Справа №577/4846/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Лебедько М. М.
Номер провадження 22-ц/788/66/14 Суддя-доповідач - Гагін М. В.
Категорія - 27
19 лютого 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Гагіна М. В.,
суддів - Попруги С. В., Рибалки В. Г.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20000 грн. боргу, 229 грн. 40 коп. на відшкодування витрат по оплаті судового збору, а всього 20229 грн. 40 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову і відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
При цьому доводить, що надана ОСОБА_4 розписка не відповідає вимогам ст.1046 та ч.2 ст.1047 ЦК України і не свідчить про те, що він отримав у ОСОБА_4 грошові кошти у позику. Вказує, що розписку він склав лише на прохання ОСОБА_4 про отримання готівкових коштів за договором поставки цементу.
Зазначає, що в розписці відсутні дані про спрямованість волевиявлення сторін, передачу позикодавцем коштів у позику, зобов'язання позичальника щодо їх повернення, про умови повернення позики, а також належні відомості про особу позикодавця. Отже, зазначений документ не може, як це передбачено ч.2 ст.1047 ЦК України, слугувати підтвердженням укладення договору позики..
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконав зобов'язання за договором з повернення коштів, а відтак право ОСОБА_4 порушене, оскільки розписка є підтвердженням грошового зобов'язання, тому відповідач повинен повернути йому взяті у борг грошові кошти.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі, належним чином не доведено недійсність договору позики.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.
Згідно п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1046 та ч.2 ст.1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або
інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 21 травня 2009 року ОСОБА_4 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 20000 грн., що підтверджується розпискою (а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, що розписка містить всі ознаки укладення договору позики, тобто одна сторона надала кошти, інша сторона їх отримала.
Згідно письмової вимоги від 05 березня 2013 року ОСОБА_3 було запропоновано повернути ОСОБА_4 суму позики не пізніше 06 квітня 2013 року.
Проте, у порушення положень ст.1049 ЦК України та взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_3 взяті у борг у ОСОБА_4 кошти не повернув.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 20000 грн. за договором позики з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4
ОСОБА_3, у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності правочину.
Крім того, матеріали справи не містять доказів як того, що розписка була написана проти справжньої волі ОСОБА_3 та внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку ОСОБА_4, так і письмових доказів не передання йому грошей за договором позики, а відтак і його фіктивності.
Не є належними й допустимими доказами покази свідків на підтвердження того, що гроші не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.2 ст.1051 ЦК України).
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 надав для огляду оригінал розписки ОСОБА_3 від 21 травня 2009 року й останній визнав, що вона написана ним власноручно.
Отже, за встановлених фактичних обставин та вимог ст.545 ЦК України наявність у кредитора оригіналу розписки на підтвердження передання боржнику грошей у позику свідчить про невиконання такого зобов'язання.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -