04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/11414/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Зеленіна В.О.
при секретарі Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Грищенко О.Р.
від відповідача - Чернецький О.Я., Шепель В.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» на рішення Господарського суду м, Києва від 18.09.2013 року (суддя Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна»
про стягнення 8088702,01 грн.,-
Постанова прийнята 11.02.2014 року у зв'язку з оголошенням перерви в судових засіданнях 03.12.2013 року та 17.12.2013 року, 16.01.2014 року на підставі ст. 77 ГПК України.
Позивач ТОВ «СБФ «СІЕНДЖІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТЕК «Ітера Україна» про стягнення грошових коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх істотних обставин, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 29.10.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду.
Представник відповідач надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя: Шапран В.В., судді Буравльов С.І., Зеленін В.О.
Представники позивача та представник відповідача в судове засідання з'явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
05.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» був укладений генеральний договір № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
Відповідно до п.2.1 укладеного договору відповідач зобов'язався: виконати за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» підготовчі роботи щодо проектування оптимальної схеми розміщення мережі автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, на умовах, передбачених додатком №1 до цього договору; систематизувати та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕНДЖІ» динаміку завантаження та результати продажу стиснутого природного газу (обсяги метану, ціна, виручка, найменування клієнтів, кількість транспортних засобів та ін.) на будь-якій автомобільній газонаповнювальній компресорній станції, експлуатація якої була розпочата у 2008 році, на умовах, передбачених додатком № 2 до цього договору; передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕНДЖІ» власну інформацію у сфері ефективної співпраці із проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на умовах окремого договору, який є додатком № 3 до цього договору; передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» права інтелектуальної власності на належні їй торгівельні марки (бренди) «ІТЕРА» на умовах окремого ліцензійного договору, який є додатком № 4 до цього договору; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» рекламні послуги на умовах окремого договору, який є додатком № 5 до цього договору; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» агентські послуги із залучення клієнтів-замовників будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на умовах окремого договору, який є додатком № 6 до цього договору.
Позивач, в свою чергу, відповідно до п.2.3 генерального договору, зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору роботи та послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна».
Згідно з п.4.7 укладеного між сторонами правочину загальна вартість цього договору становить 5442500 грн., крім того податок на додану вартість 1088500 грн., а разом з податком на додану вартість 6531000 грн.
У пункті 4.11 договору від 05.05.2008 року сторони погодили, що протягом 15-ти банківських днів з дня набрання чинності цим договором позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 1250000 грн., крім того податок на додану вартість у сумі 250000 грн., а разом з податком на додану вартість 1500000 грн.
За змістом п.6.4 укладеного договору якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином або у передбачений договором строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» призначає Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» строк для усунення недоліків, а в разі невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" цієї вимоги може відмовитися від договору, достроково його розірвавши у односторонньому порядку, та вимагати відшкодування збитків.
У разі дострокового розірвання договору з підстав, передбачених п.6.4 цього договору, розмір оплати робіт, фактично виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» до моменту розірвання договору, визначається за погодженням сторін в залежності від можливості використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» частково виконаних робіт за призначенням (п.6.5 договору).
Відповідно до п.7.11 генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року вказаний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, на виконання умов генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року позивачем в період з травня по серпень 2008 року були сплачені відповідачу грошові кошти в сумі 6531000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.
За змістом листа вих. №04/10-18 від 02.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» з повідомленням про односторонню відмову позивача від договору в порядку, що передбачений додатковою угодою від 05.05.2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
В листі вих. №04/10-17 від 02.06.2010 року відповідачем було заявлено позивачу вимогу повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» сплачені грошові кошти в сумі 6 531000 грн., яку відповідачем задоволено не було.
Звертаючись з позовною заявою, ТОВ «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» мотивувало її тим, що відповідно до положень генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року з урахуванням додаткової угоди від 05.05.2008 року передбачено односторонню відмову від договору, повернення усього набутого за договором та нарахування неустойки.
За змістом ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.651 вказаного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п.7.10 генерального договору всі доповнення та зміни до нього дійсні тільки в тому разі, коли вони виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження факту внесення змін до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року та наявності підстав вважати вказаний правочин припиненим, а також стягнення сплачених грошових коштів та неустойки, позивачем було надано суду першої інстанції засвідчену представником копію нотаріально посвідченої копії додаткової угоди від 05.05.2008 року (про особливі умови виконання) до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
Зокрема, положеннями п.п. 8.3, 8.4 вказаної додаткової угоди від 05.05.2008 року передбачено, що кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та усіх додатків до нього у разі невиконання та (або) неналежного виконання зобов'язань за договором іншою стороною. У випадку дострокового розірвання та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору. Сторона, яка на момент дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін отримала від іншої сторони грошові кошти за договором, зобов'язана повернути їх на протязі 10-ти робочих днів з дати вручення їй відповідної письмової вимоги іншої сторони.
За змістом п.8.5 додаткової угоди від 05.05.2008 року за несвоєчасне повернення грошових коштів винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт за кожний день затримки.
Відповідно до п.2.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.36 Господарського процесуального кодексу України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», що затверджений наказом № 55 від 07.04.2003 року Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
В разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Як вбачається з матеріалів справи та тексту рішення суду першої інстанції, позивачем суду було додано до позовної заяви копію додаткової угоди від 05.05.2008 року, що не відповідає викладеним вище вимогам.
Зокрема, вказану копію було виготовлено не з оригіналу документу, а з його нотаріально посвідченої копії, що суперечить вимогам п.5.27 вказаного вище Національного стандарту України.
Судом першої інстанції було зазначено, що ухвалою суду від 09.07.2013 року позивача було зобов'язано надати суду оригінал генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року з усіма додатковими угодами до нього та додатками для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 23.07.2013 року позивача зобов'язано представити оригінали додаткових угод від 05.05.2008 року та від 31.12.2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
Позивачем викладених вище вимог суду виконано не було, оригінали витребуваних документів, у тому числі, додаткової угоди від 05.05.2008 року, не представлено.
В судовому засіданні господарським судом було оглянуто нотаріально посвідчену копію додаткової угоди від 05.05.2008 року та було зауважено, що вказана копія не є належним доказом в розумінні ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України факту укладення зазначеної вище додаткової угоди, що повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 09.12.200 9року по справі №40/701-13/430.
Крім того, як вбачається із заперечені на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу відповідач заперечує щодо самого факту підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» зазначеної додаткової угоди від 05.05.2008 року.
Факт не визнання відповідачем та заперечення підписання додаткової угоди до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року підтверджується зокрема, листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» вих. №І/10-116 від 03.06.2010 року та вих. №І/10-130 від 22.06.2010 року, в яких відповідач вимагав надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» примірник додаткової угоди від 05.05.2008 року.
Проте, вказані вимоги відповідача позивачем задоволено не було.
До того ж, варто зазначити, що 04.02.2011 року старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві було винесено постанову про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття об'єднаної справи до свого провадження, в якій зазначено, що з метою заволодіння чужим майном, а саме коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», шляхом обману невстановлені слідством особи з числа посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» підробили додаткову угоду від 05.05.2008 року до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008 року (про особливі умови виконання), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» з завідомо неправдивими даними.
Отже, враховуючи все вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати генеральний договір № 003-08-25 від 05.05.2008 року припиненим з підстав, що визначені додатковою угодою від 05.05.2008 року до цього договору з огляду на не доведення позивачем існування такої угоди, що, відповідно, виключає стягнення сплачених грошових коштів та неустойки.
Також необхідно зазначити, що судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги твердження позивача про встановлення факту укладення додаткової угоди від 05.05.2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року господарськими судами під час розгляду інших справ, оскільки надання преюдиціального значення оціночним судженням, що зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, що встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою, є помилковим.
Вказане відповідає позиції Верховного суду України, яка викладена в постанові від 05.10.2004 року по справі № 6/408.
Посилання позивача на ухвалу від 15.11.2010 року Господарського суду м. Києва у справі № 37/418, в якій зазначено, що судом було оглянуто оригінал додаткової угоди від 05.05.2008 року, також є безпідставним, оскільки зміст вказаної ухвали не звільняє позивача від обов'язку довести правомірність позову у даній справі, тобто надати належні та допустимі докази обґрунтованості своїх позовних вимог.
Посилання позивача на нотаріально посвідчену заяву від 19.02.2013 року колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» Плешинця С.В. правомірно господарським судом не було прийняте до уваги, виходячи з наступного.
За змістом вказаної заяви Плешинцем С.В. було підтверджено, що перебуваючи у 2008 році на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» та діючи у межах наданих йому статутом підприємства повноважень, ним було укладено (власноручно здійснено підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна») цивільно-правові угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», у тому числі, і додаткову угоду від 05.05.2008 року до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
Статтею 78 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Отже, господарським судом обґрунтовано було не прийнято надана позивачем заява від 19.02.2013 року Плешинця С.В. як доказ факту укладення додаткової угоди від 05.05.2008 року до генерального договору з огляду на її нотаріальне посвідчення, оскільки нотаріусом лише було засвідчено справжність підпису вказаної особи.
В свою чергу, достовірність відомостей, що були викладені колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» Плешинцем С.В. матеріалами справи не підтверджується.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.
Генеральною угодою № 003-08-25 від 05.05.2008 року передбачений інший порядок та умови її розірвання ніж той, що зазначений в додатковій угоді від 05.05.2008 року, на яку посилається відповідач.
Виходячи з викладеного вище, з огляду на не доведення позивачем факту укладення додаткової угоди від 05.08.2013 року до генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» про стягнення 8 088 702,01 грн., у тому числі: 6 652 160,61 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції, 902 178,28 грн. неустойки, 534 363,12 грн. 3% річних, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2013 року у справі № 910/11414/13- без змін.
2. Матеріали справи № 910/11414/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.О. Зеленін