Копія
Іменем України
Справа № 801/10085/13-а
13.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Омельченка В. А. ,
Дадінської Т.В.
секретар судового засідання Кисельова В. В.
за участю сторін:
представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ"- Журавльова Тамара Вікторівна, довіреність № 5 від 13.02.14
представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 09.12.13 у справі № 801/10085/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ" (шосе Московське, 11 км, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство "Кримське республіканське підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРОСНАБ" звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0000901501 від 20.08.2013 р.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 9 грудня 2013 року позов задоволений та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0000901501 від 20.08.2013 р.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою з проханням про її скасування та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Апелянт явку представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином та своєчасно сповіщеним про час та розгляд апеляційної скарги, проте така неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Представник позивача просила скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вказуючи про те, що відповідач не мав правових підстав для нарахування штрафу, оскільки позивач мав переплату зі сплати податку на прибуток, що свідчить про відсутність порушення граничних строків сплати.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої 23.07.2013 р. складено акт № 420/151 (рег.№ 981/10/15-1 від 23.07.2013 р.) . У зазначеному акті вказано, що перевірялось сплату позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №000562204 від 14.01.2013р. та встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України, у сумі 11011 грн. на 20 днів.
За наслідками перевірки відповідачем 20.08.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000901501, згідно з яким позивачу відповідно до ст.126 ПК України за затримку на 22 календарних дні строків сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 11011 грн. нарахований штраф у розмірі 10%, що складає суму у 1101,1 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов'язання за податковим повідомлення-рішенням від №000562204 від 14.01.2013р. на суму 11011 грн. не набуло статусу узгодженого, оскільки на неодноразові вимоги суду, відповідач не довів направлення цього рішення позивачеві.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.
Як вбачається з акту камеральної перевірки податкової звітності позивача від 23.07.2013 №420/151, відповідачем перевірялося податкове повідомлення-рішення №000562204 від 14.01.2013 р. (а.с.29-30). За цим актом податковий орган вказує на те, що самостійно визначене платником грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11011 грн., з граничним терміном сплати 29.01.2013 року, фактично сплачено 18.02.2013 р. із затримкою 20 днів.
Апеляційним розглядом встановлено, що позивач задекларував суму податку на прибуток підприємств 11011 грн. за 4 квартал 2012 року, про що вказав в уточнюючій декларації за 2012 рік (а.с.40).
Вказана декларація, відповідно до квитанції (а.с.38) прийнята податковим органом 30.03.2013 р.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 та п. 57.1 ст. 57 Кодексу податкові декларації подаються платниками податку на прибуток, базовим звітним (податковим) періодом для яких є:
календарний квартал - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя),
календарний рік - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
За приписами п. 57.1. ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи(а.с.35,48), станом на 01.01.2013 року позивач мав позитивне сальдо у сумі 3638,35 грн. з податку на прибуток.
14 січня 2013 року позивачем сплачено 2000 грн. як аванс з податку на прибуток, та 14.02.13 та 19.02.13 позивачем сплачено кошти на загальну суму 11011 грн.
Станом на 28.02.13р. позивач мав позитивне сальдо з податку на прибуток у сумі 5 638,35 грн.
Враховуючи, що самостійно визначену суму податку на прибуток у 11011 грн. позивач сплачував частинами, отже на 29.01.2013 р. заборгованість складала 5372,65 грн., та аж ніяк не 11011 грн., проте відповідач розраховував санкції саме з цієї суми та станом на 18.02.2013р., хоча на цей час уже була переплата.
Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України, при оскарженні рішень суб'єкта владних повноважень, суд перевіряє дотримання таким суб'єктом адміністративної процедури при прийнятті такого рішення, як це визначено вказаною нормою.
Колегією суддів безперечно встановлено, що приймаючи оскаржуване позивачем рішення, відповідач прийняв його необґрунтовано та нерозсудливо.
Так, податковим органом не були враховані положення п.49.18 та 57.1 ПК України щодо строків подання податкової декларації та сплати зобов'язання по такій декларації з урахуванням наявної переплати.
Таким чином, враховуючи виключну компетенцію податкового органу щодо нарахування податкового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення щодо нарахування штрафу у сумі 1101,10 грн.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не доведено існування податкового повідомлення-рішення №000562204 від 14.01.2013 р. на суму 11011 грн. з податку на прибуток. Долучене до апеляційної скарги податкове повідомлення-рішення від цієї дати містить суму 17182 грн., в той же час спірною є 11011 грн., а тому воно не може вважатися тим рішенням, яке було предметом камеральної перевірки.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.13 у справі № 801/10085/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2014 р.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна