ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12214/13 14.02.14
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
Простягнення 8 126,37 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивачане з'явився
Від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - Відповідач) про стягнення 8 126,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8 126,37 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.07.2013 р.
09.07.2013 р. на запит Господарського суду м. Києва №910/12214/13 від 01.07.2013 р. через канцелярію суду надійшов витяг з інформацією по полісу №АВ/2186829 з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
12.07.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній зазначив, що здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 5 955,55 грн., в стягненні з ВАТ НАСК «Оранта» решти заявленого до стягнення страхового відшкодування відповідач заперечував, в зв'язку із тим, що в рахунок (СТО) №411021 від 19.11.2012 р. включено вартість пошкоджених запчастин, пошкодження яких не відображено в протоколі огляду пошкодженого транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ, що забезпечений позивачем, а отже данні запчастини не були пошкоджені та не потребували ремонту, тобто відповідач заперечував у розмірі збитку позивача у розмірі 8 126,37 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 23.08.2013 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.08.2013 р. у справі № 910/12214/13 призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
15.01.2014 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали по справі №910/12214/13 разом зі супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №8701/13-54 від 25.12.2013р., в якому останній зазначив, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла, вимоги експерта не виконані, а тому ухвала суду залишається без виконання, матеріали справи повертаються до суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2014 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 31.01.2014 р.
За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Куркотової Є.Б. на лікарняному, справу №910/12214/13 передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 р. суддею Прокопенко Л.В. справу №910/12214/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2014 р.
За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 р. справу №910/12214/13 передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б., у зв'язку з її поверненням з лікарняного.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 р. суддею Куркотовою Є.Б. справу №910/12214/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2014 р.
12.02.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутністю. За змістом клопотання позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача згідно заявленого клопотання не з'явився, хоча про час та місце його проведення розгляд.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026406467, яке отримано останнім 05.02.2014 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
08.10.2012 р. між позивачем та ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» укладено договір №28-1301-00476 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ.
12.11.2012 р. о 21 годині 10 хвилин громадянин Хаба А.В., керуючи транспортним засобом «ВАЗ», державний реєстраційний номер АЕ 9576 ВІ, на парковці по вул. Столярова у м. Дніпропетровську, під час руху заднім ходом, не переконався що це буде безпечно та не звернувся за допомогою до інших осіб, у зв'язку з чим скоїв зіткнення з автомобілем «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ, під керуванням водія Страдомського Андрія Ігоровича, який в даний час в автомобілі не знаходився, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що підтверджується довідкою сектору оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП ВДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2012 р. у справі №412/15281/2012 водія Хаба Андрія Володимировича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виглядів позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Згідно з рахунком на оплату №11021 від 19.11.2012 р., сформованим ТОВ «Авто-мотив Лтд» (СТО), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10 517,13 грн.
Страховим актом №КА-2430 від 29.01.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ, внаслідок ДТП, що сталося 12.11.2012 р. о 21 годині 10 хвилин на парковці по вул. Столярова у м. Дніпропетровську, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 8 126,37 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що частину страхового відшкодування у розмірі 5 205,77 грн. позивач перерахував на рахунок страхувальника безготівково - платіжне доручення №1410 від 31.01.2013 р., а в частині відшкодування у розмірі 2 920,60 грн. зобов'язання позивача перед страхувальником припинені згідно ст. 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (за зобов'язанням страхувальника по сплаті страхових платежів).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.
Тобто, під виконанням зобов'язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
В даному випадку, зобов'язання позивача перед своїм страхувальником по відшкодуванню шкоди в частині 2 920,60 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 126,37 грн. (5 205,77 грн. + 2 920,60 грн.) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вина Хаба А.В., який керував автомобілем «ВАЗ», державний реєстраційний номер АЕ 9576 ВІ, у скоєнні ДТП встановлена у судовому порядку.
Як вбачається із витягу МТСБУ, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АЕ 9576 ВІ застрахована - відповідачем згідно із полісом №АВ/2186829.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АЕ 9576 ВІ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/2186829, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.
Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Заявою №11/4772 від 14.02.2012 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8 126,37 грн., яке згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення №0103238298257, отримане відповідачем 20.02.2013 р.
Відповідач відповіді не направив, відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки не здійснив.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують оцінений розмір завданої шкоди, транспортному засобу «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, тобто оскільки позивачем не надано доказів проведення автотоварознавчого дослідження пошкоджень зазначеного транспортного засобу. Крім того, відповідач заперечував у розмірі заявленого до стягнення страхового відшкодування з підстав невідповідності відремонтованих запчастин автомобіля зазначених у рахунку СТО та запчастин, які пошкоджені згідно протоколу огляду транспортного засобу, проте суд відзначає наступне.
Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примущена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.
Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, обов'язку відшкодувати шкоду.
Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України №910/5734/13 від 19.08.2013 р.
При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.
З наявного в матеріалах справи страхового акту №КА-2430 від 29.01.2013 р. та розрахунку до нього вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі рахунку на оплату №11021 від 19.11.2012 р., сформованим ТОВ «Авто-мотив Лтд» (СТО).
При цьому, маючи на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.08.2013 р. у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, попередню оплату якої покладено на відповідача, з огляду наявності у останнього заперечень з приводу розміру відновлювального ремонту.
15.01.2014 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали по справі №910/12214/13 разом зі супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №8701/13-54 від 25.12.2013р., в якому останній зазначив, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла, вимоги експерта не виконані, а тому ухвала суду залишається без виконання, матеріали справи повертаються до суду.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, неможливість проведення судової експертизи, зумовлена невиконанням відповідачем покладеного на нього ухвалою суду обов'язку з її оплати, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем іншого розміру вартості відновлювального ремонту ніж наведений позивачем, оскільки спростування позовних вимог повинно має бути обґрунтовано певними доказами.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер ВС 6230 СТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 517,13 грн. (рахунок на оплату №11021 від 19.11.2012 р., сформований ТОВ «Авто-мотив Лтд» (СТО), а позивачем набуто право вимоги у розмірі 8 126,37 грн.
Полісом №АВ/2186829 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. франшиза 510,00 грн.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Враховуючи визначені полісом №АВ/2186829 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 616,37 грн. (8 126,37 грн. набуте право вимоги - 510,00 грн. франшизи) у строк до моменту звернення позивача із позовом до суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем після звернення позивачем із позовом до суду та порушення провадження у справі сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 5 955,55 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №37476 від 01.07.2013 р. (призначення платежу: страхове відшкодування зг. регресної вимоги №11/4772 від 14.02.2012 р.).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 5 955,55 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору у даній частині позовних вимог відсутній.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 1 660,82 грн. (7 616,37 грн. - 5 955,55 грн.)
В частині стягнення франшизи у розмірі 510,00 грн. необхідно відмовити з огляду положень абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оскільки часткова оплата страхового відшкодування в порядку регресу здійснена відповідачем після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, корпус Д; код ЄДРПОУ №00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн. 52 коп.
3. Провадження в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 5 955,55 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2014 р.