12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1352/13-а
Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Каховська ОДПІ).
Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 26.03.2013 року №0000521700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 062,14 грн. за основним платежем та 2512,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000501700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 161 639,14 грн. за основним платежем та 32 824,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000531700, яким нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про норми регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 2 069 грн.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за висновками акту перевірки №555/17-2/2635207773 від 12.03.2013 р., відомості якого, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам та зроблені з порушенням чинного законодавства. Доказів порушення вимог Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №728/98 податкова інспекція не встановила. Посилання на отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок в розмірі не більше 500 тис. грн. позивач вважає надуманими та спростовуються відомостями про рух коштів на рахунку в банку. Позивач не зобов'язаний був реєструватись платником податку на додану вартість, а як платник єдиного податку був звільнений від придбання торгового патенту.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки діяльності ФОП ОСОБА_2 було виявлено порушення Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №728/98, яке полягало у тому, що підприємець отримав у 4-му кварталі 2010 року дохід, який перевищував 500 тис. грн., тому з 01.01.2011 р. повинен був перейти на загальну систему оподаткування і сплатити податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності із суми, що перевищує 500 тис. грн. Перевищення граничного обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності не дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. Інспекцією правомірно включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу. Сплата підприємцем єдиного податку не звільняє від обов'язку сплатити прибутковий податок від підприємницької діяльності, отриманого поза межами граничного обсягу річної виручки, визначеного Указом. З таких самих підстав позивач зобов'язаний зареєструватись як платник ПДВ та придбати торговий патент.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 р. позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Каховської ОДПІ від 26.03.2013 р. №0000501700, №0000521700, №0000531700.
Каховською ОДПІ н зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем у вересні 2003 року, є платником податків, у 2010-2011 роках знаходився на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
У березні 2013 року Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією Херсонської області була проведена документальна виїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства СПД ОСОБА_2 за період з 01.01.10 р. по 31.12.11 р., результати якої оформлено актом № 555/17-2/2635207773 від 12.03.2013.
Перевіркою встановлено, що у 2010 році приватним підприємцем відображено 495000 грн. виручки, фактично отримано 702283 грн. 69 коп., перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить суму 207283 грн. 69 коп. та виникло у зв'язку з не відображенням отриманих на розрахунковий рахунок коштів у рахунок сплати товарів, робіт.
Зазначений факт свідчить про порушення вимог ст. 1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». На думку ОДПІ, приватний підприємець ОСОБА_2 повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.11 у зв'язку з перевищенням обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у IV кварталі 2010 року понад 500 тис. грн. та сплатити податок з доходів, які були отримані понад 500 тис. грн. За 2011 рік позивач фактично отримав 875310 грн. 72 коп., хоча звіти приватного підприємця, які подавались до податкової інспекції, свідчать про отримання доходу в сумі 490000 грн. За висновками ОДПІ, оподаткування позивача у 2011 році повинно відбуватись за загальними правилами. В акті перевірки зазначено про відсутність книги обліку доходів та витрат за 2010-2011 рр., ненадання документів, які підтверджують витрати та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.
Заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік склало 30342 грн. 54 коп. з доходу 202283 грн. 60 коп., заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011рік склало 131296 грн. 60 коп. з доходу 875310 грн. 72 коп. Загальна сума заниженого податку становить 61639 грн. 14 коп.
За висновками перевірки Каховською об'єднаною Державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 року: № 0000521700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175062 грн. 14 коп. за основним платежем та 2512,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000501700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 161639,14 грн. за основним платежем та 32824,15 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000531700, яким нараховані штрафні санкції за здійснення діяльності без торгового патенту на суму 2069 грн.
Не погодившись із вказаними висновками податкового органу ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» приватні підприємці, які сплачують єдиний податок, не є платниками податку на додану вартість.
Позивач не був зареєстрований платником податку на додану вартість. Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ (діючого у 2010 році), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) - особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку.
Відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 №79, не зареєстрована платником ПДВ особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію як платника ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.
Згідно пп. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 7.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість особа, що не надсилає реєстраційну заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Позивач не подав відповідну заяву до податкового органу про реєстрацію платником ПДВ. На думку відповідача, ФОП ОСОБА_2 підлягав обов'язковій реєстрації з січня 2011 року. Перевіркою були обчислені податкові зобов'язання по податку на додану вартість у 2011 році на загальну суму 175062 грн. 14 коп.
Податковим органом зроблено висновок про те, що позивач порушив Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», п. «а» пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, здійснюючи торгівельну діяльність у пункті продажу товарів без придбання торгового патенту.
Згідно до вимог пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснювалось за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким спеціальним законодавством, зокрема, був Указ № 727/98 від 03.07.98, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно з положенням п. 4 ст. 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, для платника єдиного податку застосовується касовий метод обчислення суми виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або в касу.
Реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5). При цьому платник єдиного податку повинен подати податкову декларацію за наслідками звітного періоду, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Згідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Фактично загальним правилом є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Вимога суду надати докази надходження коштів на банківські рахунки або в касу позивача в сумі 702283 грн. в 2010 році та 875310 грн. в 2011 році відповідачем не виконана. Єдиним доказом отримання позивачем доходів в тих розмірах, які вказані в акті перевірки, є відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, які формуються за звітністю інших платників щодо доходів, виплачених позивачу.
Наявна в матеріалах справи відомість свідчить про те, що ТОВ «Агро-Капітал» задекларувало виплату доходу позивачу у 2011 році в сумі 624266 грн., ПП «Маллаті» виплачено позивачу 76342 грн., ТОВ «Семена плюс» - 1676,60 грн. (податок утриманий та перерахований до бюджету). У 2011 році відомості центральної бази даних ДПА свідчать про виплату позивачу доходу від ТОВ «Агро-Капітал» в сумі 873300 грн., ТОВ «Семена плюс» 2010 грн. 72 коп. (податок утриманий та перерахований до бюджету). Податковою інспекцією не здійснювались зустрічні звірки у ТОВ «Агро-Капітал» та інших покупців, запити до ТОВ «Агро-Капітал» не надсилались.
Позивач не заперечував відносин з ТОВ «Агро-Капітал», але не в розмірах, які зазначені у ЦБД, та стверджує про те, що не порушував вимог щодо обмеження виручки за рік сумою 500 тис. грн., повідомив, що всі розрахунки за товар проводились в безготівковій формі.
Надані суду відомості про рух коштів на банківському рахунку позивача свідчать лише про отримання грошових коштів в сумі 424266 грн. протягом 2010 року від ТОВ «Агро-Капітал», протягом 2011 року позивач не отримував грошові кошти на банківський рахунок.
Належних та допустимих доказів отримання готівки ФОП ОСОБА_2 податкова інспекція не довела.
Згідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень та не повинен проявляти ініціативи щодо витребування доказу лише в тому випадку, якщо доказ може підтвердити обставини, на які посилається саме та особа, яка його не подала.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував, що має наслідком вирішення справи на основі наявних доказів та, в даному випадку, задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню, оскільки апелянтом не було представлено належних доказів вказаних обставин, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 13.02.2014 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький