Справа № 201/12926/13-ц (2/201/195/2014)
11 лютого 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Черновського Г.В.,
при секретарі - Пісчанській Т.М.,
за участю : представника позивача - Красовської В.В.,
представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» про стягнення заборгованості, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки недійсним, -
24 жовтня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 3-7), в обґрунтування якого посилався на те, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», найменування якого було змінено на найменування позивача, та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 774/1 від 26 квітня 2006 року, за умовами якого, позивач надав, а ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 250 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0 % на рік, строком на 36 місяців з кінцевим терміном повернення - не пізніше 25 квітня 2009 року. Зобов'язання позичальника забезпечені порукою на підставі договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем ТОВ «Кінотеатр Валентина». Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконав, заборгованість в установлені договором строк не повернув, у зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2013 року у нього наявна заборгованість перед банком, загальний розмір якої становить 798 688,31 грн., яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів, а також - судовий збір у сумі 3 441,00 грн.
Ухвалою суду від 18 грудня 2013 року в одне провадження з даним позовом були об'єднані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровськ обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки недійсним (а. с. 87).
В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Кінотеатр «Валентина» посилався на те, що договір поруки від 26 квітня 2006 року, укладений між позивачем та ТОВ «Кінотеатр «Валентина», є недійним, оскільки від імені товариства був підписаний ОСОБА_6 на підставі протоколу № 7 зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10 квітня 2006 року, на яких не були присутні всі учасники товариства, а саме: ОСОБА_7, яка представляла інтереси Міжнародної Бізнес Компанії «Mildenhall Limited», що мала частку 82,29% голосів, не приймала участі в цих зборах, а підпис від її імені був поставлений іншою особою, у зв'язку з чим представник ТОВ «Кінотеатр «Валентина» просив суд визнати недійсним вказаний договір поруки (а. с. 92-95).
Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні; проти позовних вимог ТОВ «Кінотеатр «Валентина» заперечувала, просила суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Кінотеатр «Валентина» та відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Представник ТОВ «Кінотеатр «Валентина» у судовому засіданні позовні вимоги банку не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог банку; позовні вимоги товариства підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» не визнав, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову; не заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «Кінотеатр «Валентина».
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом були встановлені наступні факти:
Між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», найменування якого було змінено на найменування позивача, та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 774/1 від 26 квітня 2006 року, за умовами якого, позивач надав, а ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 250 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0 % на рік, строком на 36 місяців з кінцевим терміном повернення - не пізніше 25 квітня 2009 року, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 20-25).
Факт отримання ОСОБА_4 кредитних коштів у сумі 250 000,00 грн. підтверджується заявою на видачу готівки № 9 від 26 квітня 2006 року (а. с. 27).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником ПАТ «Державний ощадний банк України», вбачається, що станом на 17 жовтня 2013 року у ОСОБА_4 наявна заборгованість перед банком за укладеним між сторонами 26 квітня 2006 року договором № 774/1 у сумі 798 688,31 грн., яка складається з: 202 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 119 099,82 - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2012 року; 28 535,77 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного бору за період з 01 травна 2009 року по 17 жовтня 2013 року (а. с. 10-12).
Судом також встановлено, що 26 квітня 2006 року між відповідачем ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_4, ТОВ «Кінотеатр «Валентина» був укладений договір поруки, за умовами якого ТОВ «Кінотеатр «Валентина» зобов'язалось солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань за договором № 774/1 від 26 квітня 2006 року в тому ж розмірі, що і боржник. Даний договір поруки від імені ТОВ «Кінотеатр «Валентина» був підписаний ОСОБА_6, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Викладене підтверджується матеріалами справи (а. с. 28-30).
З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2009 року за вихідним № 12/276 на адреси боржників, в тому числі ТОВ «Кінотеатр «Валентина» та ОСОБА_4, ПАТ «Державний ощадний банк України» було направлено вимогу про усунення порушення, в якій також зазначалось про укладені між банком, ОСОБА_4 та ТОВ «Кінотеатр «Валентина» договір поруки від 26 квітня 2006 року, яку було отримано 01 липня 2009 року (а. с. 128-132, 135).
З копії вимоги про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором № 774/1 від 26 квітня 2006 року, надісланої банком на адресу позичальника ОСОБА_4 та поручителя ТОВ «Кінотеатр «Валентина» 07 червня 2013 року, вбачається, що банк повідомляв відповідачів за первісним позовом про наявну у сумі 202 000,00 грн. заборгованість за кредитним договором, яку вимагав погасити (а. с. 39, 41, 42).
Судом також було встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кінотеатр «Валентина» до ПАТ «Державний ощадний банк України», філії Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа - Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції м. Дніпропетровська про визнання недійсним іпотечного договору від 26 квітня 2006 року з підстав не підписання протоколу № 7 зборів учасників ТОВ «Кінотеатр «Валентина» від 10 квітня 2006 року - було відмовлено. Тобто Господарським судом Дніпропетровської області дана правова оцінка правомірності та правомочності укладеного договору іпотеки.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами укладеного між сторонами договору позивач зобов'язався надати відповідачу у кредит грошові кошти. Відповідач, в свою чергу має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. Також, умовами укладеного кредитного договору передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов'язань, передбачених умовами даного договору.
Відповідно до договору поруки від 26 квітня 2006 року у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 257 ЦК України строк загальної позовної давності становить 3 роки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином вирішуючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» про стягнення заборгованості суд вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом як позичальника та поручителя на користь банку заборгованості за кредитним договором № 774/1 від 26 квітня 2006 року у сумі 269 713,77 грн., таким чином частково задовольнивши позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України».
Роблячи такий висновок суд виходив з того, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт неналежного виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором, а саме: з 250 000,00 грн. грошових коштів банку було сплачено 48 000,00 грн. в рахунок погашення основного зобов'язання. Таким чином залишок простроченої заборгованості за кредитним договором становить 202 000,00 грн. При цьому суд критично оцінює посилання сторони відповідача на сплив трирічного строку позовної давності за даним спором з огляду на дату остаточного погашення кредиту встановлену кредитним договором, а саме: 25 квітня 2009 року, оскільки з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається внесення грошових коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на протязі 2010-2012 років. Також не знайшли підтвердження посилання представника ОСОБА_4, викладені в запереченнях на позовну заяву, щодо не здійснення позичальником жодного платежу на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України суд вважає за необхідне відмовити банку у задоволенні вимог до відповідачів щодо солідарного стягнення 119 099,82 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, оскільки строк виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 774/1 від 26 квітня 2006 року настав 25 квітня 2009 року, а з вимогою щодо стягнення пені банк звернувся лише у 2013 році.
Визначаючи розмір інфляційних витрат у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредиту суд не може прийняти до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком, оскільки він не є обґрунтованим в цій частині та вважає за необхідне частково задовольнити вимоги в зазначеній частині виходячи з сукупного індексу інфляції, встановленому за період з 01 травня 2009 року по 17 жовтня 2013 року, у розмірі 1,194, тобто - 39 188,00 грн.
Також суд вважає обґрунтованими вимоги банку щодо солідарного стягнення з відповідачів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 01 травня 2009 року по 17 жовтня 2013 року, що становить 28 535,77 грн.
Вирішуючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки недійсним, суд вважає необхідним відмовити в їх задоволенні з огляду на пропуск строків позовної давності, оскільки посилання представника позивача на те, що лише у 2012 році ТОВ «Кінотеатр «Валентина» стало відомо про укладення спірного договору, на думку суду, є неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листами банку про стягнення заборгованості (а. с. 128-132), а до суду з позовною заявою про визнання договору поруки недійсним ТОВ «Кінотеатр «Валентина» звернулось лише після того, як банк подав позовом про стягнення заборгованості.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок повернення судового збору по 1 348,65 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 774/1 від 26 квітня 2006 року у сумі 269 723 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 77 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 202 000,00 грн.; 3-х відсотків річних за несвоєчасне погашення основного боргу (з 01 травня 2009 року по 17 жовтня 2013 року) у сумі 28 535,77 грн.; інфляційних витрат за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 39 188,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» судовий збір у сумі 1 348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 65 коп. з кожного.
У задоволенні решти позову публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - відмовити.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр «Валентина» до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий-суддя Г.В. Черновськой