Справа № 11-кп/793/33/14 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. ст. 162 ч. 1, 152 ч. 2, 153 ч. 2, 121 ч. 2, 185 ч. 3 КК України ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
"10" лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула матеріали кримінального провадження № 12013250100000267 за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу підготовчого судового засідання Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України з додатками, повернуто прокурору Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 для усунення недоліків.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 , 24 квітня 2013 року близько 00.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом розбиття віконного скла у віконному отворі горища житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , проник в середину будинку, де на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, наніс останній, множинні удари руками та ногами в область тулуба та голови, що спричинили тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми голови та грудної клітки, закритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток черепу з крововиливами під м'які та тверді оболонки, множинні двосторонні переломи ребер, що ускладнилась травматичним шоком та забоєм розміщенням головного мозку, від яких настала смерть ОСОБА_9 , і які згідно висновку судово-медичної експертизи №173 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті на місці вчинення злочину.
Він же, 24 квітня 2013 року близько 02.00 год. ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись в житловому будинку по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , після умисного нанесення їй тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, та спричинили настання смерті потерпілої на місці вчинення злочину, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно, повторно, викрав мішок, наповнений борошном в кількості близько 40 кг, вартістю 4,65 грн. за один кілограм, після чого з викраденим з місця події зник заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 186 грн.
Він же, 30 червня 2013 року, близько 02.00 год., в с. Городецьке Уманського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно без дозволу власника домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_10 , розташованого по АДРЕСА_3 вказаного населеного пункту, з метою проникнення до житла та подальшого насильницького задоволення статевої пристрасті із останньою, діючи умисно та цілеспрямовано, проти волі потерпілої, усвідомлюючи, що порушує недоторканість її житла, через вхідні двері, які потерпіла сама відкрила, проник в житловий будинок, де застосувавши до власниці фізичне насильство, що виразилось в нанесенні їй удару рукою по обличчю, утримував силою, та задовольняв свою статеву пристрасть природнім і неприродним способом.
Він же, 30 червня 2013 року близько 02.00 год., в с. Городецьке Уманського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після незаконного проникнення до житлового будинку ОСОБА_10 , розташованого по АДРЕСА_3 вказаного населеного пункту, умисно, повторно, з метою задоволення статевої пристрасті природнім способом, із застосуванням фізичної сили та погроз її застосування, наніс потерпілій один удар рукою по щоці, після чого примусив зняти нічну сорочку, в яку вона була одягнена готуючись лягати відпочивати, повалив її на диван та задовольнив свою статеву пристрасть природним способом.
Він же, 30 червня 2013 року близько 02.40 год. в с. Городецьке Уманського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після незаконного проникнення до житлового будинку ОСОБА_10 , розташованого по АДРЕСА_3 , вказаного вище населеного пункту, де діючи умисно, після насильницького задоволення статевої пристрасті природнім способом, з метою подальшого насильницького задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом із останньою, позбавивши її волі та вільного пересування по будинку, застосувавши до неї фізичне насильство, яке виразилось в нанесені їй удару рукою по обличчю та утримуванні силою, при цьому погрожуючи фізичною розправою, повторно, задовольняв свою статеву пристрасть неприродним способом, а саме вступав з нею в оральний статевий акт, при цьому під час вказаних протиправних дій вчинив відносно неї садистські дії сексуального характеру, які виразилися в тому, що він неодноразово засовував у піхву і анальний отвір пальці рук, що тривало приблизно до 06.00 год. ранку 30.06.2013 року, після чого зник з місця вчинення злочину.
Повертаючи прокурору Уманського району обвинувальний акт для усунення недоліків місцевий суд в ухвалі зіслався на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України оскільки в ньому відсутній виклад фактичних обставин кримінального правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_7 оголошено про підозру у кримінальних правопорушеннях, однак не пред'явлено конкретного обвинувачення: не вказані спосіб, мотив, конкретні дії обвинуваченого, що входять в об'єктивну сторону інкримінованого йому складу злочину. Крім цього, в обвинувальному акті невірно зазначені анкетні дані обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_10 .
Також, місцевий суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що незрозумілим є те, де складено обвинувальний акт, оскільки зазначено, що акт складений 04.11.2013 року, затверджений прокурором - 12.11.2013 року, а вручений обвинуваченому - 18.11.2013 року, тобто на момент його затвердження обвинувачений з ним не знайомився.
Крім того, місцевим судом також вказано в ухвалі, що в акті відсутні відомості про призначення процесуального прокурора у даному кримінальному провадженні. В реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученому до обвинувального акту, не в повному обсязі зазначені процесуальні дії, проведені в ході досудового розслідування та не наведено даних, які б свідчили про забезпечення обвинуваченого ОСОБА_7 під час досудового слідства правом на захист.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням місцевого суду прокурор в апеляції ставить питання про його скасування через істотні порушення вимог КПК та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_7 в свою чергу в своїй апеляції ставить питання про скасування ухвали місцевого суду від 21.11.213 року в частині вирішення питання місцевим судом щодо нього стосовно продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою. Просить застосувати йому запобіжний захід який не буде пов”язаний з триманням його під вартою, а зокрема застосувати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд або домашній арешт. Свою апеляцію мотивує тим, що до нього з боку працівників міліції були застосовані психічний та фізичний тиск, також зазначає що на його утриманні знаходяться 2 малолітніх дітей, апелянт має постійне місце проживання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора в підтримку поданої прокурором у кримінальному провадженні апеляції та вважавшого, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження і обміркувавши над доводами вищезазначених апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст. 291 КПК України, після зібрання під час досудового розслідування достатніх доказів слідчий складає обвинувальний акт, який згідно до вимог цього закону має містити відповідні дані і який в послідуючому затверджується прокурором.
Як встановлено перевіркою, вказаний акт складений відповідно до вимог цього закону і в ньому викладені ті дані, які мали бути викладені.
Згідно ст. 370 КІІК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухвалене згідно з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КІІК, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КІІК України у підготовчому судовому засіданні місцевий суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст.291 КІІК України. При цьому, суд не повинен вдаватися в оцінку доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.
Колегія суддів знаходить, що рішення місцевого суду в даному кримінальному провадженні про повернення обвинувального акту прокурору ухвалене без належного дотримання цих положень закону.
З аналізу форми і змісту обвинувального акта вбачається, що висновки суду про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставними.
Посилання суду на відсутність окремого викладення у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не відповідає змісту обвинувального акту, де фактично є викладення фактичних обставини кримінального правопорушення, як їх встановлено органами досудового розслідування, є кваліфікація дій обвинуваченого за відповідними статтями КК України із зазначенням формулювання обвинувачення, як це передбачено у диспозиції відповідних норм КК.
Правильність встановлення фактичних обставин справи в аспекті їх достовірності та доведеності, має оцінюватися місцевим судом при вирішення справи по суті, а не при попередній оцінці обвинувального акта на відповідність положенням ст. 291 КПК України.
Вказівка місцевого суду про обвинувачення ОСОБА_7 в цілому викладена в обвинувальному акті, копію якого йому було можливість надано отримати у відповідності до вимог ст. 293 КПК України під розписку, але останній відмовився поставити свій підпис про отримання даного документа, про що вірно зазначив в цій частині процесуальний прокурор (а.с. 13).
Висновки суду першої інстанції, що стосуються ряду недоліків викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, відсутність посилання на конкретні дати, коли відбувались ті чи інші дії, за відсутності об'єктивних даних про них, не є належними підставами для висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.
Невідповідним фактичним обставинам є зауваження суду, що в обвинувальному акті не зазначено повністю анкетні дані обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_11 . Однак, вказане спростовується матеріалами провадження (див. а.с. 1).
Вказівки суду про невідповідність доданого до обвинувального акта реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України також не є такими, що дають підстави вважати невідповідним обвинувальний акт вимогам КПК.
Судом належним чином не мотивовано, чому саме обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК.
Такі недоліки, як недостатня кількість реквізитів процесуальних дій та рішень, перелічених у реєстрі, не передбачені ст. 109 КПК України і не пов'язані з недотриманням вимог ст. 291 КПК України, а тому і не можуть бути підставою для застосування положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України про повернення обвинувального акта прокурору.
Колегія суддів вважає, що зазначені в ухвалі порушення не позбавляють суд першої інстанції можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту, розглянути його та постановити законне і обгрунтоване рішення по суті.
Таким чином, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК, а тому ухвала місцевого суду про його повернення прокурору Уманського району для усунення недоліків підлягає скасуванню з поверненням його до суду першої інстанції для здійснення судового розгляду.
Стосовно апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_7 то колегія суддів приходить до наступного. Згідно вимог ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання місцевий суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II кримінального процесуального кодексу, що передбачає заходи забезпечення кримінального провадження. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження (див. реєстр матеріалів досудовоого розслідування) в ході проведення досудового слідства ухвалою слідчого судді 04.07.2013 року підозрюваному ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в послідуючому був продовженим відповідними ухвалами слідчого судді 26.08.2013 року та 24.09.2013 року. Під час проведення підготовчого судового засідання місцевим судом 21.11.2013 року по даному кримінальному провадженню у сторін по справі були відсутні клопотання щодо зміни чи скасування раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання його під вартою. Місцевий суд прийняв рішення в частині вирішення питання щодо запобіжного заходу ОСОБА_7 і продовжив термін тримання останнього під вартою, що передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством. А тому, колегія суддів вважає, що місцевим судом рішення в частині вирішення питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 прийнято згідно норм діючого кримінального процесуального законодавства. Судом першої інстанції при цьому були дотримані всі вимоги та правила, передбачені розділом II кримінального процесуального кодексу, що передбачає заходи забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи те, що термін дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - тримання під вартою в СІЗО №30 м. Черкаси закінчується 18.02.2014 року , а тому виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження терміну дії даного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо даного обвинуваченого. Підстав для зміни чи скасування вищезазначеного запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 418, 376 ч.2, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора у даному кримінальному провадженні задовольнити; в задоволенні апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду від 21 листопада 2013 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 по обвинуваченню його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України - скасувати і обвинувальний акт з додатками у даному кримінальному провадженні повернути до місцевого суду для здійснення судового розгляду.
Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в СІЗО №30 м. Черкаси стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на 25 днів, тобто до 15 березня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді