ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 лютого 2014 року № 813/26/14
16 год. 15 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар - Ячмінська Я.О.
позивач ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
від відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся 09.01.2014 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправною вимоги Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 21.11.2013 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску за 3 квартал 2013 року на суму 1194, 03 грн.
- скасування вимоги Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 21.11.2013 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску за 3 квартал 2013 року на суму 1194, 03 грн.
- зобов'язання Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області припинити нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1, що перебуває на пенсії за віком, фізичній особі-підприємцю, що обрав спрощену систему оподаткування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивач, як приватний підприємець що перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером, то він звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
У судовому засіданні позивач та представник позовні вимоги уточнили, просять визнати протиправною та скасувати вимогу Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 21.11.2013 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску за 3 квартал 2013 року на суму 1194, 03 грн.
Відповідач представника у судове засідання не направив, заперечень по суті позовних вимог не надав.
З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строків розгляду справи, така відповідно до ст. 128 та ч.6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається на основі наявних доказів, без участі представника відповідача.
Суд заслухав пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, згідно свідоцтва платника єдиного податку (а.с.10) та довідки №105/К/1710 від 17.06.2013 року (а.с.13) протягом 2012 та в 2013 році перебувала на спрощеній системі оподаткування.
Відповідачем 21.11.2013 року виставлено позивачеві вимогу №Ф-62у про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194, грн. (а.с.8).
Листом від 02.12.2013 року (а.с.11) позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та просив скасувати вимогу про сплату боргу від 21.11.2013 року з тих підстав, що позивач є пенсіонером за віком і може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі.
На зазначений лист позивача відповідач надав відповідь (а.с.12), що позивач є особою, яка вийшла на пенсію не за віком, а за вислугою років і Стрийська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області не наділена повноваженнями звільняти позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058-ІV).
Громадяни України відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ, мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пенсіонером відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням цієї ж статті, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає, згідно преамбули, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04 1992р. N 2262-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2262-ХІІ).
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають згідно статті 1 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Системний аналіз положень статті 12 Закону №2262-ХІІ «Умови призначення пенсії за вислугу років» вказує, що така пенсія, зокрема, призначається особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них, визначеного Законом загального та спеціального страхового стажу.
Тобто, Законом №2262-ХІІ встановлено інший пенсійний вік, за умови досягнення якого, особа має право на призначення пенсії.
Згідно Витягу із наказу ГУ МВС України у Львівській області «По особовому складу» №500 о/с від 21.12.2007 року (а.с.9) ОСОБА_1 проходила службу в УМВС України у Львівській області та звільнена з 31.01.2007 року у відставку згідно п.65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Позивач набув право на пенсію у зв'язку з досягненням пенсійного віку згідно спеціального закону - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже у розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, ОСОБА_1 є такою, що отримує саме пенсію за віком.
Відомості щодо укладення договору ОСОБА_1 із Пенсійним фондом про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - відсутні.
Суд звертає увагу відповідача, що частина четверта статті 4 Закону №2464-VI не містить виключень при її застосуванні щодо пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Нарахування відповідачем недоїмки та винесення вимоги щодо сплатити нарахованої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виключно з тих лише підстав, що позивач отримує пенсію за віком не на підставі Закону №1058-ІV, а на підставі Закону №2262-ХІІ, на переконання суду не відповідає вимогам положень Закону №2464-VI, оскільки правовою нормою, яка міститься в ч.4 ст.4 Закону №2464, як і іншими нормами законодавства, не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону №1058 і, що пенсіонери, яким призначено пенсію за іншими (спеціальними законами) не мають права на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи у співставленні з нормами діючого законодавства, якими у своїй діяльності має керуватися відповідач, доводять обґрунтованість позовних вимог, тому такі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України сплачений судовий збір в сумі 172,06 грн. (а.с.3) слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправно та скасувати вимогу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №Ф-62у від 21.11.2013р. про сплату боргу (недоїмки) в сумі 1194, 03 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2014р. о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.