73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 лютого 2014 р. Справа № 923/1839/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ М " м. Херсон
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон
про стягнення 89647грн. 00коп.
за участю представників сторін:
від позивача - директор Медведєв Р.М.
від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ М " (позивач) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 22100грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 33875грн. 00 коп. неодержаного прибутку та 33672грн. 00 коп. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків по розрахунках за договором оренди від 01.09.2013року №27.
Заявою від 17.01.2014року позивач збільшив позовні вимоги. Зазначена заява розглядалася судом в засіданні 21.01.2014року. Відповідно до ст. 22 ГПК України вона прийнята судом частково в частині стягнення 22100грн.00коп. орендної плати і 31888грн.36коп.пені та не прийнята в частині вимог про стягнення 27600грн.00коп. штрафу, оскільки ці вимоги є не збільшенням позовних вимог, а новими вимогами, які не заявлялися при зверненні з позовом.
В засідання суду 13.02.2014року позивач подав заяву відповідно до якої позовні вимоги зменшив порівняно із позовними вимогами та збільшив позовні вимоги в частині стягнення орендної плати та пені, нарахувавши додатково борг та пеню за січень-лютий 2014року та просить стягнути загальну суму 85785грн.15 коп., в тому числі: 24675грн.00коп. заборгованості з орендної плати, 13800грн.00коп. штрафу та 47310грн.18 коп. пені.
Зазначена заява позивача відповідно до вимог ст. 22 ГПК України приймається судом частково, в частині стягнення 24675грн.00коп. заборгованості з орендної плати та 47310грн.18 коп. пені., у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 71985грн.18коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.
Вимоги позивача про стягнення 13800грн.00коп. штрафу судом до розгляду не приймаються, оскільки вони не є збільшенням розміру позовних вимог, а новими вимогами, які при поданні позову не заявлялися, а тому підлягають розгляду окремо, про що суд уже зазначав в ухвалі від 21.01.2014року.
Відповідач позовні вимоги не визнає. При цьому він посилається на те, що позивач не є власником нежилих приміщень та земельної ділянки на якій вони розташовані. За поясненнями відповідача він самостійно здійснив будівництво будівлі площею 65,69кв.м. з дозволу позивача, але оформити право власності не встиг. Відповідач просить визнати недійсним договір оренди, посилаючись на те, що він змушений був його підписати, щоб отримати ліцензію на торгівлю алкогольними напоями.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст.. 77 ГПК оголошувалася в засіданні суду 04.02.2014 року до 13.02.2014року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
встановив:
Між товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ М " (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 01 вересня 2013року укладено договір оренди №27.
Згідно з зазначеним договором в користування відповідача на правах оренди позивач передав нежиле приміщення загальною площею 65,69 кв.м., розташоване в АДРЕСА_2
Факт передачі об'єкту оренди в користування відповідача підтверджується актом приймання-передачі від 02.9.2013року, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень (аркуш справи 28).
Строк оренди сторонами узгоджено пунктом 1.2 договору оренди від 01.09.2013року до 01.09.2014року.
Частиною 1 статті 782 ЦК України закріплена підстава односторонньої відмови орендодавця від договору оренди у разі невнесення орендарем орендної плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до частини 2 ст.782 ЦК України у разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Оскільки відповідач не сплачував орендної плати з вересня 2013року, позивач, скориставшись своїм правом передбаченим законом, 06.12.2013року надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди від 01.09.2013року. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 06.12.2013року, що підтверджується підписом відповідача на повідомленні та не заперечувалося відповідачем в засіданні суду.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 782 ЦК України з 06.12.2013року договір оренди є розірваним.
У разі припинення договору оренди, відповідач відповідно до вимог ч.1 ст. 785 ЦК України та пункту 3.8 договору оренди зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду не пізніше 2 днів за актом приймання-передачі..
Однак відповідач не виконав своїх обов'язків і об'єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі не повернув та використовує його за призначенням станом на день вирішення спору, що підтвердив в засіданні суду.
Частиною ч.2 ст. 795 ЦК України закріплено вимогу щодо обов'язкового письмового оформлення повернення орендарем предмета договору найму, яким є окрема будівля (її частина) після закінчення дії договору, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір оренди припиняється.
Відповідно до пунктів 3.5, 4.1, 4.2 договору оренди від 01.09.2013року відповідач зобов'язаний був своєчасно сплачувати орендну плату за час оренди в узгодженому сторонами розмірі 4600грн.00коп. щомісячно та перераховувати її позивачу не пізніше 5 числа поточного місяця.
Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності до моменту повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі в розмірі встановленому договором оренди.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 01.09.2013року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Матеріалами справи та наданим позивачем розрахунком підтверджується, що своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати у встановленому договором оренди розмірі та порядку відповідач не виконував. За період оренди з вересня.2013року по лютий.2014року відповідачу належало сплатити позивачу орендної плати в загальній сумі 24675грн.00коп., виходячи із наступного розміру орендної плати: за вересень 2013 року - 1675грн.00коп., як це було узгоджено сторонами додатковим листом; по 4600грн.00коп. за жовтень, листопад, грудень 2013року та січень, лютий 2014року, оскільки строк внесення орендної плати за лютий 2014року настав 05.02.2014року.
Оскільки після відмови позивача від договору оренди відповідач не виконав вимог передбачених ч.1 ст.785, ч.2 ст. 795 ЦК України, пунктом 3.8 договору оренди і об'єкт оренди не повернув за актом приймання-передачі та продовжує використовувати зазначене майно, він зобов'язаний сплачувати орендну плату до моменту повернення майна.
Фактично орендна плата відповідачем за період з вересня 2013року по лютий 2014року взагалі не перераховувалася. Станом на день вирішення спору борг відповідача по орендній платі становить 24675грн.00коп.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Документального підтвердження погашення боргу відповідач суду не надав. Його борг підтверджується, серед іншого, також актом звірки розрахунків станом на 12.12.2013року, відповідно до якого за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача станом на грудень 2013року значиться борг перед позивачем в сумі 15475грн.00коп. Зазначений акт звірки (аркуш справи 9) відповідач підписав без будь-яких зауважень.
З урахуванням вищезазначених норм права та умов договору позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24675грн.00коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що він змушений був підписати договір оренди від 01.09.2013року, а тому вважає його недійсним, оскільки будівництво будівлі, нежилі приміщення якої є предметом оренди та зазначеної на схем-плані земельної ділянки під літ.Б-1 здійснював він самостійно, не підтверджено жодними належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, тому вони не приймаються судом як належний доказ в обґрунтування заперечень відповідача.
Позивачем надано суду державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 1-ХС №000636 Х1Х-1 від 17.12.1999року, виданий повному господарському товариству фірма «Світ» відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №431 від 19.11.1999року (оригінал якого досліджувався в засіданні суду) відповідно до якого в постійне користування ПГТ «Світ» передано земельну ділянку площею 0,2764га, на якій відповідно до схем-плану №1 земельної ділянки, виданої Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 02.07.2003року за адресою АДРЕСА_2 розміщена будівля літ. Б-1 площею 65,69 кв.м., яка є об'єктом оренди.
Відповідно до довідки позивача від 07.02.2014року №15 зазначена вище будівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 на вищезазначеній земельній ділянці обліковується на балансі позивача на правах володіння, користування, розпорядження з 02.07.2003року та використовується ним, як правонаступником усіх прав і обов'язків повного господарського товариства фірма «Світ».
Щодо посилання відповідача на визнання недійсним договору оренди суд зазначає, що доказів того, що договір визнано недійсним в установленому законом порядку суду не надано. Справа розглядається в межах предмету спору. Визнання недійсним договору не є предметом спору, а тому підлягає вирішенню окремим провадженням у встановленому законом порядку за заявою відповідної сторони.
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів, які б свідчили про те, що договір оренди від 01.09.2013року визнаний недійсним у встановленому законом порядку суду не надано, як не надано і доказів повернення об'єкту оренди позивачу за актом приймання-передачі, тому зазначений договір від 01.09.2013року є юридичним фактом, який породжує між сторонами ті правові наслідки, які передбачені законом та договором і підлягає обов'язковому виконанню як позивачем, так і відповідачем.
Жодних належних доказів на підтвердження того, що об'єкт оренди будувався відповідачем та за ним зареєстровано право власності на будівлю літ. Б-1 та право користування земельною ділянкою на якій вона розташована, відповідач суду не надав. Позивач же стверджує, що оскільки зазначена будівля орендується відповідачем більше ніж 10 років, то можливо відповідачем і здійснювалося поліпшення об'єкту оренди (заміна вікон, дверей, тощо), але сам об'єкт було збудовано позивачем господарським способом, він перебуває на балансі позивача та використовується за призначенням, в тому числі шляхом отримання прибутку від оренди зазначеного майна.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору на власний розсуд з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст..230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
При укладенні договору оренди від 01.09.2013року сторони пунктом 4.3 передбачили відповідальність за несвоєчасне перерахування орендних платежів та інші порушення договору у вигляді штрафу в розмірі трьох місячних цін оренди за кожне порушення та пені в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочення.
Отже, виходячи із вимог вищенаведених норм права та змісту пункту 4.3 договору оренди позовні вимоги про стягнення пені, яка нарахована позивачем за період прострочки виконання грошового зобов'язання з 01.09.2013року по 28.02.2014року року в сумі 47310грн. 18коп, підлягають задоволенню частково, за період з 06.09.2013року по 12.02.2014року, з урахуванням того, що прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача за вересень наступило 06.09.2013року, пеня підлягає нарахуванню з цього числа по день вирішення спору в суді, оскільки обов'язок перерахування орендної плати за лютий у відповідача виник 05.02.2014року.
Суд перевірив розрахунок пені та зазначає, що пеня відповідно до вимог пункту 4.3 договору оренди підлягає стягненню частково за період з 06.09.2013року по 12.02.2014року в сумі 39207грн.00коп.
Вищезазначене є достатніми підставами часткового заводолення позовних вимог, тому суд залишає поза межами правового аналізу інші доводи відповідача, які не можуть вплинути на правильне вирішення спору щодо предмета доказування.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані в частині стягнення 24675грн.00коп. орендної плати та 39207грн.00коп. пені, які стягуються на користь позивача.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
Одночасно позивачу повертається із спеціального фонду державного бюджету 58 грн.50коп. надлишково сплаченого судового збору.
В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду не відомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ М " м. Херсон, Бериславське шоссе, 26, р/рахунок 26000210535 в ХФ ПАТ «Мегабанк», МФО 351629 в м. Харкові, ідентифікаційний код 14135560 - 24675грн. 00 коп. основного боргу, 39207грн.00коп.. пені та 1277грн.64коп. витрат по сплаті судового збору.
3.. В решті суми позову відмовити.
4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "СВІТ М " м. Херсон, Бериславське шосе, 26, ідентифікаційний код 14135560 із спеціального фонду державного бюджету (р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу: судовий збір код 03500045 ) - 58 грн.50коп. надлишково сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.02.2014р.
Суддя З.І. Ємленінова