12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3707/13-а
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області про визнання дій протиправними,
26 вересня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області з позовними вимогами про визнання дій протиправними, а саме:
- визнати протиправними дії відповідача по відмові у видачі витягу з Державного земельного кадастру про належну позивачу на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6524781000:01:026:0001;
- визнати протиправними дії відповідача по відмові у видачі витягу з технічної документації про нормативну оцінку належної позивачу на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6524781000:01:026:0001.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ№890753 від 27.03.2006 року він є власником земельної ділянки площею 0,0016 га. по АДРЕСА_1. Кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:01:026:0001. 09 серпня 2013 року позивач звернувся до Державної реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції для отримання інформації щодо своїх майнових прав. 09 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання витягу з реєстру про належну позивачу земельну ділянку та про надання довідки про грошову оцінку землі. Відповідь Відділу ДЗК у Скадовському районі від 29 серпня 2013 року №01-04/1668 «Про розгляд звернення», якою позивачу запропоновано звернутись до Відділу ДЗК з заявою та певними документами, а конкретно відповідність її законодавству, є предметом судового розгляду.
В судове засідання позивач не прибув, але надіслав 24 жовтня 2013 року заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання також не прибув, надіславши 24 жовтня 2013 року заяву про розгляд справи без участі представника відповідача в порядку письмового провадження. Також, 15 жовтня 2013 року на адресу суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач мотивує свою позицію наступним. Діями Відділу ДЗК Скадовському районі не порушено права та законні інтереси позивача. Позиція відповідача повністю співпадає з відповіддю наданій позивачу 29 серпня 2013 року №01-04/1668 «Про розгляд звернення».
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишений без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів встановила, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №890753 від 27 березня 2006 року, позивач на підставі рішення Красненської сільської ради №177 від 26.05.2004 року є власником земельної ділянки площею 0,0016 га. по АДРЕСА_1, яка призначена для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер 6524781000:01:026:0001.
09 серпня 2013 року позивач звернувся до Відділу ДЗК у Скадовському районі з заявою про надання інформації для Державної реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції з метою реєстрації права власності на земельні ділянки. В заяві позивач просив видати витяг з реєстру на земельні ділянки та довідку про грошову оцінку земельної ділянки, оскільки, відсутність такої інформації порушує конституційні права позивача, щодо отримання інформації відносно себе.
29 серпня 2013 року на адресу позивача Відділом ДЗК у Скадовському районі направлено лист №01-04/1668 «Про розгляд звернення», в якому відповідач, посилаючись на вимоги Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядок ведення Державного земельного кадастру, відмовив ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог, зазначивши, що позивачеві необхідно звернутися з заявою про реєстрацію його прав власності на землю, виготовити та надати технічну документацію із землеустрою, надати обмінний файл у форматі XML. У відповіді вказується, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6524781000:01:026:0001 були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру автоматизовано в форматі іn-4, а відповідно до діючого законодавства з 01.01.2013 року обмінні файли мають бути в форматі XML.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051).
Цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру (п.1 Порядку №1051).
Пунктом 9 передбачено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать:
1) внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення;
2) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;
3) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг;
4) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;
5) здійснення реєстрації:
заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;
повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;
заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;
заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру;
6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;
7) узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;
9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;
10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства:
відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;
дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.
До Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21 - 25 цього Порядку, про об'єкти Державного земельного кадастру (п.66 Порядку №1051).
Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр». Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:
текст документів має бути написаний розбірливо;
документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку (п.67 Порядку №1051).
Згідно до вимог ч.2 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів). Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.
Відповідно до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» де вказано, що у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом, у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без сплати плати за таке перенесення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був автоматично перенести відомості про земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_2, до Державного земельного кадастру без подання будь-якої заяви, а також відкрити Поземельну книгу.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в постанові суду щодо обов'язку позивача внести зміни до відомостей про земельну ділянку, тому що позивач не звертався з заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку, а лише звертався з заявою на отримання витягу з Державного земельного кадастру про належну йому земельну ділянку.
Як зазначив відповідач, Відділ Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області не має можливості надати позивачеві витяг з Державного земельного кадастру, тому що програмне забезпечення Державного земельного кадастру для підготовки витягу вимагає обмінний файл у форматі XML, в зв'язку з тим, що відсутній обмінний файл у форматі XML по земельній ділянці, що належить на праві власності позивачеві. Вищезазначене відповідач обґрунтував, пославшись на вимоги ст.156 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 року. На думку відповідача, має місце помилка у відомостях про земельну ділянку, виправлення якої потребує виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду, у зв'язку з чим позивачеві було пропоноване звернутися до розробників документації із землеустрою для розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі(на місцевості), після розроблення вищезазначених документацій згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр» подати електроні документи у форматі XML Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із технічними документаціями, які є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді для виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.
З вищезазначеною позицією відповідача погодився суд першої інстанції, однак колегія суддів з зазначеними доводами не згодна, вважає їх протиправними, у зв'язку з тим, що позивачеві необхідно фактично заново зареєструвати права на земельну ділянку, що вже належить йому на праві власності з 2006 року, а обмінний файл у форматі XML надається лише з 01.01.2013 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не зобов'язаний надавати будь які нові обмінні файли, у тому числі й у форматі XML.
Відповідно до вимог ч.3 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.
Тобто, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний земельний кадастр» не передбачено такої помилки як неправильний обмінний файл (не того формату) і тому воно не може бути виправлене шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що вимога відповідача на виготовлення позивачем повторно технічної документації із землеустрою та повторна реєстрація його прав землевласника є такою, що суперечить вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр», тобто є протиправною.
Колегія суддів також вважає протиправною відмову Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області у видачі позивачеві витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що належить йому на праві власності. Як вбачається із заяви позивача від 09.08.2013 року, витяг з технічної документації щодо оцінки земельної ділянки, потрібен заявникові для надання до Державної реєстраційної служби, відповідно мова не йшла про експертну оцінку землі, а лише про нормативну.
На підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.
Визнати протиправними дії Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області щодо відмови ОСОБА_2 у видачі витягу з Державного земельного кадастру про належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6524781000:01:026:0001.
Визнати протиправними дії Відділу Держземагенства у Скадовському районі Херсонської області щодо відмови ОСОБА_2 у видачі витягу з технічної документації про нормативну оцінку належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 6524781000:01:026:0001.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький