Справа № 817/4574/13-а
29 січня 2014 року 11год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Кривенький Р.П.,
відповідача: представники Долгіх І.М., Медведюк С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини № НОМЕР_1 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправною бездіяльність відповідача,зобов'язання вчинення певних дій , -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини № НОМЕР_1 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби протиправною, зобов'язання здійснення нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, а саме - 24 повних календарних років, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України від 15.11.2013 № 236 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до вказаного наказу вислуга років на військовій службі складає: у календарному обчисленні - 24 роки 00 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні - 34 роки 00 місяців 25 днів.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Однак, в порушення вимог діючого законодавства, при звільненні було нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 20 календарних років, а не 24 років. Вважає таку бездіяльність протиправною. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач подав письмові заперечення на позов, позовні вимоги заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1 у 1993 році абзацом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-мієячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплачується грошова допомога на лікування, при народженні дитини, виплачується також грошова допомога на дітей військовослужбовців строкової служби, малозабезпеченим сім'ям військовослужбовців у порядку і розмірах, передбачених законодавством України.
Відповідно до абзацу 5 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Зазначає, що ОСОБА_1 при звільненні в запас у 1993 році, маючи вислугу років в календарному обчисленні 03 роки 10 місяців 19 днів, набув право на отримання такої грошової допомоги, у зв'язку з чим позивачу при звільненні було нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 20 календарних років.
В задоволенні позову просить відмовити повністю.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали позицію викладену в письмових запереченнях та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , 01 серпня 1989 року був призваний через Володимирецький районний військовий комісаріат Рівненської області на строкову військову службу до Збройних Сил СРСР та поступив на навчання у Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.
Наказом Міністра оборони України від 20 червня 1993 року № 346 позивачу, курсанту, що закінчив навчання в К-ПВВІКУ, було присвоєно військове звання «лейтенант» та звільнено з дійсної військової служби в запас Володимирецького РВК Рівненської області.
30 вересня 1993 року позивача призвано на військову службу із запасу Володимирецького РВК та зараховано на військову службу по контракту в 5- й окремий батальйон внутрішніх військ МВС України строком на п'ять років. З врахуванням продовження строків дії контракту і до звільнення проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в місті Кузнецовську на Рівненській АЕС.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України від 15.11.2013 № 236, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, підполковника ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого відповідно до п. «а» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 12.08.2013 № 82 о/с у запас Збройних Сил України, у зв'язку із закінченням строку контракту, з правом носіння військової форми одягу 13.11.2013 року.
Відповідно до вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України від 15.11.2013 № 236 вислуга років на військовій службі позивача складає: у календарному обчисленні - 24 роки 00 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні - 34 роки 00 місяців 25 днів.
При звільненні позивачу було нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 20 календарних років в сумі 47992,50 грн.
Вважаючи, що при звільненні йому мало бути виплачено одноразову грошову допомогу з розрахунку 24 календарних років, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон 5040) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону 5040 (в редакції, на момент звільнення з військової служби позивача по закінченню контракту - 15.11.2013р.), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Одночасно, згідно абзацу 6 частини другої статті 15 Закону 5040, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
З огляду на повторне звільнення позивача з військової служби у 1993 році, одноразова грошова допомога має виплачуватись йому з урахуванням вказаної вище норми.
У зв'язку з цим, для можливості урахування періоду попередньої служби позивача (1989-1993 роки) при виплаті одноразової грошової допомоги підлягає встановленню обставина, чи набув права позивач на отримання такої грошової допомоги під час первинного перебування на військовій службі.
Як зазначалось по тексту судової постанови вище, позивач з 1 серпня 1989 року по 20 червня 1993 року проходив військову службу курсантом Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища.
Як слідує з архівної довідки Галузевого державного архіву МОУ від 05.08.2013 року №3745/1, наказом Міністра оборони України від 20 червня 1993 року № 346 позивачу, курсанту, що закінчив навчання в К-ПВВІКУ, було присвоєно військове звання «лейтенант» та звільнено з дійсної військової служби в запас Володимирецького РВК Рівненської області за власним бажанням (а.с.19).
Відповідно до ч. 2 статті 15 Закону 5040 (в редакції, на момент звільнення позивача з військової служби за власним бажанням - 20.06.1993р.), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на момент звільнення 20.06.1993 року не був військовослужбовцем строкової служби в розумінні Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (призивався на строкову службу, звільнений з дійсної військової служби), а тому, набув право на грошову допомогу при звільненні в силу закону.
Окрім того, як вбачається з архівної довідки Галузевого державного архіву МОУ від 05.08.2013 року №3745 (а.с.18), у роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення генералам, офіцерам, прапорщикам і військовослужбовцям надстрокової служби Кам'янець-Подільського вищого військово-інженерного училища в червні 1993 року по окремій відомості № 173 відображено нарахування лейтенанту запасу ОСОБА_1 в розмірі « 12205», грошова одиниця «крб».
З огляду на викладене, відповідач правомірно не врахував період попередньої служби позивача при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАСУ на користь позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову, - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.