Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Пошви Б.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.І.,
прокурора
Дрогобицької О.М.,
захисника
ОСОБА_1,
потерпілих
ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні 27 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2005 року,
зазначеним вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,
несудимого,
засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 121 КК України - на 7 років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 263 КК України - на 5 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 189 КК України - на 5 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 147 КК України - на 13 років і 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 289 КК України - на 11 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна;
за ч. 4 ст. 187 КК України - на 13 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна;
за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - на 15 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_4 визначено 15 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4
несудимого відповідно до ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України - на 3 роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 189 КК України - на 5 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 147 КК України - на 11 років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 289 КК України - на 10 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна;
за ч. 2 ст. 187 КК України - на 7 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна;
за ч. 4 ст. 187 КК України - на 12 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна,
а за пунктами 6 і 12 ч. 2 ст. 115 КК України - виправдано, за недоведеністю участі у вчиненні злочину.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_5 визначено 12 років позбавлення волі з конфіскацію всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_5,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6,
не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України - на 3 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;
за ч. 2 ст. 147 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_6 визначено 4 роки і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Постановлено стягнути:
- із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
- із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 3 000 грн. та 45000 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно;
- із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 6 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 50 грн. на відшкодування витрат щодо складання цивільного позову;
- із засудженого ОСОБА_4 на користь НДЄКЦ УМВС у Дніпропетровській та Хмельницькій областях судові витрати - 4 247 грн. 75 коп. та 171 грн. 36 коп. відповідно.
Як визнав суд, 12 грудня 2002 року близько 20 год. ОСОБА_4 біля кафе “ІНФОРМАЦІЯ_7» у АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вистрілив із газового пістолета НОМЕР_1 у голову потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заподіявши вогнепальні поранення, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та призвели до непоправного знівечення обличчя.
9 січня 2003 року близько 16 год. ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та особа, кримінальну справу щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, під керівництвом ОСОБА_4, прибули автомобілем “ІНФОРМАЦІЯ_8» на дорогу біля АДРЕСА_2, де одягнувши маски та озброївшись вогнепальною зброєю, зупинили автомобіль “ІНФОРМАЦІЯ_9» д.н.з. НОМЕР_2 і з метою заволодіння грошима напали на потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_9 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_10, яких зв'язали і, погрожуючи застосуванням зброї, незаконно заволоділи транспортним засобом останніх.
Не знайшовши у потерпілих грошей, засуджені та особа, кримінальну справу щодо якої виділено в окреме провадження, домовилися між собою про спільне захоплення неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 та насильне його утримання як заручника з погрозою заподіяння смерті з метою спонукати потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_9 11 січня 2003 року передати їм 20 000 доларів США, як умову залишення їх сина живим.
11 січня 2003 року близько 14 год. ОСОБА_4 наказав ОСОБА_6 та особі, кримінальну справу щодо якої виділено в окреме провадження, вбити неповнолітнього ОСОБА_9, якщо він до ночі не повернеться із грошима від потерпілих, однак, всупереч вказівці ОСОБА_4, ОСОБА_6 звільнив заручника до того, як зустріч ОСОБА_4 з потерпілими не відбулася.
12 січня 2003 року близько 21 год. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особа, кримінальну справу щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою між собою прибули до буд. АДРЕСА_3, де напали на потерпілого ОСОБА_2 з метою заволодіння його грошима. ОСОБА_4 став погрожувати потерпілому автоматом АКМС з бойовими патронами калібру 7,62 мм, однак вийшовши за межі попередньої домовленості, у зв'язку з активним фізичним опором потерпілого, умисно вистрелив з автомата в голову та груди останнього, заподівши вогнепальні поранення, внаслідок яких сталася смерть, що не охоплювалося умислом інших співучасників нападу.
Крім того, ОСОБА_4 у вересні 2003 року у невстановленому слідством місці та у невстановленої слідством особи, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав бойові припаси: 13 патронів калібру 9 мм і 1 патрон цього ж калібру зразка 1908 року “ІНФОРМАЦІЯ_8», які зберігав до їх вилучення працівниками міліції 2 жовтня 2003 року в належному йому гаражі біля буд. АДРЕСА_4.
Наприкінці лютого 2004 року ОСОБА_4 у невстановленому слідством місці та у невстановленої слідством особи незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю: пістолет системи ІНФОРМАЦІЯ_10 калібру 9 мм та три револьвери системи “ІНФОРМАЦІЯ_11» калібру 7, 62 мм; а також бойові припаси до них: 413 патронів калібру 9 мм та 132 револьверних патрони калібру 7, 62 мм, які зберігав до їх вилучення працівниками міліції 3 березня 2004 року за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_5.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування згаданого вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з призначенням засудженим м'якого покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та конкретним обставинам справи і є недостатнім для їх виправлення, а також безпідставністю звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
У касаційних скаргах:
- потерпіла ОСОБА_2 посилаючись на суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_4 злочинів, стверджує, що суд недостатньо врахував дані про особу засудженого ОСОБА_4, а тому призначив йому несправедливе покарання внаслідок м'якості. Обґрунтовує необхідність скасування вироку в цій частині з призначенням ОСОБА_4 більш суворого покарання;
- засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку із закриттям справи щодо нього за відсутністю в його діях складів злочинів, оскільки до їх вчинення він не причетний, а досудове і судове слідство проведено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону в тому числі із застосуванням до нього з боку працівників міліції недозволених методів ведення слідства та фальсифікацією доказів, які його винуватість не підтверджують;
- засуджений ОСОБА_5 при таких самих доводах просить справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пояснення потерпілої ОСОБА_2 на підтримання касаційної скарги та касаційного подання, потерпілого ОСОБА_3, який просить у задоволенні касаційного подання прокурора у частині скасування вироку щодо ОСОБА_6 відмовити, оскільки покарання йому призначено справедливе так як він урятував життя його сина, міркування прокурора на підтримання касаційного подання та касаційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених задоволенню не підлягають, касаційне подання та касаційну скаргу потерпілої слід задовольнити частково, вирок щодо засудженого ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи, суд, визнавши винними ОСОБА_4 у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, особи та громадського порядку, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 296 і ч. 2 ст. 147 КК України, а також ще й за вчинення тяжких та особливо тяжких насильницьких злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 1 ст. 121 КК України, призначаючи йому покарання, не врахував ступінь їх тяжкості, більшість з яких відноситься до категорії особливо тяжких.
Не взято до уваги й конкретні особливості вчинення злочинів ОСОБА_4, зокрема, кількість епізодів злочинної діяльності, співучасників і потерпілих, характер, спосіб та мотиви злочинних дій ОСОБА_4, ступінь підготовки та озброєності, розмір заподіяної шкоди, а також характер наслідків, що настали.
За таких обставин та виходячи з вірної оцінки судом активної ролі ОСОБА_4, який проявляв особисту жорстокість, стійку спрямованість на систематичне вчинення корисних суспільно-небезпечних діянь, ініціював, організував та був головним виконавцем злочинів, призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк є явно несправедливим унаслідок м'якості, яке не відповідає даним про його особу, ступеню тяжкості, характеру вчинених ним злочинів та їх наслідкам.
Таким чином, оскільки суд призначив засудженому ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України, вирок щодо нього підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи та в разі доведеності обвинувачення ОСОБА_4 у тому ж самому обсязі, призначити винуватому справедливе покарання.
Що стосується доводів касаційного подання про непереконливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та його більш м'якого призначення ніж визначено Законом, то в цій частині колегія суддів погоджується із твердженнями суду, який, урахувавши позицію потерпілих, мотивував своє рішення щодо цього з огляду на дані про особу ОСОБА_6, його щире каяття та конкретні обставини справи.
Судом ураховано, що ОСОБА_6 ужив заходи до звільнення заручника, всупереч розпорядженню ОСОБА_4 про його вбивство, урятував потерпілому життя, а тому заслуговує на виправлення із випробуванням без ізоляції від суспільства, про що також є клопотання потерпілого ОСОБА_3
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах та незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної шкоди, із погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та вбивством, за попередньою змовою групою осіб, а також у захопленні та триманні неповнолітньої особи як заручника з метою спонукання його родичів до вчинення будь-яких дій як умови звільнення заручника та у придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, підтверджується зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
В основу вироку суд поклав показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які ствердили про напад чоловіків у масках, які, погрожували зброєю та заволоділи їх майном і автомобілем, а, захопивши їх сина - ОСОБА_3 у заручники, вимагали передачі 20 тисяч доларів США та погрожували його вбивством, про що також ствердив останній, якого засуджені утримували 2 доби в підвалі гаражу.
Достовірність цих обставин підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_6, який повідомив про участь засудженого ОСОБА_5 у їх вчиненні, що відповідає й показанням останнього та ОСОБА_4, які на досудовому слідстві під час відтворення обстановки та обставин події показали місце нападу на потерпілих із застосуванням вогнепальної зброї (автомата та мисливської рушниці) та захопленням потерпілого у заручники, а також гараж у якому за домовленістю утримували заручника - потерпілого ОСОБА_3, вимагаючи від його батьків передачі 20 тисяч доларів США (т. 2 а.с. 105-108, 120-121, 174-175, 184-185).
Дослідженими у справі доказами підтверджується участь ОСОБА_5 й у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2, якому ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 погрожував автоматом з метою заволодіння грошима, у той же час його умислом не охоплювалося вбивство потерпілого, вчинене ОСОБА_4 з власної ініціативи.
При цьому суд виходив з показань потерпілої ОСОБА_2, яка під час впізнання вказала на засудженого ОСОБА_5, і ствердила, що останній приходив разом з іншою особою до її чоловіка, коли його було вбито, як вона почула постріли (т. 4 а.с. 120), а також даними протоколів огляду місця події про виявлення гільз калібру 7, 62 мм у дворі потерпілого ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 153-165; т. 3 а.с. 166-188) та на місці нападу на потерпілих ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 98-99), які за висновками судово-балістичних експертиз № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 і НОМЕР_5 стріляні з одного екземпляра зброї, якою міг бути автомат ІНФОРМАЦІЯ_12, а також виявлення на місці події металічного предмета за типом шомпола від автомата зазначеної системи, що узгоджується з показаннями засуджених про вчинення ними злочинів із застосуванням зброї цього виду.
За даними висновків судово-медичної експертизи № НОМЕР_6, виявлене у засудженого ОСОБА_5 вогнепальне поранення відповідає встановленим у справі обставинам, зокрема, часу вчинення ним нападу на потерпілого ОСОБА_2 та вчинення останнім опору, який призвів до заподіяння вогнепального кульового наскрізного поранення правого плеча ОСОБА_5 й відповідає показанням останнього й свідка ОСОБА_12 - лікаря, який оглядав засудженого та іншим даним медичних документів, що досліджувалися в судовому засіданні.
Із показань засудженого ОСОБА_5 на досудовому слідстві, що додатково фіксувалися відеозаписом і досліджувалися в суді, убачається, що участь останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за встановленими в справі обставинами, підтверджуються сукупністю зазначених доказів, а тому доводи скарги ОСОБА_5 про самообмову внаслідок тиску з боку працівників міліції та фальсифікацію інших доказів, є необґрунтованими.
Ці та інші зібрані в справі докази давали суду підстави дійти обґрунтовано висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 289 та ч. 2 і ч. 4 ст. 187 КК України є правильною, а призначене йому покарання повною мірою відповідає вимогам закону.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;
касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - повністю.
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2005 року щодо ОСОБА_4 скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той самий суд, але в іншому складі суддів.
Цей вирок у частині засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни.
Кліменко М.Р. Пошва Б.М Нікітін Ю.І.