Рішення
ІмЕНЕм УкрАїни
справа № 521/21513/13ц
провадження № 2/521/969/14
11 лютого 2014 року
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Стариш О.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.12.2008 року, видане на ? частину квартири АДРЕСА_1, виданого на її ім'я П'ятою одеською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі під № 3-113. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_3, якому належало спірне майно. Він вчасно звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де була заведена відповідна спадкова справа, але не може її оформити, оскільки відповідачка отримала ці правовстановлюючі документи в порядку спадкування після смерті гр. ОСОБА_4, яка в свою чергу отримала цю спадщину після смерті ОСОБА_3 в нотаріальному порядку, а через суд. Рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2004р., яке було підставою набуття спадкових прав, скасовано судом апеляційної інстанції.
Оскільки позивач вважає, що підстави для отримання відповідачкою права на спадщину відсутні, тому видане їй свідоцтво, порушує його спадкові права як законного власника, у зв'язку з чим вимушений звернутись з позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідачки позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідач оспорюване позивачем свідоцтво про право на спадщину отримала законно, оскільки рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2004р., яким було визнано право власності на спірне майно за ОСОБА_4, на час видачі цього свідоцтва не було скасоване.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1
Після його смерті відкрилася спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_1, що належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 листопада 1994 року.
З матеріалів спадкової справи № 113/2002 вбачається, що ОСОБА_1 за згодою своєї матері ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернувся до П'ятої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття вказаної спадщини.
Поряд з цим, з заявою про прийняття цієї спадщини також звернулася і дружина спадкодавця - ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину на спірне майно не отримувала, а 17.09.2004 року звернулася до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2004 року позов ОСОБА_4 задоволений, встановлено факт прийняття нею спадщини, визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадкові права оформила на себе відповідачка ОСОБА_2, отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 грудня 2008 року на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.11.2013 року, вищезазначене рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2004 року скасоване.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, й прийняв спадщину в встановленому законом порядку, суд першої інстанції не визначився з колом спадкоємців, які прийняли спадщину й ухвалив рішення, яке стосується його прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 р.), який був чинний на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.
Згідно ст. 548 ЦК УРСР та ч. 1. ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.11.20013 року скасоване рішення суду першої інстанції та встановлено незаконність набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно.
Таким чином, отримання відповідачкою ОСОБА_2 відповідного свідоцтва про право на спадщину на ? частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 також не може вважатися правомірним, оскільки за відсутності права власності на майно у спадкодавця, його відповідно не може виникнути і у спадкоємця.
Права ОСОБА_1 на спадщину були порушені і він у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України має право на захист свого права судом.
Твердження представника відповідачки про те, що на момент отримання останньою оспорюваного свідоцтва, рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2004 р. не було скасоване, а тому не може бути визнане недійсним, є неспроможними, оскільки у разі скасування судового рішення воно є не чинним з часу його ухвалення.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його моральним засадам тощо.
Згідно вимог ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 321, 328 ЦК України, ст. ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226, 228, 256-259 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_2 22 грудня 2008 року П'ятою одеською державною нотаріальною конторою за № 3-113.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 гривень 40 копійок в рахунок сплаченого судового збору та 70 гривень 68 копійок в рахунок судових витрат.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк