17 лютого 2014 р. Справа № 804/870/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяЛяшко О.Б.,
при секретаріСтавицькому О.В.,
за участю:
представників позивача представника відповідача Шкарбана Т.В., Жикіної А.Б., Задорожної А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки-відмови, визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів;
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням та карткою відмови, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача.
В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити.
У письмових запереченнях та у судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що працівники митниці діяли відповідно до вимог Митного кодексу України. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товару було з'ясовано, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості. Вважає, що рішення від 17.10.2013 р. №110100000/2013/200470/1 та картка відмови у митному оформленні товарів від 17 жовтня 2013 року № 110100000/2013/00570 прийняті у повній відповідності до приписів чинного законодавства.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що між Позивачем та фірмою «SHANDONG HUAYUN NTW MATERIAL Co., LTD» (КНР) укладено зовнішньоекономічний контракт № HNM2012/12/10 від 10.12.2012 року, відповідно до якого позивач 15.10.2013 року отримав від фірми «SHANDONG HUAYUN NTW MATERIAL Co., LTD» (КНР) товар - оцинковану сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, позивач 15.10.2013 року сформував митну декларацію №110100000/2013/232519 та надав її до Дніпропетровської митниці Міндоходів, а саме до митного посту «Дніпропетровськ-Лівобережний» для здійснення митного оформлення товару.
Разом з митною декларацією позивачем були надані такі документи для визначення митної вартості товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього, рахунок про перевезення, довідка транспортних витрат, рахунок-фактура (інвойс з перекладом), пакувальний лист виробника з перекладом, копія транспортного документу (коносаменту), сертифікат походження товару з перекладом, сертифікат якості товару виробника з перекладом, виписки по рахунку, банківські платіжні документи, виписка з бухгалтерської документації, SWIFT, прайс лист виробника з перекладом, калькуляція вартості товару з перекладом, комерційна пропозиція, екпортна митна декларація країни відправника з перекладом.
Відповідно до поданих документів рівень заявленої декларантом митної вартості товару «прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований)» становить 0,79 дол. США/кг.
Повідомленням Дніпропетровської митниці Міндоходів №75042 від 16.10.2013 року зобов'язано позивача у 10-денний термін надати додаткові документи, а саме: відомості про транспортні витрати при доставці заявленого товару його фрахту та страхуванню. Листом вих.№01-499 від 17.10.2013 року позивач не надав додаткових доказів та зазначив, що вважає раніше надані документи достатніми для визначення митної вартості товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у зв'язку з наявними, на його думку, розбіжностями, відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати інші додаткові документи митну вартість товару скоригував із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості товару з урахуванням раніше визнаної митним органом МД від 04.10.213 року №125130005/2013/162407 з урахуванням регіону походження, умов контракту, у наближений до митного оформлення час, вартість товару за якою становить 0,87 дол. США/кг.
Здійснивши коригування митної вартості товару в розрахунку 0,87 дол. США/кг, відповідач збільшив митну вартість задекларованого позивачем товару на загальну суму 7824,16 дол. США та донарахував податок на додану вартість у сумі 12507,70 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року.
Відповідно до статей 52, 55 Митного кодексу України у зв'язку з незгодою з визначеною митним органом вартістю товарів, що декларуються за умовами сплати митних платежів у якості фінансової гарантії, згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, декларантом позивача було надано ВМД №110100000/2013/232831 від 17.10.2013 року та здійснено випуск товарів у вільний обіг.
Частиною 1 статті 24 Митного кодексу України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд вважає за необхідне зазначити, що рахунок-фактури (invoice) це документ, який в обов'язковому порядку супроводжує товари, які переміщуються через митний кордон України. Рахунок-фактури повинен містити інформацію щодо відправника та отримувача (найменування, адреси та банківські реквізити), дані про товари (найменування, вартість за одиницю, кількість, загальну вартість платежу), умови поставки товару. Зазначений документ використовується для здійснення взаєморозрахунків сторін - контрагентів угоди та є одним з основних документів для визначення митної вартості переміщуваних товарів.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що подані позивачем разом із МД № №110100000/2013/232519 від 15.10.2013 року до митного оформлення для підтвердження митної вартості задекларованого товару документи, а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0001937 від 03.12.2012 року; залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40808404 від 10.10.2013 року; коносамент №QNDLEG1308026 від 24.08.2013 року; некласифікований комерційний документ виписка по рахунку від 06.08.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару платіжне доручення №354 від 06.08.2013 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару Swift 1556 від 06.082013 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги рахунок про транспортні послуги 04.10.2013 року; калькуляція транспортних витрат довідка про транспортні витрати від 04.10.2013 року; виписка з бухгалтерської документації від 14.10.2013 року; каталог виробника товару від 15.10.2013 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 20.08.2013 року; розрахунок ціни (калькуляція) вартості товарів від 20.08.2013 року; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001-3021,3023) комерційна пропозиція від 20.08.2013 року та комерційна пропозиція переклад від 08.08.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) рахунок №HYS-13015IN від 20.08.2013 року; пакувальний лист від 20.08.2013 року; рахунок-проформа №HYS-13015IN від 05.08.2013 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №16 від 02.08.2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 10.12.2012 року; договір (контракт) про перевезення №2210 від 22.10.2013 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) №84 від 10.07.2013 року; інформація про позитивні результати радіологічного контрою товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено») №2761 від 24.08.2013 року; резервна позиція №915 від 26.07.2001 року; сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТ1305 від 25.08.2013 року; інші некласифіковані документи сертифікат якості №0026 від 20.08.2013 року; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №110100000/0696 від 14.10.2013 року; копія митної декларації країни відправника (країни виробника) від 02.09.2013 року, - є документами, що підтверджують митну вартість товарів в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 3 пункту 1 Приміток до статті 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактної вартості без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв'язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну.
Відповідно до Стандартного правила 3.16 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (дата набрання чинності для України -15.09.2011) на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Стандартним правилом 6.2 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 передбачено, що митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Отже, суд вважає, що відповідач, витребовуючи додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, не дослідив особливостей зовнішньоекономічної операції та задекларованого товару.
Так, згідно умов додатку №16 від 02.08.2013 року до контракту від 10.12.2012 року №HNM2012/12/10 умовою оплати є 5% передплати згідно рахунку - проформі №HYS-13015IN від 05.08.2013 року та оплата згідно комерційного рахунку №HYS-13015IN від 20.08.2013 року через 90 днів 95% залишку суми на фактично відвантажену кількість товару після отримання товару в порту призначення. Суд звертає увагу, що в тексті контракту та специфікацій відсутні вказівки про здійснення передплати саме у день відправки, а тому судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо того, що дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту (24.08.2013 року).
Щодо невідповідності умов доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №16 від 02.08.2013 року прайс листу виробника від 20.08.2013 року, то суд зазначає, що прайс листи продукції складаються виробником товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару та не визначають безпосередню вартість товару за певною домовленістю сторін. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації про прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Крім того, зауваження митного органу стосовно того, що дата митного оформлення не співпадає з датою виходу коносаменту, оцінюються судом критично, оскільки інформація, надана в експортній декларації відповідає наданим позивачем документам, а саме: дата заявлення - 23.08.2013 року, дата експортного відправлення - 25.08.2013 року, а дата виготовлення коносаменту - 24.08.2013 року.
Також суд зазначає, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, у зв'язку з ненаданням відомостей про транспортні витрати при доставці заявленого товару та документи по страхуванню.
Разом з цим, суд звертає увагу, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Incoterms 2010). За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, умова поставки FOB означає, що у продавця та у покупця немає обов'язку щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін FOB передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару. Натомість покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем буди надані відповідачу, зокрема, такі документи: рахунок про перевезення, довідка транспортних витрат, копія транспортного документу (коносаменту), які містять усі необхідні реквізити.
Враховуючи викладене вище, судом не було встановлено розбіжностей у визначенні митної вартості товару ТОВ "Торговий Дім Профіль України" у МД №110100000/2013/232519 від 15.10.2013 року.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Зокрема відповідачем не надано суду належних доказів послідовного застосування другорядних методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, передбачених п. «в», «г» ст 57 МК України, в тому числі й щодо не здійснення відповідачем запиту відповідних даних від позивача для застосування вказаних методів.
Виходячи із зазначеного суд вважає, що у разі незгоди Митниці з ціною імпортованого товару остання відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язана була провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність дій митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 Митного кодексу України , та без обґрунтування неможливості їх застосування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 жовтня 2013 року (справа №21-326а13), від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11), 6 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11), 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12).
Також оскільки судом було встановлено відсутність розбіжностей у визначенні митної вартості товару ТОВ "Торговий Дім Профіль України" у МД №110100000/2013/232519 від 15.10.2013 року, суд вважає, що застосування відповідачем другорядного резервного методу визначення митної вартості з урахуванням наявної у митного органу інформації, є безпідставним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем було надано митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.
У судовому засіданні Відповідачем не подано доказів того, що в нього виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосувати перший метод визначення митної вартості товару.
Відповідачем у даному випадку не було доведено, що мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Суд не заперечує права митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів, однак, це повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
У даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України митним органом у повній мірі не виконані вищезазначені норми.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з чим суд вважає, що винесені Дніпропетровською митницею Міндоходів картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Митним кодексом України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, Відповідач як суб'єкт владних повноважень, належним чином не довів правомірності прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару № 110100000/2013/200470/1 від 17.10.2013 р. та картки відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4-12, 41, 94, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки-відмови, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів;
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" (код ЄДРПОУ 35203742) судовий збір у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 копійок).
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою. яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2014 року.
Суддя О.Б. Ляшко