ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15276/13 03.02.14
За позовом приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО»
до товариства з обмеженою відповідальністю «СОС СЕРВІС УКРАЇНА»
про визнання договору доручення недійсним
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Барибіна К.Б. - за довіреністю від 16.12.2013 № 134/13;
відповідача: Зозовський Д.В. - за довіреністю від 04.06.2013 № 37.
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СОС СЕРВІС УКРАЇНА» про визнання договору доручення недійсним.
Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що укладений сторонами спору договір доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR не відповідає вимогам закону, оскільки містить ознаки договору підряду, доручення, агентського договору, тобто неможливо визначити, які норми права регулюють правовідносини сторін правочину, що, у свою чергу, робить неможливим конкретизувати права і обов'язки сторін за вказаним договором. Позивач водночас зазначає, що договір від 12.09.2012 № 12092012-CR не є договором доручення, оскільки відповідач на підставі укладеного договору вчиняв правочини із третіми особами від свого імені, а не від імені позивача.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання судом договору доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR не дійсним.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю. Виходячи зі змісту відзиву, відповідач зазначає, що позивач безпідставно стверджує що договір від 12.09.2012 № 12092012-CR не є договором доручення, оскільки усі правочини вчинялися відповідачем із третіми особами від імені позивача. Також відповідач у своєму відзиві, у підтвердження того, що оспорюваний договір за своє правою природою є договором доручення, посилається на ч. 7 ст. 15 Закону України «Про страхування» та ст. 1000 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що договір доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR сторонами спору фактично виконувався, і в підтвердження чого надав суду відповідні докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 прийнято вказаний позов до розгляду та порушено провадження по справі № 910/15276/13 (суддя Станік С.Р.).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 № 04-1/934 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.
В результаті зазначеного вище повторного автоматичного розподілу справу № 910/15276/13 передано на розгляд судді Балаца С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 справу № 910/15276/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В.
Представниками сторін даного справи клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 03.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін справи по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -
Між приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО», як довірителем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «СОС СЕРВІС УКРАЇНА», як повіреним, (далі - відповідач) укладено договір доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR (далі - Договір / оскаржуваний правочин).
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок такого.
Позивач вважає, що до укладеного сторонами спору договору доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR слід застосувати правила, встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки оспорюваний правочин містить ознаки таких договорів: підряду, доручення, агентського договору, тобто позивач недійсність Договору пов'язує із відсутністю можливості визначити правову природу договору доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR та визначити, якими саме нормами матеріального права регулюються правовідносини сторін за вказаним правочином.
У відповідності до припису, встановленого ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 115 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У Договорі застосовуються терміни, які визначаються таким чином:
Договір страхування - договір добровільного медичного страхування, укладений Довірителем.
Застрахована особа (ЗО) - особа, про страхування якої укладений Договір страхування, і обслуговування якої забезпечується Повіреним.
Послуги - медичні послуги, що передбачені Договором страхування та визначені в програмі страхування, і які надаються Застрахованій особі в разі настання страхового випадку.
Мережа обслуговування - мережа Медичних установ, з якими Повірений уклав договори про надання медичних послуг Застрахованим особам.
Медична установа - підприємства, установи, організації, інші заклади, предметом ліцензованої діяльності яких є медична практика.
Згідно предмету Договору, позивач доручає, а відповідач зобов'язується виконувати частину страхової діяльності позивача за договорами страхування, а саме виконувати роботи, пов'язані з організацією надання послуг застрахованим особам відповідно до умов договорів страхування, укладених позивачем, та здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань від імені та за рахунок позивача або за власний рахунок з подальшою компенсацією витрат відповідача позивачем (п. 1.1 Договору). Відповідач є представником позивача і діє від імені останнього, в його інтересах за винагороду на умовах, визначених розділом 6 Договору (п. 1.2 Договору).
Сторонами у розділі 2 Договору порядок їх взаємодії. У відповідності до п. 2.1 Договору визначено, що для забезпечення діяльності відповідача позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача внесок в якості Ротаційного фонду на умовах та в строки, що вказані у розділі 4 цього Договору.
Оплата послуг відповідача здійснюється за обслуговування кожного Договору страхування протягом визначеного періоду за комісійну винагороду, що становить певний відсоток від суми страхового платежу за таким договором страхування (2.2 Договору).
Згідно 2.3 Договору для передачі Договору страхування на обслуговування до мережі відповідача позивач не менше ніж за 1 робочий день до початку дії періоду обслуговування направляє відповідачеві Бордеро ЗО, копію такого Договору страхування, супутню інформацію необхідну для початку обслуговування. Передача Бордеро ЗО здійснюється позивачем електронною поштою на адресу відповідача (п. 2.3.1 Договору). Протягом 1 (одного) робочого дня після отримання такого Бордеро ЗО та супутньої інформації відповідач електронною поштою повідомляє позивача про прийняття Договору страхування на обслуговування (п. 2.3.2 Договору). Для передачі на обслуговування Застрахованої особи в період дії Договору страхування позивач не менше ніж за 1 (один) робочий день до початку періоду обслуговування направляє відповідачеві Бордеро ЗО електронною поштою на адресу останнього (п. 2.3.3 Договору). Застрахована особа вважається прикріпленою до мережі відповідача з моменту направлення позивачеві повідомлення, вказаного в п. 2.3.2 Договору (п. 2.3.4 Договору). При зверненні Застрахованої особи відповідач здійснює такі дії: ідентифікує Застраховану особу; перевіряє номер та чинність договору страхування Застрахованої особи; перевіряє розмір залишку Страхової суми та розмір лімітів/сублімітів по даній Застрахованій особі; здійснює перевірку відповідності Послуги, що потребує Застрахована особа, умовам Договору страхування; визначає склад та обсяги Послуг, які потрібні Застрахованій особі, в строки та в межах, визначених Договором страхування, у разі необхідності, відповідач може звернутися до позивача за консультаціями та вказівками щодо обслуговування певної Застрахованої особи; якщо вартість Послуг, що мають бути надані Застрахованій особі, перевищує розмір залишку страхової суми (лімітів), або у разі, якщо Послуги, що мають бути надані Застрахованій особі, не передбачені умовами Договору страхування, відповідач звертається до позивача за консультацією щодо можливості забезпечення надання Послуг зазначеній Застрахованій особі та/або повідомляє Застраховану особу, що вартість Послуг, які перевищують страхову суму або не передбачені Договором страхування, оплачується нею самостійно; здійснює контроль за якістю Послуг, що надаються Медичними установами застрахованим особам (п. 2.3.6 Договору).
Як визначено сторонами у п. 2.4 Договору відповідач за дорученням, від імені і за рахунок позивача здійснює Страхові виплати, шляхом перерахування коштів Медичним установам (на підставі рахунків Медичних установ) за Послуги, що були надані Застрахованій особі внаслідок настання Страхового випадку.
Таким чином, виходячи з предмету оспорюваного правочину та його істотних умов, відповідач є страховим агентом, який за дорученням позивача-страховика, виконує посередницькі дії при здійсненні позивачем діяльності у сфері страхування, тобто відповідач, у розумінні припису ст. 295 Господарського кодексу України, здійснює за Договором комерційне посередництво (агентська діяльність).
Статтею 295 Господарського кодексу України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
У відповідності до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, які виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.
Спеціальною нормою права - статтею 15 Закону України "Про страхування" унормовано, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком, тому Законом визначено вид та форму договору, за якою страхові агенти здійснюють діяльність у відносинах із страховиками у сфері страхування.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України).
Отже, з огляду на вищенаведені обставини та норми матеріального права, суд зазначає, що укладений сторонами спору договір від 12.09.2012 № 12092012-CR за своєю правовою природою є Договором доручення, який регулюється нормами, встановленими главою 68 Цивільного кодексу України, та ч. 7 ст. 15 Закону України "Про страхування".
Крім того, позивач стверджує, що відповідач, на виконання оспорюваного Договору, укладав із Медичними установами договори на надання останніми медичних послуг застрахованим позивачем особам від свого імені, а не від імені позивача. Вказана обставина дає позивачеві підстави вважати, що оспорюваний правочин не є «Договором доручення».
Наведена вище обставина, на яку позивач посилається як на підставу позову, судом до уваги не приймається, оскільки факт укладання відповідачем від свого імені договорів із Медичними установами на надання медичних послуг застрахованим особам, позивач не підтвердив будь-яким доказом, як того вимагає положення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, жодна з медичних установ, якими надавалися медичні послуги застрахованим позивачем особам, не є сторонами оспорюваного правочину, і якщо припустити той факт, що відповідач від свого імені укладав із медичними установами договори на надання вказаних послуг, то такі договори, у розумінні ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, не породжують для позивача будь-яких юридичних наслідків. Також укладення відповідачем від свого імені договорів із медичними установами на надання ними медичних послуг застрахованим позивачем особам не є предметом оспорюваного правочину.
Окрім викладеного вище, суд зазначає, що у матеріалах даної справи містяться засвідчені копії доказів виконання сторонами спору договору доручення від 12.09.2012 № 12092012-CR, а саме:
- звіти відповідача з врегульованих страхових випадків: за період з 30.09.2012 по 17.02.2013 № 429/Z8, за період з 25.10.2012 по 22.03.2013 № 601/Z13, за період з 03.12.2012 по 08.03.2013 № 470/Z11, за період з 14.12.2012 по 06.04.2013 № 654/Z15, за період з 19.12.2012 по 14.04.2013 № 807/Z17, за період з 11.01.2013 по 18.03.2013 № 555/Z12, за період з 01.02.2013 по 24.02.2013 № 445/Z9, за період з 11.02.2013 по 10.04.2013 № 719/Z16, за період з 21.02.2013 по 01.04.2013 № 653/Z14;
- акти виконаних робіт, які підписані з обох сторін спору та скріплені відбитками їх печаток: від 01.03.2013 № 429, від 12.03.2013 № 445, від 19.03.2013 № 470, від 29.03.2013 № 555, від 09.04.2013 № 601, від 19.04.2013 № 653, від 19.04.2013 № 654, від 25.04.2013 № 719, від 14.05.2013 № 807, від 14.05.2013 № 814;
- акти звіряння взаємних розрахунків, які підписані сторонами Договору та скріплені відбитками їх печаток, за період з 01.01.2013 по 14.05.2013;
- виписки з банківського рахунку відповідача, які підтверджують виконання позивачем його грошового зобов'язання за Договором;
- лист позивача від 04.04.2013 № 95-003/13 про визнання наявної в останнього перед відповідачем та Медичними установами заборгованості в загальній сумі 193.622,80 грн.
Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів та обставин даного спору, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов такого висновку:
по-перше: оспорюваний правочин вчинено з моменту його підписання сторонами спору, оскільки останніми досягнуто згоди за всіма істотними для Договору доручення умовами;
по-друге: фактичні обставини у даному спорі, з якими закон пов'язує недійсність правочину, відсутні, тому, підстав для застосування до Договору правил, визначених ст. 215 Цивільного кодексу України, немає;
по-третє: оспорюваний правочин прийнято позивачем до виконання.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, позов задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10 лютого 2014 року.
Суддя С.В. Балац