правових наслідків податкове повідомлення-рішення не створює для платника, отже, на порушує його права, свободи чи законні інтереси та не повинно бути предметом оскарження у суді. В ході перевірки було встановлено, що підприємством у порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, 138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 статті 138 Податкового кодексу України завищені валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток, а також у порушення ст.4, п.п.7.4.1 п.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «б» п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.п.196.1.2, п.198.3, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання палива від ТОВ «ТД «Укрімпекс», ТОВ «ТК «Сігма Груп», ТОВ «ТД «Архип», ТОВ «Ніксопетроліум», ТОВ «Фірма «Юквар», ТОВ «Юкрейнксчендж», ТОВ «ВСК «Геос», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ «Сервісгаз». Всі укладені договорі не мають умов по визначенню ціні постачання, видів і способів транспортування (автотранспортний засіб, який має свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією), місце, де постачальник повинен передати покупцю паливо. У матеріалах справи відсутні докази прийняття ПММ за якістю, кількістю уповноваженою особою ПП «Севтранстрест», відбирання проб; докази оформлення довіреності на особу, відповідальну за приймання палива; документи, які підтверджували рух товару у просторі (товарно-транспортні накладні), якість (походження) товару (паспорти якості). Отже, встановити отримання палива та підтвердити правомірність формування валових витрат експерт не міг.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено наступне: Приватне підприємство «Севтранстрест» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі як платник податків і зборів.
В період з 28.02.2012 року по 06.04.2012 року співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі п. 75.1, п.п.75.1.2, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 глави 9 розділу II Податкового Кодексу України, постанови Голови Апеляційного суду м. Севастополя Погрібняк С.В. від 23.02.2012 року, листа Служби безпеки України в м. Севастополі №77/34/856 від 24.02.2012 року, Наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, Начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя №219 від 27.02.2012 року, Постанови Голови Апеляційного суду м. Севастополя Погрібняк С.В. від 06.03.2012 року, листа Служби безпеки України в м. Севастополі №77/34/1013 від 06.03.2012 року, Наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС №278 від 06.03.2012 року, Наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС №279 від 06.03.2012 року, направлень на перевірку, виданих ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 16.03.2012 року № 27/01-057, від 16.03.2012 року № 28/01-057, від 19.03.2012 року № 33/01-057, від 19.03.2012 року № 36/01-057, від 19.03.2012 року № 35/01-057, було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Севтранстрест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2009 року по 27.02.2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 25/22-1/32060741/1375/10 від 13.04.2012 року (том 1 а.с.56-141). Перевіркою було встановлено порушення з боку ПП «Севтранстрест», а саме: порушуючи п. 3.1 ст. 3, п. 16.1 ст. 16, п.20.1 ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПП «Севтранстрест» занизило податок на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року в сумі 1 497 422,00 грн. у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 404 814,00 грн., 2010 рік в сумі 939 997,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 217 030,00 грн. в результаті порушень, встановлених у п.3.1.1, 3.2.1, 3.1.3 даного акту; порушуючи п.п. 149.1 от. 149 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток за період з 01.04.2011 року до 31.12.2011 року по ставці 23% до бази оподаткування у загальної сумі 563 921,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 246 877,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 206 083,00 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 125 125,00 грн. Порушуючи абз.1 п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Севтранстрест» необґрунтовано занижений податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 Декларації) за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року в сумі 1 181 167,00 грн., в тому числі жовтень 2009 року в сумі 126 800,00 грн., листопад 2009 року в сумі 109 580,00 грн., грудень 2009 року в сумі 95 575,00 грн., січень 2010 року в сумі 60 932, грн., лютий 2010 року в сумі 75 314,00 грн., березень 2010 року в сумі 51 400,00 грн., квітень 2010 року в сумі 51 650,00 грн., травень 2010 року в сумі 67 500,00 грн., червень 2010 року в сумі 67 475,00 грн., липень 2010 року в сумі 64 117,00 грн., серпень 2010 року в сумі 67 500,00 грн., вересень 2010 року в сумі 67 425,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 20 379,00 грн., листопад 2010 року в сумі 94 487,00 грн., грудень 2010 року в сумі 57 883,00 грн., січень 2011 року в сумі 53 175,00 грн., лютий 2011 року в сумі 49 975,00 грн.. Порушуючи п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, ПП «Севтранстрест» необґрунтовано занизило значення рядка 25 Декларації за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 516 472,00 грн., у тому числі травень 2011 року в сумі 90 396,00 грн., червень 2011 року в сумі 116 439,00 грн. липень 2011 року в сумі 90 033,00 грн., серпень 2011 року в сумі 66 550,00 грн., вересень 2011 року в сумі 53 060,00 грн., жовтень 2011 року в сумі 24 044,00 грн., листопад 2011 року в сумі 9 500,00 грн. Порушуючи абз.2 пп.7 7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Севтранстрест» необґрунтовано завищено значення рядка 26 Декларації в сумі 39 454,00 грн. (листопад 2010 року). Порушуючи п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, ПП «Севтранстрест» необґрунтовано занизило значення рядка 24 Декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» в сумі 158 304,00 грн. (квітень 2011 року). Збір за забруднення навколишнього природного середовища: наступною перевіркою підтверджується нарахування та сплата до бюджету збору за забруднення навколишнього середовища у частині твердих побутових відходів. При цьому, перевіркою ке підтверджується нарахована та сплачена сума по збору забруднення навколишнього середовища у частині шкідливих викидів пересувними джерелами забруднення, дана сума за результатами перевірки не є надмірно нарахованою та надмірно сплаченою. З метою перевірки дотримання ПП «Севтранстрест» земельного законодавства, повноти нарахування плати за землю, у земельний кадастр і ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя направлені запити про встановлення власника (користувача) та фактичного платника плати за землю. При отриманні відповідей та матеріалів, начальником ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя буде розглянуто питання про відновлення перевірки і зроблення остаточних висновків. Порушення пункту 28 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за №637, що привело до зверх лімітного залишку готівкових коштів у касі підприємства при не здаванні у банк в сумі 31 680,50 грн. Порушення п. 2.13 Положення про касові операції, ПП «Севтранстрест» не мало операції по руху розмінної монети, документальне оформлення відсутнє, проте, у книгах КОРО (на початок заповнення відривного корінця) є запис про наявність розмінної монети. У бухгалтерському обліку такі операції взагалі відсутні. В коді інвентаризації не вдалося встановити, з яких автотранспортних засобів і по яким квіткам у касу ПП «Севтранстрест» поступила виручка. Розбіжності між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявністю складають: недостачі: проїзні квітки у кількості 120 000 шт. по ціні 0,00 грн. на суму 408,00 грн.; надлишки: проїзні квітки у кількості 8 880 шт. номінальною вартістю 3,00 грн. по ціні 3,00 грн. на суму 4 706,40 грн.; надлишки: проїзні квітки у кількості 14 636,19 шт. номінальною вартістю 3,50 грн. по ціні 3,00 грн. на суму 7 171,73 грн. Розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю автотранспортних засобів не встановлено. Встановлені порушення ст. 3 Закону України №108/95-ВР, а саме: на підприємстві заробітна плата нараховувалась нижче мінімально встановленого законодавством рівня.
На підставі акту перевірки № 25/22-1/32060741/1375/10 від 13.04.2012 року відносно ПП «Севтранстрест», керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000362240 від 28.04.2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 63 361,00 грн. (том 1 а.с.20); № 0000060221 від 28.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 594 612,00 грн. (том 1 а.с.21), № 0000050221 від 28.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 017 530,91 грн. (том 1 а.с.22).
11.07.2012 року вих. № 1526/10/10-225 Державною податковою службою у м. Севастополя було направлено на адресу ПП «Севтранстрест» рішення про результати розгляду скарги (том 1 а.с.187-192), відповідно до якого Державна податкова служба у м. Севастополі: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 28.04.2012 року №0000050221 скасовує в частині визначення податку на прибуток у розмірі: 8 189,58 грн. та збільшує на 1 961, 25 грн. суму штрафних санкцій, визначену цим податковим повідомленням-рішенням, а в іншій частині залишає без змін; суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 28.04.2012 року №0000060221, збільшує на 83 060,49 грн. (в тому числі суму податку - на 66 450,00 грн., суму штрафної (фінансової) санкції - на 16 610,49 грн.); податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 28.04.2012 року №0000352240 скасовує в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 125.1 ст.125 Податкового кодексу України у розмірі 510,00 грн. та збільшує суму штрафних санкцій, визначених цим податковим повідомленням-рішенням, на 510 грн. на підставі п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 28.04.2012 року №0000362240 залишає без змін.
У зв'язку з чим, керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС 11.07.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 000044011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83 060,49 грн., з яких: 66 450,00 грн. - основний платіж, 16 610,49 грн. - штрафні санкції (том 1 а.с.23); №0000430221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмір 1 594 612,00 грн., з яких: 1 337 688,99 грн. - основний платіж, 256 930,01 грн. - штрафні санкції (том 1 а.с.24); № 0000420221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 022 305,58 грн., з яких: 1 764 859,75 грн. - основний платіж, 246 445,83 грн. - штрафні санкції (том 1 а.с.25).
20.08.2012 року вих. № 1844/10/10-225 Державною податковою службою у м. Севастополя було направлено на адресу ПП «Севтранстрест» лист про результати розгляду скарги (том 1 а.с.193-194), відповідно до якого Державна податкова служба у м. Севастополі повідомляє ПП «Севтранстрест», що стосовно грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 11.07.2012 року № 0000440221, № 0000430221 та № 0000420221, Державною податковою службою у м. Севастополі вже прийнято рішення (від 11.07.2012 року № 1526/10/10-225).
20.09.2012 року Державна податкова служба України направила на адресу ПП «Севтранстрест» рішення про результати розгляду скарг (том 1 а.с.26-37), відповідно до якого, Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Севастополі від 28.04.2012 року № 0000050221, № 0000060221, № 0000352240, № 0000362240 з урахуванням рішення ДПС у м. Севастополі від 11.07.2012 року № 1526/10/10-225, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкові повідомлення-рішення від 11.07.2012 року № 0000420221, № 0000440221, № 0000412240), а скаргу - без задоволення.
ТОВ «Судекс» було проведено економічну експертизу № 9/2013 (том 5 а.с.60-113).
Позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 28 квітня 2012 року № 0000362240 про сплату фінансових санкцій в розмірі 63 361,00 грн.; від 28 квітня 2012 року № 0000060221 про сплату податку на додану вартість в сумі 1 337 688,99 грн. та штрафних санкцій на суму 256 930,01 грн.; від 11 липня 2012 року № 0000440221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» з податку на додану вартість в розмірі 83 060,49 грн.; від 11 липня 2012 року № 0000420221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» за податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 011 305,58 грн. підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу № 2755, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Відповідно до 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу № 2755, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що також не заперечувалось сторонами, підставою для проведення перевірки ПП «Севтранстрест» була постанова Голови Апеляційного суду м. Севастополя Погрібняк С.В. від 23.02.2012 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Севтранстрест»» (том 3 а.с.150).
Пунктом 86.1 статтею 86 Кодексу № 2755 передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт (п. 86.3 ст. 86 Кодексу № 2755).
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Кодексу № 2755, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.
Відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Кодексу № 2755, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.
Згідно з п. 58.4 ст. 58 Кодексу № 2755 у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.
03.07.2012 року прокурором м. Севастополя було порушено кримінальну справу № 120030 відносно директора ПП «Севтранстрест» Маренчука Василя Анатолійовича за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (том 1 а.с.210-213).
У судовому засіданні встановлено, матеріали перевірки та висновки органу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі ДПС, викладені в акті документальної невиїзної перевірки № 25/22-1/32060741/1375/10 від 13.04.2012 року, що призначена на виконання постанови Голови Апеляційного суду м. Севастополя Погрібняка С.В. від 23.02.2012 року відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.
З урахуванням вищевикладених нормативно-правових норм судом робиться висновок, що податкові повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № 0000362240, від 28 квітня 2012 року № 0000060221, від 11 липня 2012 року № 0000440221, від 11 липня 2012 року № 0000420221 прийняті відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Позовні вимоги щодо визнання протиправними на період дії податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2012 року № 0000050221 про сплату податку на прибуток в сумі 1 773 049,33 грн. та штрафних санкцій на суму 244 484,58 грн. та від 11 липня 2012 року № 0000430221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» з податку на додану вартість в розмірі 1 594 619,00 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № 0000050221 було частково скасовано рішенням Державною податковою службою у м. Севастополя від 11.07.2012 року за вих. № 1526/10/10-225 за наслідками розгляду скарги ПП «Севтранстрест» та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000420221 від 11.07.2012 року.
Податкове повідомлення-рішення № 000430221 від 11.07.2012 року було було відкликано ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС листом від 16.01.2013 року № 279/10/22-1 як помилково направлене (а.с.225), а отже самостійних правових наслідків не створювало. Крім того, вказане податкове повідомлення-рішення містило в собі раніше про дубльовану суму, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 28.04.2012 року № 0000050221.
Відповідно до п.56.15 ст.56 Кодексу № 2755, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
У зв'язку з тим, що ПП «Севтранстрест» було подано скаргу до Державної податкової служби м. Севастополі на податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № 0000050221, вказане рішення було неузгодженим, а отже до моменту узгодження було недіючим, а рішенням ДПС у м. Севастополі в свою чергу його було скасовано.
Судом встановлено, що ПП «Севтранстрест» було укладено договори з ТОВ «ТД «Укрімпекс» (том 4 а.с.229), ТОВ «ТК «Сігма Груп» (том 1 а.с.230), ТОВ «ТД «Архип» (том 5 а.с.1), ТОВ «Ніксопетроліум», ТОВ «Фірма «Юквар» (том 5 а.с.38), ТОВ «Юкрейнксчендж», ТОВ «ВСК «Геос» (том 5 а.с.39, 40), ТОВ «Атан-Крим» (том 5 а.с.50-53), ТОВ «Сервісгаз», які пов'язані з придбанням палива.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року від 28.12.1994 року) № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) (що діяла на час виникнення спірних відносин) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Кодексу № 2755, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) (що діяв на час виникнення спірних відносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Пунктом 200.1. статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Кодексу № 2755, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу № 2755, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Кодексу № 2755).
Відповідно до п. 198.5 ст. 198, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу № 2755 передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Зі змісту договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ТД «Укрімпекс», ТОВ «ТК «Сігма Груп», ТОВ «ТД «Архип», ТОВ «Ніксопетроліум», ТОВ «Фірма «Юквар», ТОВ «Юкрейнксчендж», ТОВ «ВСК «Геос», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ «Сервісгаз» вбачається, що вказані договори не мають умов по визначенню ціні постачання, видів і способів транспортування (автотранспортний засіб, який має свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією), місце, де постачальник повинен передати покупцю паливо.
На підставі вищевикладеного судом робиться висновок, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України завищені валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток, а також в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України завищений податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання палива від ТОВ «ТД «Укрімпекс», ТОВ «ТК «Сігма Груп», ТОВ «ТД «Архип», ТОВ «Ніксопетроліум», ТОВ «Фірма «Юквар», ТОВ «Юкрейнксчендж», ТОВ «ВСК «Геос», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ «Сервісгаз».
Предметом договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ТД «Укрімпекс», ТОВ «ТК «Сігма Груп», ТОВ «ТД «Архип», ТОВ «Ніксопетроліум», ТОВ «Фірма «Юквар», ТОВ «Юкрейнксчендж», ТОВ «ВСК «Геос», ТОВ «Атан-Крим», ТОВ «Сервісгаз» було придбання нафтопродуктів
Зокрема, спеціальним нормативно-правовим актом - Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція №281), встановлено єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій.
Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції № 281, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Згідно з п.п.5.4.3 п.5.4 Інструкції № 281, маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Судом встановлено, що штатним розкладом ПП «Севтранстрест» не передбачено посаду особи, відповідальної за прийом нафтопродуктів, ведення їх обліку, оформлення документів. Позивачем не надано суду, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів, журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах, якими б здійснювалося приймання палива від постачальників.
Представником позивача було надано надані договори зберігання пального з ФОП ОСОБА_8 (том 5 а.с.27, 28), ТОВ «Дюк», ТОВ «Еталон-С» (том 5 а.с.29-30), які діяли до 31.12.2011 року.
Зі змісту акту перевірки вбачається: що позивачем не було надано докази виконання послуг ТОВ «Дюк», ТОВ «Еталон-С» - актів приймання-передачі палива, які свідчили б про його повернення. Проте, акти з ФОП ОСОБА_8 були складені у період: 01.10.2009 року - 30.06.2010 року, не відповідали формі, встановленій вищезазначеною Інструкцією. Документів, за допомогою яких можливо було б встановити, ким з водіїв, яким транспортним засобом паливо транспортувалося до ПП «Севтранстрест» до місць зберігання, надано не було. Дизельне паливо, придбання якого оформлювалося витратними накладними від ПП «ТЕК «Современник», ТОВ «Атан-Крим», газ від ТОВ «Сервісгаз» не здавалися для зберігання зазначеним суб'єктам, проте облік руху цих матеріалів, палива від ТОВ «ТК «Сігма Груп», ТОВ «ТД «Архип», ТОВ «Ніксопетроліум», ТОВ «Фірма «Юквар», ТОВ «Юкрейнксчендж», ТОВ «ВСК «Геос», ТОВ «Укрдрім», ПП «Арикон», ТОВ «О-Віл», ПП «Хімнафтозбут», у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів за формою 31-НП ПП «Севтранстрест» не здійснювалося.
Крім того, доказів подальшого використання палива у господарській діяльності ПП «Севтранстрест» за допомогою яких можливо підтвердити факт того, що саме придбане у зазначених контрагентів паливо видавалося водіям з місць зберігання суду надано не було.
Отже, з урахуванням усіх перелічених обставин, формування показників у податковому обліку за операціями з придбання палива у контрагентів, про яких зазначено вище, є неправомірним.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334, встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.4.1 статті 4 Закону № 334, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Об'єктом оподаткування згідно з п.3.1 статті 3 Закону № 334 є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п.п.3.1 п.3.1 статті 3 Закону № 168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону № 168).
З системного аналізу, вищевказаних нормативно-правових норм судом робиться висновок, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, а складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Тобто для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість продавця та нарахування податкового кредиту покупцем обов'язковою умовою є наявність (підтвердження) факту придбання (виготовлення) товару або послуги та зв'язок такого придбання з господарською діяльністю отримувача. У свою чергу, формування валових витрат покупця та валового доходу продавця не може здійснюватися в разі не підтвердження їх отримання для цілей господарської діяльності.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.
Судом встановлено, що основні доходи ПП «Севтранстрест» формувалися від здійснення ліцензійного виду діяльності за поданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування окрім перевезення пасажирів і вантажів на таксі.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 (далі - Правила), квиток на проїзд - документ установленої форми, який підтверджує факт укладення договору перевезення.
Відповідно до листа Державної податкової служби України від 18.01.2012 року № 1142/6/15-3415-26 «Щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту при реалізації квитків на автобусні перевезення особами, які безпосередньо не є перевізниками», послуга з перевезення надається пасажиру безпосередньо перевізником, слід враховувати, що квиток на проїзд автобусом є документом установленої форми, який підтверджує факт укладення договору перевезення (підпункт 10 пункту 2 розділу I Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176 (далі - Правила № 176)), та укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж квитка на проїзд автобусом.
Отже, квиток, що видається пасажиру, є одночасно і договором, і первинним документом, підтверджуючим факт реалізації послуги, надходження грошових коштів до водія, а потім від водія у касу підприємства.
Згідно з п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон № 265) при розрахунках на автомобільному транспорті, з видачею талонів, квитанції, квитків з нанесенням друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю (форма проїзних документів передбачена наказом Міністерства транспорту України від 25.05.2009 №503), реєстратори розрахункових операції та розрахункові книжки не застосовуються.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» для водія квитково-обліковий лист є обов'язковим документом на перевезення пасажирів.
Зокрема, перевіркою встановлено, що за даними оборотно-сальдових відомостей по всіх рахунках бухгалтерського обліку, головних книг, бухгалтерськими рахунками перевізником ПП «Севтранстрест» не отримувалися і не оплачувалися квитки, тобто не придбавалися для використання у господарській діяльності, видачі водіям на підзвітну суму не здійснювалося. Списання квитків на проїзд у зв'язку із зміною вартості проїзду відсутнє (акти на знищення), придбання нових квитків відповідно до нових тарифів на проїзд відсутнє.
ПП «Севтранстрест» не надано суду доказів щодо здійснення платежів з оренди матеріально-технічної бази, необхідної для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, перевірки їх технічного стану, зберігання, забезпечення проведення медичного огляду водіїв за період з 01.03.2009 року по 30.09.2010 року, виручка від надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом формувалася без використання проїзних квитків, які є підтвердженням отримання доходів від надання послуг з пасажирських перевезень, з огляду на відсутність матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення господарської діяльності підприємства, перевіркою не було підтверджено правомірність формування показників у податковому обліку.
Відповідно до п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно з п.п.2.8 п.2 Положення № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
Підпунктом 5.8 пункту 5 Положення № 637, зазначено, що якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.
Позивачем не було надано суду наказу керівника про встановлення ліміту каси.
Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Положення № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Відповідно до п.п.3.3 п.3 Положення № 637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (п.п.3.4 п.3 Положення № 637).
Згідно з п.п.3.5 п.3 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що зафіксовано регулярне непідтвердження підписом одержувача у видаткових касових ордерах та видаткових відомостях отримання грошових коштів, тобто про залишок готівки на кінець дня у касі підприємства, незважаючи на відсутність ліміту каси ПП «Севтранстрест», що означає неможливість залишення готівки у поза робочий час відповідно до п.п.2.8 п.2 Положення № 627. Загальна сума готівкових коштів, яка залишалась у касі підприємства, була понадлімітною сумою готівкових коштів та не здавалась у банк склала 31 680,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивачем ПП «Севтранстрест» в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду жодного доказу, який спростовував порушення вимог податкового законодавства України, що встановлені перевіркою. Але, відповідно до норм п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права з вказаних підстав міститься, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 12.09.2013 року (№К/800/29362/13) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.07.2013 року (№ К/9991/75574/12).
З огляду на вказане судом робиться висновок про часткове задоволення позову.
Постанова складена та підписана 05 лютого 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 28 квітня 2012 року № 0000362240 про сплату фінансових санкцій в розмірі 63 361,00 грн.; від 28 квітня 2012 року № 0000060221 про сплату податку на додану вартість в сумі 1 337 688,99 грн. та штрафних санкцій на суму 256 930,01 грн.; від 11 липня 2012 року № 0000440221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» з податку на додану вартість в розмірі 83 060,49 грн.; від 11 липня 2012 року № 0000420221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» за податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 011 305,58 грн.
3. В задоволенні позовних щодо визнання протиправними на період дії податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2012 року № 0000050221 про сплату податку на прибуток в сумі 1 773 049,33 грн. та штрафних санкцій на суму 244 484,58 грн. та від 11 липня 2012 року № 0000430221 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Севтранстрест» з податку на додану вартість в розмірі 1 594 619,00 грн. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак