16 січня 2014 року 810/5069/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю: секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Зінкевича Д.В., представника відповідача Семиполець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного авіаційного підприємства «Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
18.09.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Державного авіаційного підприємства «Україна» (далі - відповідач, Підприємство, ДАП «Україна») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальній сумі 2523176,12 грн., у тому числі адміністративно-господарські санкції - 2449685,12 грн., пеня - 73491,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи підприємством, яке використовує найману працю, зобов'язаний самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 21.03.1991 №875-XI зі змінами та доповненнями (далі - Закон №875-XI). Відповідач, маючи у 2012 році середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за рік у кількості 470 осіб, відповідно до вимог Закону №875-XI зобов'язаний працевлаштувати 19 осіб-інвалідів, проте у Підприємстві працювало лише 3 особи-інваліда, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був у термін до 16.04.2013 сплатити Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 2449685,12 грн.
Крім того, відповідач за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно із Законом №875-XI, повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 73491,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що ДАП «Україна» підпорядковане Державному управлінню справами Президента України, яке є розпорядником державних коштів та фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України, відтак на підставі положень ст. 20 Закону №875-XI адміністративно-господарські санкції до Підприємства застосуванню не підлягають.
Крім того, відповідач зазначив, що основну частку особового складу ДАП «Україна» складає льотний та інженерно-технічний персонал, який безпосередньо задіяний у підготовці та виконанні авіаційних перевезень, використання праці інвалідів у цій структурі неможливий за умовами праці. Інші структурні підрозділи підприємства задіяні у організації і належному забезпеченні виконання авіаційних перевезень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що Державне авіаційне підприємство «Україна», код за ЄДРПОУ 25196197, створено Указом Президента України від 15.07.1997 №664 «Про Державне авіаційне підприємство «Україна» та зареєстровано як юридичну особу 28.09.1997 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про Державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №798723 та статутом Підприємства.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ №660083 від 14.01.2013 організаційно-правовою формою ДАП «Україна» за КОПФГ є державне підприємство (140), інституційний сектор економіки за KICE - S.11001 - державні нефінансові корпорації.
Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій ґрунтуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2012 рік, поданим відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на Підприємстві повинні працювати 19 осіб-інвалідів, проте працюють тільки 3. Оскільки з визначеного законом нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів вільними є 16 робочіх місць, позивачем зроблено висновок про порушення вимог закону стосовно працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками виходячи із середньої річної заробітної плати працівника на Підприємстві.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 Закону №875-XI.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №875-XI підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 20 Закону №875-XI встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
З листа начальника фінансового управління Державного управління справами Президента України від 23.01.2012 №08.1/10 «Про статус Державного авіаційного підприємства «Україна» вбачається, що Підприємство було створено Указом Президента України від 15.07.1997 №664 «Про Державне авіаційне підприємство «Україна». У Законі України «Про державний бюджет України на 2012 рік» для ДАП «Україна» за бюджетною програмою «Забезпечення перевезень вищих посадових осіб держави авіаційним транспортом» (КПКВК 0301380) передбачені кошти загального фонду державного бюджету за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Відповідно до розпорядження Керівника Державного управління справами від 11.01.2012 №4 ДАП «Україна» включено до мережі установ і організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України в 2012 році, як одержувач бюджетних коштів.
Зазначене підтверджується Лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2012 рік, виданою Підприємству Державним управлінням справами Президента України.
Також на підтвердження утримання Підприємства у 2012 році за рахунок Державного бюджету України позивачем надані належним чином завірені копії фінансового плану Підприємства на 2012 рік та звіту про виконання фінансового плану на 2012 рік.
Крім того, як вбачається із Статуту Державного авіаційного підприємства «Україна», затвердженого розпорядженням Керівника Державного управління справами від 22 травня 2006 року №179, Підприємство засновано на державній власності (п. 1.3), відповідно до Указу Президента України підпорядковане Державному управлінню справами (п. 1.4), та створено, зокрема, з метою організації, забезпечення та виконання повітряних перевезень спеціальними рейсами вищих посадових осіб та офіційних делегацій України і інших держав у межах України та за її кордонами з дотриманням вимог та правил, що передбачені у відповідних нормативних документах (п. 2.1.1); майно Підприємства ж державною власністю і закріплено за ним на праві господарського відання (п. 4.2).
Суд не бере до уваги доводи позивача щодо наявності у Статуті ДАП «Україна» положень про такі джерела утримання, як доходи (прибуток) від господарської діяльності (п. 4.7, п. 6.2), адже судом встановлено, що у 2012 році відповідач - ДАП «Україна» повністю утримувалось за рахунок коштів державного бюджету, відтак положення ст. 20 Закону України №875-XII щодо накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування відповідної пені не поширюються на це Підприємство.
Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.