Справа № 583/596/14-п
3/583/176/14
Іменем України
21 лютого 2014 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського МВ УМВС України в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, що не працює, що проживає в АДРЕСА_1
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1, 17.02.2014 р., близько 19.00 год., знаходячись в АДРЕСА_2., ображав нецензурною лайкою свою колишню дружину гр. ОСОБА_2, чим порушував громадський порядок та спокій громадян, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засідання свою вину не визнав пояснив, що того дня він дійсно разом із своїми знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приходив до квартири колишньої дружини і намагався поспілкуватись із дитиною, однак вона та колишня теща не дали йому цього зробити. Вони не відчинили йому двері. Він простояв біля дверей близько 15 хв., аж до того часу поки під'їхали працівники міліції, які в подальшому доставили його в міськрайвідділ. Ніяких хуліганських дій він не вчиняв, нецензурно не лаявся і в двері з силою не стукав. Заяву потерпілої вважає такою, що зроблена з наміром дискредитувати його як батька дитини з метою позбавити батьківських прав щодо неї та виїхати за межі країни.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожен окремо підтвердили пояснення ОСОБА_1 щодо того, що вони дійсно разом із ним прибули до будинку по АДРЕСА_3, за місцем проживання його колишньої дружини. При цьому ОСОБА_3 стверджувала, що вони втрьох піднялись до східцевого маршу між 2-м та 3-м поверхами, а ОСОБА_1 підійшов до вхідних дверей в квартиру потерпілої та постукав у двері. Двері йому ніхто не відчинив, а хвилин через 10-15 приїхали працівники міліції які його забрали з собою. До цього він нецензурною лайкою не висловлювався, в двері з силою не стукав. Проте ОСОБА_4 у своїх поясненнях пояснив, що він взагалі не заходив до під'їзду будинку, а чекав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вулиці біля автомобіля.
Суд критично ставиться як до пояснень ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і розцінює їх як не правдиві, непослідовні і такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинений адміністративний проступок. Пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі різняться щодо того, хто саме був очевидцем вказаної події. Перша стверджує, що у той час як ОСОБА_1 стукав у двері на східцевому марші вона перебувала разом із ОСОБА_4, тоді як останній даний факт заперечував.
Не зважаючи на не визнання вини особи яка притягається до адміністративної відповідальності, факт скоєння правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення СУ №007178 від 17.02.2014 року, поясненнями потерпілої та інших очевидців зазначеної події.
Зокрема потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_1 і вони мають спільну дитину. Спільне життя не склалося, вони розлучились і вже на протязі близько півроку вона проживає разом із матір'ю окремо. Підтвердила наявність судового рішення яким надано право ОСОБА_1 спілкуватись із дитиною та зазначений останнім факт про те. що він вже на протязі близько 3-х тижнів не в змозі побачитись із нею. Пояснила це тим, що дитина хворіє, а в середину квартири вона його не пускає через його протиправну поведінку щодо неї. Про неможливість побачення з дитиною вона повідомляла йог за допомогою СМС повідомлення. Вже на протязі близько півроку ОСОБА_1 застосовує щодо неї фізичне насильство та погрози, вона не має будь-якого захисту і дуже налякана його поведінкою. 17.02.2014 р. ввечері він в черговий раз прийшов до квартири та почав сильно стукати у двері вимагаючи відкрити їх. При цьому він голосно лаявся на її адресу та адресу її матері нецензурною лайкою, поведінка його була неадекватною. Вони були дуже налякані його поведінкою та не відчинили двері. До цього він неодноразово в минулому чинив аналогічним чином. Вони зателефонували до міліції і відкрили двері тільки тоді, коли останні приїхали. Пни цьому ОСОБА_1 не зважаючи на їх присутність продовжував висловлювати погрози у їхній бік та висловлюватись нецензурною лайкою. Пояснила, що через постійне залякування та застосування фізичної сили з боку колишнього чоловіка вона боїться навіть виходити з квартири.
ОСОБА_6 яка є матір'ю потерпілої, пояснила, що на даний час вона проживає разом із донькою та онукою. Після розлучення із донькою колишній зять ОСОБА_1 їм постійно погрожує, застосовував відносно доньки фізичну силу, неодноразово приходив до них додому та стукав у двері, голосно лаявся та погрожував. При спілкуванні з дитиною веде себе неналежним чином. 17.02.2014 р. у вечірній час їм зателефонувала кума та попередила, що ОСОБА_1 йде у бік їхнього будинку. через деякий час він підійшов до дверей та почав із силою стукати вимагаючи щоб відчинили їх. При цьому голосно висловлювався на їхню адресу нецензурною лайкою та погрожував розправою. Вони були дуже налякані і не відчиняли двері. Міліція, яку вони викликали, прибула десь за 10 хв. увесь цей час він продовжував чинити безчинство. Міліція відібрала у них пояснення та забрала його з собою.
ОСОБА_7, яка є соціальним працівником за своєю професійною діяльністю здійснює догляд за жінкою-інвалідом ОСОБА_8, яка проживає в квартирі поруч із потерпілою, пояснила, що того дня в вечірній час прийшла до під'їзду будинку то бачила там працівників міліції та ОСОБА_1 який скаржився їм про те, що йому не дають бачитись із донькою. Вони разом піднімались східцями до коридору на 3 й поверх і міліціонер постукав до квартири потерпілої, ОСОБА_1 почав кричати та висловлюватись нецензурною лайкою на адресу колишньої дружини. Потім вона зайшла до жінки інваліда, і ще цього дня заходила до іншого сусіда, якому робила ін'єкцію. Всі вони скаржились на те, що перед цим був сильний галас у коридорі і біля цієї квартири зазначені події відбуваються неодноразово.
Незважаючи на встановлений у судовому засіданні факт наявності між ОСОБА_1 та йог околишньою дружиною конфлікту з приводу можливості спілкування з дитиною, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КпАП України за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягає притягненню до відповідальності у межах санкції статті за зазначене правопорушення.
При призначенні стягнення суд враховує характер скоєного, особу яка притягається до адміністративної відповідальності обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Зокрема ОСОБА_1 раніше вчиняв протиправні дії відносно потерпілої, притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КпАП України, суд також враховує і те, що його поведінка значною мірою була спровокована неможливістю на протязі тривалого часу бачитись та спілкуватись із власною дитиною.
Суд з урахуванням всіх обставин справи дійшов висновку, що накладення штрафу та застосування виправних робіт не буде достатнім для його виправлення, тому наявні підстави для застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту.
Відповідно до положень ст. 40-1 КпАПУ з особи яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 173, 283 КпАП України, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб, строк стягнення рахувати з моменту затримання.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 36гривень 54 копійки в прибуток держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайсуд шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Сидоренко Р.В.