17.02.2014 року Справа № 904/7727/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.
за участю представників сторін:
від відповідача : Крят Л.Б., представник, дов. № 8 від 28.12.13
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року у справі №904/7727/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт", м. Київ
до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м. Дніпропетровськ
про стягнення, з урахуванням збільшення, 17245157,78грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013р. ( суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт" 11 440 000,09грн. основного боргу, 750 646,94грн. пені, 336 426,43грн., 3% річних,
400 400,00грн. штрафу, 56 404,87грн. судового збору.
В решті відмовлено.
Розстрочено виконання рішення суду на один рік наступним чином: в строк до 05.01.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн.; в строк до 05.02.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн.; в строк до 05.03.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн.; в строк до 05.04.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн.; в строк до 05.05.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн.; в строк до 05.06.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн.; в строк до 05.07.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн.; в строк до 05.08.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн.; в строк до 05.09.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн.; в строк до 05.10.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн.; в строк до 05.11.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,45грн.; в строк до 05.12.14р. погасити заборгованість у розмірі 1077289,46грн.
Судовий збір у розмірі 56404,87грн. погасити після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, обгрунтованістю нарахування пені, штрафу та 3% річних.
Відмовляючи частково у стягнені пені та штрафу, суд застосував за заявою відповідача позовну давність, а також Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та пославшись на п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшив розмір пені та штрафу на 50%.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій заперечує зазначає, що господарський суд зменшуючи розмір пені з 0,1%. установленого договором , до подвійної облікової ставки не врахував, що згідно ст..551 ЦК України розмір неустойки встановлений законом може бути збільшений у договорі, що й було зроблено сторонами у договорі. Застосувавши позовну давність, суд не звернув уваги, що п.7.2.4. договору сторони збільшили позовну давність на весь період прострочення. Зменшуючи на 50% розмір пені та штрафу, суд не врахував, що позивачем був укладений кредитний договір під 21% річних. Отримані кошти використовувалися позивачем тому числі і для закупки матеріалів, оплати робіт контрагентів та виробництва товару, який відповідач отримав але не оплатив. Внаслідок несплати коштів відповідачем у позивача склалося тяжке матеріальне становище. Позивач також заперечує проти розстрочки виконання рішення, оскільки потрібні гроші для продовження господарської діяльності.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу. Просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені, штрафу та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального права при розрахунку пені та штрафу, та обґрунтовано розстрочив виконання рішення, оскільки на підприємстві склалася вкрай тяжка ситуація. Наразі підприємство укладає договори на продаж своєї продукції і зможе виконати рішення відповідно до встановленої розстрочки. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судових засіданнях 05.02.2013р. та 10.02.2013р. оголошувались перерви.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
Між ТОВ «Торговий дім Вітард» (продавець) та ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» ( покупець) укладено договір №616 від 11.06.12р. Згідно умов договору позивач зобов'язався у 2012 році поставити відповідачу товари - електродвигуни тягові СТК-520У1, а відповідач зобов'язався прийняти і сплатити за них визначену Специфікаціями грошову суму (ціну) ( п.1.1 Договору).
В п. 3.1 Договору сторонами встановлено загальну ціну договору - 17160000,12 грн. без ПДВ; ПДВ 20% - 3432000,02 грн.; 20 592 000,14грн. з ПДВ.
Порядок здійснення оплати сторони погодили розділом 4, відповідно до якого, розрахунки здійснюються за кожну партію товару в національній валюті України шляхом банківського переказу у формі 100% оплати на протязі 15 банківських днів після отримання та підписання відповідних документів .
На виконання умов договору позивачем здійснена поставка товару на загальну суму 13 728 000,11 грн. Відповідач здійснив часткову оплату на суму 2 288 000,02грн. Заборгованість складає 11 440 000,09 грн.
У зв'язку з несплатою коштів за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, а також пені в сумі 4 264 832,03 грн., 3% річних в сумі 350 385,65 грн.,нарахованих з дати прострочення по 05.11.2013р., штрафу в сумі 1 121 120 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.1.Договору сторони передбачили розстрочку оплати - протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідних документів.
Позивачем здійснювалася поставка за наступними видатковими накладними:
№ ВТ-000070 від 19.06.12р. на суму 2 288 000,02 грн., строк оплати до 12.07.2012р.
№ ВТ-00076 від 24.07.12р. на суму 4 576 000,03 грн., строк оплати до 16.08.2012р.
№ 430 від 19.12.12р. на суму 2 288 000,00 грн., строк оплати до 12.01.2013р.;
№ 434 від 21.12.12р. на суму 2 288 000,00 грн., строк оплати до 16.01.2013р.;
№ 442 від 26.12.12р. на суму 2 288 000,00 грн., строк оплати до 18.01.2013р.
Відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, сплативши 19.07.2012р. 2 288 000,02 грн.
Заборгованість складає 11 440 000,09 грн., підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем. Тому обґрунтовано стягнута на користь позивача.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.4. договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати за отриманий товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Пеня нараховується за весь період прострочення.
Оскільки сторони передбачили нарахування пені за весь час прострочення то позивачем обґрунтовано розрахована пеня станом на 05.11.2013р.
Відповідач заявив письмове клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст..258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так як сторони передбачили договором нарахування пені за весь час прострочення, тобто з моменту прострочення і до дня погашення заборгованості, а строк позовної давності складає один рік, то позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню за один рік. І так як позивач звернувся з позовом 07.10.2013р., то один рік становить період з 07.10.2012р. по 07.10.2013р.
Договором сторони передбачили нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Однак Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежено граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Тому господарський суд правильно здійснив перерахунок, врахувавши подвійну облікову ставку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в наступних розмірах.
За видатковою накладною № ВТ-000070 від 19.06.12р. на суму 2 288 000,02 грн., строк оплати до 12.07.2012р. Відповідач сплатив зазначену суму 19.07.2012р. Протсрочення 7 днів з 12.07.2012р. по 19.07.2012р. Заявлена позивачем пеня не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
За цей період 3% річних складають 1 312,79 грн. і підлягають стягненню.
За видатковою накладною № ВТ-00076 від 24.07.12р. на суму 4 576 000,03 грн., строк оплати до 16.08.2012р.
Відповідач оплату не здійснив.
За період з 16.08.2012р. по 07.10.2012р. пеня не підлягає стягненню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
За період з 07.10.2012р. по 05.11.2013р., з урахуванням облікових ставок НБУ до 10.06.2013р. - 7,5%, з 10.06.2013р. - 7,0%, з 13.08.2013р. - 6,5%, пеня підлягає стягненню в сумі 713 478,89 грн.
У стягненні штрафу у сумі 320 320 грн. слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки право на його стягнення виникло у позивача з 16.09.2012р.
3% річних підлягають стягненню в сумі 168 497,10 грн.
За видатковою накладною № 430 від 19.12.12р. на суму 2 288 000,00 грн., строк оплати до 12.01.2013р. Відповідач оплату не здійснив.
За період з 12.01.2013р. по 05.11.2013р. підлягає стягненню пеня у розмірі 265 533,37 грн.
Також підлягають стягненню штраф у сумі 160 160 грн. та 3% річних в сумі 56 040,33 грн.
За видатковою накладною № 434 від 21.12.12р. на суму 2 288 000,00 грн., строк оплати до 16.01.2013р. Відповідач оплату не здійснив.
За період з 16.01.2013р. по 05.11.2013р. підлягає стягненню пеня в сумі 261 772,28грн., 3% річних в сумі 55 288,11 грн. та штраф в сумі 160 160 грн.
За видатковою накладною № 442 від 26.12.12р. на суму 2 288 000,00 грн., строк оплати до 18.01.2013р.
Пеня за період з 18.01.2013р. по 05.11.2013р. складає 259 891,73 грн., 3% річних - 54 912 грн., сума штрафу 160 160 грн.
Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 500 677,27 грн., штраф у сумі 480 480 грн., 3% річних у сумі 336 426,43 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суддів звертає увагу, що господарський суд не виконав вимог вищезазначених норм права та постанови пленуму ВГСУ. Зменшуючи розмір пені та штрафу, господарськи й суд своє рішення мотивував посиланням на п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та задоволенням клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу. При цьому не навів жодних підстав, які б давали суду право зменшити розмір штрафу та пені.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені та штрафу, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідач виготовляє продукцію, яка використовується Укрзалізницею та гірночо-збагачувальними комбінатами. Замовником продукції, для якої придбавалися у позивача двигуни була Укрзалізниця, яка до цього часу не здійснила жодного платежу. Підприємство має заборгованість зі сплати обов'язкових платежів. Заборгованість по заробітній платі складає 4 846 000 грн.
Позивач не надано доказів знаходження в тяжкому фінансовому стані. Наданий кредитний договір не свідчить про отримання кредиту для виконання зобов'язань за договором, укладеним з відповідачем. Несплата відповідачем заборгованості компенсується нарахуванням 3% річних.
З урахуванням викладеного колегія вважає за можливе зменшити пеню на 50,02% до 750 646,94грн., а штраф зменшити на 16,66% до 400 400 грн.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню 11 440 000,09 грн. заборгованості, 750 646,94 грн. пені, 336 426,43 грн. 3% річних, 400 400 грн. штрафу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, вправі відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Враховуючи фінансовий стан відповідача та розмір стягуваної суми колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо надання розстрочки на один рік.
Оскільки колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду щодо стягуваних сум та надання розстрочки. то підстави для його скасування відсутні. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з вищенаведеним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року у справі №904/7727/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 18.02.2013р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ Л.В.Чоха