18 травня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Тітова Ю.Г.,
суддів:
Панталієнка П.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
Патрюка М.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, комунального підприємства “Первомайське житлово-комунальне об'єднання № 2» (далі - КП ПЖКО № 2), третя особа - будинкоуправління № 1 Первомайської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання правонаступництва, усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з січня 2001 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинкоуправлінні № 1 Первомайської квартирно-експлуатаційної частини району. Згідно з рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 23 серпня 2001 року № 3 зазначене підприємство було перетворено в КП ПЖКО № 2. У зв'язку із цим наказом начальника будинкоуправління № 1 Первомайської квартирно-експлуатаційної частини району від 29 грудня 2002 року № НОМЕР_1 він був переведений на вказане підприємство для виконання цієї ж роботи, проте 27 січня 2003 року був незаконно відсторонений від виконання трудових обов'язків. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд про задоволення позовних вимог.
Рішенням Первомайського міського суду Миколаївської області від 31 липня 2003 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 грудня 2003 року рішення суду першої інстанції змінено: з резолютивної частини виключено вказівку про визнання КП ПЖКО № 2 правонаступником будинкоуправління № 1 Первомайської квартирно-експлуатаційної частини району. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі КП ПЖКО № 2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між ОСОБА_1 і КП ПЖКО № 2 був фактично укладений трудовий договір, а відтак відсторонення позивача від роботи є незаконним.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Судом установлено, що з січня 2001 року ОСОБА_1 працював у будинкоуправлінні № 1 Первомайської квартирно-експлуатаційної частини району в якості машиніста насосної установки.
Згідно з рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 23 серпня 2001 року № 3 було створено КП ПЖКО № 2.
Наказом начальника будинкоуправління № 1 Первомайської квартирно-експлуатаційної частини району від 29 грудня 2002 року № НОМЕР_1 позивач був переведений на заново утворене підприємство в якості машиніста насосної установки.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи факт укладення з ОСОБА_1 трудового договору, суд у порушення вимог ст. ст. 15, 202 ЦПК України ( у редакції 1963 року) не звернув уваги на те, що трудовий договір із позивачем на попередній роботі не припинено й на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи підприємство, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, не ліквідовано, а також не дав правової оцінки наказу від 2 грудня 2002 року № НОМЕР_1, згідно з яким він був переведений на інше підприємство.
За таких обставин судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Головуючий Ю.Г. Тітов
Судді: Ю.В. Прокопчук
П.В. Панталієнко
М.П. Пшонка
М.В. Патрюк