Справа № 210/8452/13-ц
Провадження № 2/210/556/14
іменем України
"03" лютого 2014 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з названим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 12.08.1995 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя не склалося. Шлюбні відносини з відповідачем припинені через різні погляди на життя та ведення спільного господарства, що породжувало постійні конфлікти та сварки під час сумісного життя. На даний час сторони проживають окремо один від одного. Позивач, вважає, що сім'я розпалася остаточно, відновлена бути не може, тому просить суд позов задовольнити. Майнового спору між сторонами немає.
У судовому засіданні позивач не була присутньою, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні не був присутнім, до суду надійшла заява, в якій відповідач просить розглядати справу за його відсутності, проти позову не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Так, відповідно до свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1, виданого Казанківським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 43, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.08.1995 року. (а.с.5).
Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Шлюбні відносини з відповідачем припинені через різні погляди на життя та ведення спільного господарства, що породжувало постійні конфлікти та сварки під час сумісного життя, сторони мешкають окремо, майнового спору між ними немає, до примирення не прагнуть, обидва наполягають на розірванні шлюбу, тому суд вважає, що сім'я розпалася остаточно і не може бути збережена і задовольняє позовні вимоги позивача.
Відповідно ч.2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У позовній заяві ОСОБА_2 просила після розірвання шлюбу залишити за нею прізвище, взяте нею під час укладення шлюбу - ОСОБА_2 (а.с. 2).
Відповідно до вимог ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є остаточним та не потребує видачі свідоцтва про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 113, 115 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 12.08.1995 р. Казанківським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 43, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1, від якого сторони мають дочку - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище - ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу .
Суддя: В. Є. Сільченко