19 лютого 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.,
Секретаря: Ковальчук Н.О.
З участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4.,
Спенул О.М. заступника начальника служби у справах дітей,
Колун В.П.- прокурора відділу захисту дітей прокуратури області
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про стягнення аліментів на малолітню дитину та позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2013 року, -
В липні 2013 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про стягнення аліментів на малолітню дитину та позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, який змінювала під час провадження у справі.
Посилалась на такі обставини.
З відповідачем ОСОБА_3 вона проживала без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
ОСОБА_3 визнав батьківство сина при народженні, але його вихованням не займається, проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Фактично, без поважних причин, ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітнього сина.
Провадж. №22ц-794/351/2014 р. Головуючий у першій інстанції Слободян Г.І.
Категорія: 46/48/50 Доповідач: Заводян К.І.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 26 червня 2013 року №01/02-24/575, виданого за її заявою, з метою соціального захисту інтересів малолітнього, ОСОБА_3 доцільно позбавити батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_3 добровільно відмовився від батьківства. На підставі вимог ст.164 СК України просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_7
Вказувала, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ніяким чином не впливає на його обов'язок утримувати сина до його повноліття.
ОСОБА_3 має мінливий нестабільний дохід, є дієздатною, працездатною особою.
Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2696 грн. з наступною індексацією.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, стягнуто аліменти на утримання малолітньої сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 550 грн., з наступною індексацією, щомісяця, починаючи з 08.07.2013 року до досягнення ОСОБА_7 повноліття.
Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_3 у дохід держави судового збору.
Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права. Суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом порушено принцип рівності сторін в судовому засіданні, оскільки суд взяв до уваги лише усні пояснення відповідача ОСОБА_3 та безпідставно не взяв до уваги її пояснення та належні письмові докази щодо розміру середньомісячного доходу ОСОБА_3, що призвело до постановлення в цій частині незаконного рішення.
Їй не зрозуміло чим саме керувався суд при визначені суми аліментів, оскільки розмір аліментів в сумі 550 грн. не відповідає прожитковому мінімуму на дитину до 6 років, визначеному ЗУ "Про Державний бюджет на 2013 рік".
Під час розгляду справи в суді, відповідач підтвердив, що розмір його заробітку кожного місяця змінюється в залежності від зміни розміру його заробітної плати, часів викладання предмету в університеті, консультування в інших закладах. У 2013 році середньомісячний розмір його доходу склав 8087 грн., але йому не відомо, чи буде такий же дохід і у 2014 році.
Вважає, доцільно стягувати з відповідача на її користь на утримання їх малолітнього сина аліментів в розмірі 1/3 частки від всього доходу відповідача, на місяць.
Не погоджується з рішенням суду про відмову в позові про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
ОСОБА_3 останні два роки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо малолітнього сина - ОСОБА_7, а саме не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина. Байдуже ставлення батька негативно вплинуло на фізичний і психологічний розвиток сина.
Суд безпідставно відхилив надані нею всі важливі докази, які підтверджували обґрунтованість даної позовної вимоги.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони по справі проживали разом без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю, знаходиться на її утриманні.
ОСОБА_3 визнав батьківство сина при народженні, але проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Відповідно до ст.180, част.3 ст.181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
За правилом ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Суд постановив стягувати із ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі - 550 грн. щомісяця, незважаючи на те, що відповідач працює і має постійний заробіток, а також доходи за сумісництвом, врахувавши, що він сплачує аліменти на дитину від попереднього шлюбу.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися.
За матеріалами справи відсутні підстави для визначення аліментів у твердій грошовій сумі. ОСОБА_3 працює у Буковинському державному медичному університеті на посаді доцента. Середньомісячна зарплата за період з лютого по липень 2013 року складає 7111,70 гривень. Відповідач також надає консультаційні послуги у Чернівецькому міському благодійному фонді "Нова сім'я". Середньомісячний заробіток за період з лютого по липень 2013 року складає 1178,53 гривен (а.с.194,195). ОСОБА_3 сплачує аліменти на іншу дитину в сумі 513 грн. (а.с.99). Відомостей про наявність інших утримувачів відповідач суду не подав.
За наявності постійних місця роботи і заробітку суду належало виконати вимоги част.3 ст.181 та ст.183 СК України, стягнувши із відповідача аліменти у частці від заробітку (доходу). Суд невірно застосував норми матеріального права, що відповідно до п.4 част.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру частки заробітку (доходу) , яка буде стягуватися як аліменти на дитину, слід врахувати наявність у відповідача дитини від іншого шлюбу, на яку він сплачує аліменти у твердій грошовій сумі, стягнувши на користь позивачки на утримання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03 липня 2013 року до досягнення дитиною повноліття.
Що ж до рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в позові про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, то воно відповідає інтересам дитини, обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.
Суд вірно виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім, винятковим засобом сімейно-правового характеру, який застосовується лише тоді, коли усі інші заходи не дають позитивних результатів.
Відповідно ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводиться з дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва; засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Батько може бути позбавлений батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
ухилення від виконання матір'ю чи батьком своїх обов'язків по вихованню дитини. Таке ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Згідно з пп. 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_7 проживає з матір'ю в двокімнатній благоустроєній квартирі жилою площею 36 кв.м. загальною площею 64 кв.м., належній ОСОБА_1 (а.с.7 зв., 11). Відвідує дошкільний навчальний заклад №8 (а.с.7). Для дитини створені належні умови для проживання і розумового розвитку. З висновку спеціаліста за результатами психологічного дослідження (а.с.150 -152) інтелектуально-мнестичний розвиток дитини відповідає її віку, суттєвих відхилень у формуванні особистості не спостерігається. Наявна незначна тривожність обумовлена сімейною ситуацією.
Відповідач ОСОБА_3 на роботі характеризується позитивно, отримує заробітну плату, має добрі матеріально-побутові умови для проживання, на праві власності йому належить будинок у АДРЕСА_1 (а.с.217 - 219), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебуває.
З висновку органу опіки та піклування - виконкому Чернівецької міської ради від 25.06.2013 р. (а.с. 4,5) убачається, що ОСОБА_3 вихованням сина ОСОБА_7 не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти, матеріально добровільно не допомагає, не вітає з днем народження і святами, фактично без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до хлопчика. На підставі наведеного орган опіки дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд обґрунтовано відхилив висновки органу опіки, оскільки вони спростовувалися іншими доказами по справі.
Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_3 перераховував ОСОБА_1 кошти на утримання сина (а.с.191,206), відпочивав з дитиною в парку. Зустрічам сина з батьком перешкоджала і сама позивачка, не відкриваючи йому дверей.
Свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено. Суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав.
Рішення суду в цій частині відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не убачається.
Керуючись ст.307, п.4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? (однієї четвертої) частки заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 08 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: