Справа № 22-ц/793/276/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 2, 5 Коваль А. Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
18 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Пальонний В. С.
суддів Єльцов В. О. , Карпенко О. В.
при секретарі Посипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа Уманська міська державна нотаріальна контора Черкаської області, про визнання права власності на частку в майні, -
В квітні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6, третя особа Уманська міська державна нотаріальна контора Черкаської області, про визнання права власності на частку в майні.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що її матері ОСОБА_9, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті належав на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1.
За життя мати склала заповіт, яким вказаний житловий будинок заповіла своїй внучці а її дочці ОСОБА_8, яка прийняла спадщину.
В той же час вона, її мати та її чоловік ОСОБА_10 вели спільне господарство та постійно проживали однією сім'єю у вказаному будинку. Для поліпшення умов проживання вони за спільні кошти в період з 1988 року по 2008 рік зробили ремонт цьому будинку, зокрема збудували приміщення (котельню) з двоканальним димоходом для газового котла, погріб та літній душ, провели газифікацію будинку та обладнали парове опалення, встановили металеву огорожу, виконали поліпшення у літній кухні.
Згідно висновку ПП «ТехбудЕксперт» №14/04-13 БУД вартість будівельних робіт виконаних в період 1988-2008 рр. складає 78820 грн., з яких її частка та частка її чоловіка складає 2/3 або 52546 грн. 66 коп.
Після смерті чоловіка, померлого 16 лютого 2008 року, вона, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживала із спадкодавцем на момент його смерті.
У 2009-2010 роках до будинку було проведено водопостачання, зроблено водовідведення та каналізацію, побудовано вигрібну яму з перекриттям, здано в експлуатацію димові та вентиляційні канали.
Згідно висновку ПП «ТехбудЕксперт» №14/04-13 БУД вартість будівельних робіт виконаних в період 2009-2010 рр. складає 41247 грн., відповідно її частка складає ? або 20623 грн. 50 коп.
Відповідно будівельно-технічного дослідження вартість даного будинковолодіння становить 252113 грн.
Загальна сума, виконаних нею та її чоловіком робіт по поліпшенню будинковолодіння, складає 73170 грн. 16 коп., що складає 29% від вартості всього житлового будинку з господарськими спорудами.
Вважаючи, що внаслідок участі у проведенні ремонтних робіт у спірному будинку вона набула права власності на його частину, позивачка просила суд поновити їй строк для звернення до суду, встановити факт проживання її однією сім'єю з ОСОБА_9, та ОСОБА_10 з жовтня 1988 року, визнати за нею право власності на 29% житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та визнати в цій частині заповіт ОСОБА_9 від 19 квітня 2008 року, складений на користь ОСОБА_8, недійсним.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2013 року позов задоволено.
Поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з жовтня 1988 року.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 29% будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнано в цій частині заповіт ОСОБА_9 від 19 квітня 2008 року, складений на користь ОСОБА_8, недійсним.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з доведеності факту постійного спільного проживання і ведення спільного господарства позивачкою, її чоловіком ОСОБА_10 і матір'ю ОСОБА_9 з жовтня 1988 року до смерті чоловіка в ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері в ІНФОРМАЦІЯ_1, а також участі позивачки і її чоловіка у виконанні робіт по поліпшенню спірного житлового будинку і на підставі цього, пославшись на положення чч.3, 4 ст. 355, ч.2 ст.370 ЦК України, зробив висновок про набуття позивачкою права на частку у спірному будинку.
Проте, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права і він не відповідає обставинам справи.
Так, пославшись в обґрунтування доведеності факту проживання однією сім'єю позивачки, її чоловіка та ОСОБА_9 на рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 про тлумачення терміну «член сім'ї», згідно якого під членом сім'ї слід розуміти особу, природа якої визначається кровними (родинними зв'язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням з особою, веденням з нею спільного господарства, суд не врахував обставини, встановлені під час розгляду справи, зокрема те, що позивачка та її чоловік не були зареєстровані разом з ОСОБА_9 у спірному житловому будинку, що ставить під сумнів їх постійне проживання там протягом такого тривалого часу, а шлюб між позивачкою і ОСОБА_10 був розірваний 17 грудня 2003 року, що підтверджено актовим записом № 407, вчиненим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області.
Не відповідає обставинам справи і висновок суду про доведеність участі позивачки та її чоловіка у виконанні робіт по поліпшенню спірного житлового будинку, оскільки будь-які докази того, що вони брали участь у виконанні цих робіт особистою працею або наданням відповідних грошових коштів у справі відсутні, а надані позивачкою на підтвердження вказаних обставин документи про газифікацію спірного будинку свідчать про виконання цих робіт або за рахунок міського бюджету (рішення виконкому Уманської міської ради №90 від 24.03.1994 року) або про надання ОСОБА_9 дозволу на виконання таких робіт власними силами (рішення виконкому Уманської міської ради №291 від 12.07.2007 року).
Посилання суду на ч.4 ст. 355 ЦК України, як на правову підставу набуття позивачкою права власності на частку у спірному житловому будинку, є безпідставним, оскільки дана стаття ЦК визначає поняття і види права спільної власності, зокрема згідно ч.4 ст. 355 ЦК спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Якщо суд в даному випадку мав на увазі ч.4 ст.368 ЦК України, то вона регулює правовідносини щодо правового статусу майна, набутого в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, а правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються участі членів сім'ї власника житлового будинку у проведенні ремонту цього будинку.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.4 постанови №7 від 4 жовтня 1991 року з наступними змінами, інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх витрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок.
Таким чином, навіть за умови доведеності позивачкою її проживання однією сім'єю з ОСОБА_9 та участі у проведенні робіт по поліпшенню належного ОСОБА_9 жилого будинку, зокрема у будівництві підсобних приміщень, газифікації будинку, проведенні опалення та водопостачання, на що посилається позивачка у позовній заяві, вона вправі вимагати не визнання за нею права власності на частку в цьому будинку, а відшкодування своїх затрат на будівництво.
З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора Черкаської області, про визнання права власності на частку в майні скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора Черкаської області, про визнання права власності на частку в майні відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :