36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.02.2014р. Справа № 917/2406/13
за позовом Дочірньої компанії ''Газ України ''Національної акціонерної компанії ''НафтогазУкраїни'' 04116, м. Київ, вул. Шолуденко,1
до Комунального підприємства " Житлово комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району'', 38751, вул. Шевченка,15, с.Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область
про стягнення 38 183,97 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники сторін:
від позивача: Чижевська Р.В. дов. № 264/10 від 14.12.2012 року
від відповідача: Роман О.І. - начальник
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення боргу 19961,14 грн., пені 10 248,88 грн., інфляційних збитків 4 277, 50 грн. та 3% річних 3 696,45 грн. на підставі акту звірки розрахунків за період з 01.09. по 30.09.2013 року.
13.12.2013 року за вхідним № 17879(канцелярії суду) начальник підприємства О.І. Роман подав супровідний лист з додатками: відповідь на позовну заяву, в тексті якої просить відмовити в позові, оскільки в січні-квітні 2011 року отриманий та спожитий природний газ за договором № 06/10-2173-БО-24 на суму 376 897,85 грн. оплачено повністю. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив їх до матеріалів справи - а. с. 42-46.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін докази, заслухавши їх пояснення, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю виходячи з наступного:
20.12.2010 року між Комунальним підприємством " Житлово комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району'' (КП " Житлово комунальний комбінат") та Дочірньою компанією ''Газ України'' Національної акціонерної компанії ''НафтогазУкраїни'' (далі - ДК "Газ України") було укладено договір № 06/10-2173 БО-24 про закупівлю природного газу за державні кошти.
За умовами Договору, ДК "Газ України" (Постачальник) зобов"язується поставити КП "Житлово комунальний комбінат" (Покупцю) імпортований природній газ, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити газ.
Пунктом 1.1-1.4 встановлено що, закупівля природного газу за державні кошти відбувається виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Обсяги та період поставки газу визначені пунктом 1.2 Договору, а саме за період з 01.01.2011року по 31.12.2011р. - 225,0 тис.куб.м.
Якість газу, його ціну та порядок здійснення оплати і строк поставки газу сторони визначили в пунктах 2.1; 3.1-3.2; 4.1-4.5; 5.1-5.2.1 договору. Ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становила 2 187,20 грн. Крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%; тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ-20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957, 93 ( дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім гривень, 93 коп.) гривень.
Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 554 611,50 гривень, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 665 533,80 грн. / шістсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три грн. 80 коп./.
Сторони д о м о в и л и с я, що ціна за 1000 куб. м. природного газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/ або тарифів, затвердженим уповноваженим державним органом.У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/ або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін / п.п. 3.1-3.2/.
Розрахунок проводиться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
Перша оплата в розмірі 34(тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33(тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30/31/ числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу /п.4.1/. При невиконанні покупцем вимог передбачений у п. 4.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу покупцеві /п. 4.2/.
У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник з а р а х о в у є кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу/п. 4.3/.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором /п. 4.4/.
Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт /п. 4.5/.
С т р о к п о с т а в к и г а з у: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.
В послідуючому 20 грудня 2010 року, 28 січня 2011 року, 4 квітня 2011 року, 11 липня 2011 року, 30 серпня 2011 року, 03 жовтня 2011 року було укладено 5 ( п'ять) додаткових угод до договору № 06/10-2173 БО-24 від 20 грудня 2010 року про закупівлю природного газу за державні кошти якими було збільшено вартість поставленого природного газу за 1000 куб. м. з 01 січня 2011 року до 2 561,64 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 3 073,97 грн.
Та редакційно змінено пункт 10.1 а саме: ''Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення'' (а. с. 20).
04 квітня 2011 року додатковою угодою № 2 сторони редакційно змінили пункт 3.1 і виклали його в наступній редакції: ''Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2553,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - %; податок на додану вартість за ставкою -20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та роз подільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ-20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2863,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 436,75 грн. '' - а. с. 21.
11 липня 2011 року додатковою угодою № 3 сторони редакційно змінили пункт 3.1 і виклали його в наступній редакції : '' Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%; податок на додану вартість за ставкою -20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та роз подільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ-20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3386,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4042,76 грн. '' - а. с. 22.
30 серпня 2011 року додатковою угодою № 4 сторони змінили пункт 1.2 та доповнили пункт 2.2 додатку №1 до договору № 06/10-2173 БО-24 від 20 грудня 2010 року, а саме: '' Постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно природний газ ( надалі-газ ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 213,246 тис. куб. м. в тому числі по місяцях (тис. куб. м. ): січень - 44,220; лютий - 44,730; березень - 33,033; квітень - 7,263; жовтень - 10,000; листопад - 30,000; грудень - 45,000.
Постачання природного газу в період з 06 серпня 2011 по 30 вересня 2011 року буде здійснюватися за о к р е м и м договором у зв'язку із набранням чинності Закону України від 07.07.11 № 3609-УІ ''.
Доповнили пункт 2.2 додатку № 1 до договору абзацом в наступній редакції: '' Разом з актами приймання-передачі газу покупець в обов'язковому порядку надає копію документу щодо підтвердження повноважень особи, яка підписує акт. Така копія повинна бути завірена підписом керівника або уповноваженої ним особи та скріплена печаткою підприємства з обов'язковим зазначенням дати завіряння, яка має бути не раніше дати складення первинного документа ''.
В пункті 4 цієї додаткової угоди сторони погодили, що вона поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2011 року - а. с. 23.
03 жовтня 2010 року додатковою угодою № 5 до договору № 06/10-2173 БО-24 від 20 грудня 2010 року сторони в пункті № 1 її вказали, що договір № 06/10-2173 БО-24 від 20 грудня 2010 року вважати припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року - а. с. 24.
Позивач в тексті позовної заяви / вхід. № 2887/13 від 03.12.2013 року вказує, що покупець свої зобов'язання з оплати газу виконав частково та з порушенням пункту 4.1 договору сплатив лише 376 897, 85 грн.
Таким чином, сума боргу відповідача становить 19 961,14 грн.
Згідно з п.6 ст. 231 Господарського Кодексу України, статей 258, 549-551 Цивільного Кодексу України, п. 7.3.1 договору за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК '' Газ України '' пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 6 ст. 232Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідність закону нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 23.01.13 № 01-06/85/2013.
Відповідно до п.9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки - а. с. 15.
В акті звірки розрахунків по договору № 06/10-2173 БО-24 від 20 грудня 2010 року за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року від 30.09.2013 року сторони встановили, що сальдо на 30.09.2013 року на користь позивача - Дочірньої компанії НАК ''Нафтогаз України'' становить 19 961,14 грн. - а. с. 11.
Відповідач в особі начальник підприємства О.І. Роман у відповіді на позовну заяву 13.12.2013 року за вхідним № 17879(канцелярії суду) підтвердив, що отриманий в січні - квітні 2011 року спожитий природний газ за договором № 06/10-2173-БО-24 від 20.12.2010 року оплачено на суму 376 897,85 грн. - а. с. 42-43,46.
Судом встановлено, що відповідно до актів передачі - приймання природного газу кінцевим споживачем КП '' ЖКК с. Розсошенці Полтавського району '' було отримано імпортований природний газ за договором № 06/10-2173-БО-24 від 20.12.2010 року:
31 січня 2011 року - 44,220 тис. куб. м. на суму 135 930,86 грн. з ПДВ-20% ( по ціні за 1 000 куб. м. 2 327,64 грн., в т.ч. цільова надбавка 2% - 234,00 грн.) - а. с. 25;
28 лютого 2011 року - 44,730 тис. куб. м. на суму 137 498,59 грн. з ПДВ-20% ( по ціні за 1 000 куб. м. 2 327,64 грн., в т.ч. цільова надбавка 2% - 234,00 грн.)- а. с. 26;
31 березня 2011 року - 32,033тис. куб. м. на суму 98 468,41 грн. з ПДВ-20% ( по ціні за 1 000 куб. м. 2 327,64 грн., в т.ч. цільова надбавка 2% - 234,00 грн.)- а. с. 27;
30 квітня 2011 року - 7,263 тис. куб. м. на суму 24 961,13 грн. з ПДВ-20% ( по ціні за 1 000 куб. м. 2 604,26 грн., в т.ч. цільова надбавка 2% - 259,70 грн.) - а.с. 28.
Таким чином, сума поставок за вищевказаний період склала - 396 858,99 грн.(396 858,99 грн. - 376 897,85 грн.) = 19 961,14 грн.
Заборгованість за період з січня - квітень 2011 року склала - 19 961,14 грн., на підтвердження чого позивачем наданий суду розрахунок боргу за підписом начальника Департаменту бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Супрун Л.П. (а.с.10)
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Таким чином, відповідно до вимог вказаних нормативних актів належними та допустимими доказами передачі товарно-матеріальних цінностей є накладна та довіреність.
Крім того, акт звірки розрахунків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 року від 30.09.2013 року по договору № 06/10-2173-БО-24 від 20.12.2010 року на закупівлю природного газу за державні кошти протягом січня-квітня 2011 року не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Даний Акт не може бути доказом по справі оскільки не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення. Вищевказаний акт оформлений з порушеннями, а саме підписаний неустановленими / повноважними / посадовими особами.
За своїм змістом вищевказаний акт взагалі не містить посади, прізвищ та ініціалів повноважних представників сторін які його склали. Даний акт підписаний особами, на яких не було виписано довіреності для вчинення відповідних дій та посадовими інструкціями даних осіб і відсутні будь-які документи що передбачають надання їм повноважень на підписання вищевказаного документу.
Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є лише зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо. А в даному випадку акт взагалі не відображає жодних зобов'язань. Вказана в ньому заборгованість не підтверджена документально. В тексті акту періоді його виникнення вказано з 01.09.2013р по 30.09.2013р., але сторонами не визначено період виникнення боргу в сумі 19 961,14 грн. та не підтверджено дату господарської операції і період коли цей борг виник.
Судовою практикою Вищого господарського суду України визначено, що акт звірки фактично заперечує цивільну правову природу зобов'язань і не є первинним бухгалтерським документом. Ознаки первинних бухгалтерських документів наводиться у статті 9 Закону України '' Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ''.
Первинні документи, це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Поняття господарської операції наводиться у статті 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні '' це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства. Зрозуміло, що акт звірки ніяких господарських операцій не фіксує, отже первинним бухгалтерським документом бути не може. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Поставки природного газу по договору здійснювалися в період з січня по квітень 2011 року.
В розрахунку ціни позову позивачем в и з н а ч е н о період нарахування / боргу, пені, інфляційних, 3% річних /:
Пені - з 11.02. 11 по 11.08.2011 -181 день; 11.03.11 по 11.09.11- 184 дня; 11.04 по 11.10.2011- 183 дні ; з 11.05.11 по 11.11.2011 - 184 дні - на загальну суму 10 248,88 грн.;
Інфляційні збитки - з 02.2011р. по 06.2013 р. на суму 4 277,50 грн.;
3% річних з 11.02.2011 року по 29.11. 2013 року (1022 дня) на суму 3 696,45 грн.
Всі суми розрахунку взяті позивачем з початкової суми поставки - 135 930,86 грн.; 137 498,59 грн.; 98468,41 грн. та 24961,13 грн. /, а не з 19 961,14 грн. за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. як це вказано в акті.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 19 961,14 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 961,14 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктами 4.1- 4.5 розділу 4 договору ''відповідальність сторін'' сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від неоплаченої суми.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Отже, договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений угодою сторін розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс11) .
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10248,88 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останні є правомірним а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 696,45 грн. 3% річних трьох процентів річних за період з 11.02.2011р. по 29.11.2013 р. та інфляційних в розмірі 4 277,50 грн. за період з лютого 2011р. по червень 2012р., суд визнає їх вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 961,14 грн. основного боргу, 10 248,88 грн. пені , 3% річних в розмірі 3 696,45 та інфляційних в розмірі 4 277,50 грн., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району'' (вул. Шевченка,15, с.Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 31728909) на користь Дочірньої компанії ''Газ України ''Національної акціонерної компанії ''НафтогазУкраїни'' (04116, м. Київ, вул. Шолуденко,1, код ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за Договором № 06/10-2173 БО-24 від 20.12.2010р. в розмірі 38 183,97 грн., з яких: основний борг 19 961,14 грн., пеню - 10 248,88 грн., інфляційних втрат - 4 277,50 грн., 3% річних - 3 696,45 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі - 1720,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 13.02.2014р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.