Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2014 р.Справа № 922/4924/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
розглянувши матеріали справи
за позовом Харківської районної споживчої спілки Харківської Облспоживспілки, смт. Мерефа
до 3-я особа, яка не Радгоспробкооп "Безлюдівський", смт. Безлюдівка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківське районне управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції, смт. Пісочин
про визнання недійсними зміни до установчих документів
за участю представників:
позивача - Євкова О.М. (дов. № б/н від 28.11.2013 р.)
відповідача - Донського Д.Б. (дов. № б/н від 01.02.2014 р.)
третьої особи - Струкової Л.В. (дов. №01-14-04/1 від 08.01.2014 р.)
Позивач, Харківська районна споживча спілка Харківської Облспоживспілки, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про: - визнання недійсним зміни до установчих документів Радгоспробкооп "Безлюдівський" (надалі - Відповідач), що зареєстрований в ЄДРПОУ за №14711050015000567 від 02.04.2013р.; - визнання недійсним зміни до установчих документів Відповідача, що зареєстрований в ЄДРПОУ за №14711050016000567 від 13.06.2013р.; - зобов'язання Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції (надалі - третя особа) внести відповідні записи до ЄДРПОУ про визнання недійсним зміни до установчих документів Відповідача, що зареєстровані в ЄДРПОУ за №14711050015000567 від 02.04.2013р. та за №14711050016000567 від 13.06.2013р. Також Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір.
Від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог про: - визнання недійсними зміни до установчих документів Радгоспробкооп "Безлюдівський", що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050015000567 від 02.04.2013 року; - визнання недійсними зміни до установчих документів Радгоспробкооп "Безлюдівський", що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050016000567 від 13.06.2013 року; - визнання недійсними зміни до установчих документів Радгоспробкооп "Безлюдівський", що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050017000567 від 13.11.2013 року; - визнання недійсними зміни до установчих документів Радгоспробкооп "Безлюдівський", що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050019000567 від 28.01.2014 року; - зобов'язання Реєстраційну службу Харківського районного управління юстиції внести відповідні записи до ЄДРПОУ про визнання недійсними змін до установчих документів Радгоспробкооп "Безлюдівський", що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050015000567 від 02.04.2013 року, що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050016000567 від 13.06.2013 року, що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050017000567 від 13.11.2013 року, що зареєстровані в ЄДРПОУ за № 14711050019000567 від 28.01.2014 року; - стягнення з Відповідача на користь позивача суму оплаченого судового збору в розмірі 5 877,00 грн.
Заяву Позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству ухвалою суду від 04 лютого 2014 року.
Суд встановлює наявність заяв або клопотань до початку розгляду справи.
Від сторін заяв та клопотань не надійшло.
Суд переходить до розгляду справи.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до статуту Харківської районної споживчої спілки Харківської Облспоживспілки містить наступні положення взаємовідносини райспоживспілки з її членами будуються на основі цього Статуту та укладених між ними угод про делегування повноважень та функцій; член райспоживспілки зобов'язаний виконувати вимоги Статуту райспоживспілки, вносити зміни до статуту та затверджувати статут у новій редакції тільки з їх попереднього узгодження з райспоживспілкою.
Позивач зазначає, що редакції Статуту відповідача до певного часу завжди були попередньо узгоджені з позивачем. Остання редакція, про яку позиву відомо, датована 2006 роком.
Позивачем був наданий відповідачу запит, у тому числі, і щодо надання редакцій статутів відповідача за 2011-2013 роки вих.№51 від 14.10.2013 року. Вказаний запит був отриманий представником відповідача - О.К.Бересток 19.10.2013 року, про що є відповідна відмітка., а також запит про надання документів був ще повторно направлений від позивача до відповідача листом №59 від 29.10.2013 року. Відповідні запити залишені Відповідачем без відповіді.
Позивачем був зроблений відповідний запит та отриманий витяг з ЄДР, з якого вбачається, що у 2013 році відповідач зареєстрував дві зміни до статутних документів: № запису 14711050015000567 від 02.04.2013 року та № запису 14711050016000567 від 13.06.2013 року.
Про зазначені дії Відповідач не повідомляв Позивача, попереднього узгодження на такі зміни до статуту або його нову редакцію Позивач не надавав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Відповідно до ст. 111 ГК України первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні.
Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Статут кооперативу повинен містити такі відомості, зокрема, порядок внесення змін до статуту кооперативу.
Законом України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі (ст.1).
Діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності, членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст.111 ГК України, споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки, інші форми об'єднання, передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них.
Статтею 30 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що члени кооперативного об'єднання будь-якого рівня - кооперативи, кооперативні об'єднання - зберігають статус юридичної особи, а отже, жодна особа, крім членів самої юридичної особи, не може втручатися, або якимось іншим чином впливати на статутну діяльність члена кооперативу.
Згідно ст. 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.
Спілки споживчих товариств виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.
Згідно з п. 19 Статуту Радгоспробкооп "Безлюдівський" вищим органом управління відповідача є загальні збори його членів, правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності споживчого товариства.
Пунктом 20 Статуту відповідача передбачено, що загальні збори, зокрема: а) приймають Статут споживчого товариства; б)вносять зміни і доповнення в Статут споживчого товариства.
Пунктом 21 Статуту Радгоспробкооп "Безлюдівський" передбачено, що рішення з питань, передбачених підпунктами «а», «б», «м», «н» пункту 20 відноситься до виключної компетенції загальних зборів. На загальні збори членів споживчого товариства, в порядок денний яких внесенні питання про вибори голови та членів правління, запрошується представник спілки до складу якої входить споживче товариство.
Відповідно до Статуту Радгоспробкооп "Безлюдівський" внесення змін і доповнень до Статуту відноситься до виключної компетенції загальних зборів та не передбачає їх попереднього узгодження зі споживчою спілкою.
Таким чином, приймаючи рішення про внесення змін до Статуту Радгоспробкооп "Безлюдівський" та затвердження його у новій редакції, без попереднього погодження з позивачем, загальні збори відповідача діяли в межах своїх повноважень, передбачених Статутом га діючим законодавством.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів керівником Радгоспробкооп "Безлюдівський" державному реєстратору 02.04.2013 року було надано заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (Ф-3); примірник оригіналу рішення (протоколу загальних зборів) про внесення змін до установчих документів, з якого вбачається наявність кворуму загальних зборів, відповідно до вимог ч. 9 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» (загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів); документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; два примірники установчих документів у новій редакції; документ, о підтверджує внесення реєстраційного збору на проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 керівником Бересток О.К було пред'явлено паспорт громадянина України.
13.06.2013 року до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців звернувся представник Споживчого товариства Радгоспробкооп "Безлюдівський" Ярошенко A.M., що діє на підставі доручення, яким було надано документи, передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а саме заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (Ф-3); примірник оригіналу рішення (протоколу загальних зборів) про внесення змін до установчих документів, з якого вбачається наявність кворуму загальних зборів, відповідно до вимог ч. 9 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» (загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів); документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; додаток до установчих документів (два примірника); документ, о підтверджує внесення реєстраційного збору на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи та паспорт громадянина України.
Подані документи відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Закону України «Про споживчу кооперацію», Цивільному кодексу. Підстав, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для залишення документів без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації відповідних змін, з поданих документів не вбачалось, у зв'язку відповідні реєстраційні дії було проведено.
Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 Статуту Позивача - споживачі товариства на добровільних засадах об'єднуються в району споживчу спілку та мають право вільно виходити з неї, а відповідно до п. 2 Статуту (а.с. 22) член райспоживспілки повинен узгоджувати зміни до Статуту з Позивачем. Проте, суд зазначає, що узгодження не є наданням згоди на внесення змін до Статуту, оскільки в іншому випадку це свідчило би про обмеження цивільної правоздатності Відповідача та суперечило б ст.ст. 91, 92 ЦК України.
Стосовно вимог ХМУ Юстиції суд вважає за доцільне зазначити, що з боку останньої не вчинялось дій, які порушували б права Позивача, що встановлено судом.
Також в підтвердження вимог п. 3 та п. 4 заяви про збільшення позовних вимог Позивачем не надано жодних установчих документів Відповідача, які б підтверджували протиправність та їх невідповідність вимогам закону (а.с. 126).
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже у разі відмови у задоволенні позовних вимог витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 92, 97, 98 Цивільного кодексу України, ст.ст.111, 179 Господарського кодексу України, Законом України «Про кооперацію», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Законом України «Про споживчу кооперацію», ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 17.02.2014 р.
Суддя І.П. Жигалкін