Справа: № 826/5051/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
06 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі Кріль В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоімпортс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоімпортс» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року №0007322220.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0007322220.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 16.11.2012 №2475, повідомлення від 16.11.2012 №267/10/22-2011 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд Комплектація» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 21.11.2012 №509/1-22-20-35910820 та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0007322220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 78310 грн. (у т.ч.: основний платіж - 62648 грн., штраф - 15662 грн.)..
На підставі акта перевірки виявлені порушенням позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК, внаслідок чого, було занижено ПДВ за серпень 2011 на 62648 грн. Згідно з актом зміст порушень полягає в тому, що ТОВ «Промбуд Комплектація» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «ТВС Енергостандарт», відносно яких складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких зроблено висновки про нікчемність всіх правочинів ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «ТВС Енергостандарт» з постачальниками і покупцями, у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 62648 грн. по фінансово-господарським відносинам між позивачем і ТОВ «Промбуд Комплектація».
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем (відповідно до Акту перевірки), між позивачем (Покупець) і ТОВ «Промбуд Комплектація» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 04.05.2011 №ДГ-0000003.
На підтвердження фактичності виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії видаткових накладних від 01.08.2011 №РН-0000045 на суму 141507,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 23584,64 грн.) та від 15.08.2011 №РН-0000052 234379 грн. на суму 234379 грн. (у т.ч. ПДВ - 39063,17 грн.), податкових накладних від 01.08.2011 №55 на суму 141507,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 23584,64 грн.) та від 15.08.2011 №56 на суму 234379 грн. (у т.ч. ПДВ - 39063,17 грн.), що загальна сума ПДВ у розмірі 62647,80 грн. нарахована у зв'язку з придбанням позивачем у серпні 2011 товарів (автомобільних запчастин і комплектуючих) визначеного в накладних найменування, кількості, ціни, на загальну вартість 313239 грн. (без ПДВ) та обчислена за ставкою 20%.
Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що взаємовідносини між ТОВ «Промбуд Комплектація» та ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «ТВС Енергостандарт», учасником яких позивач не був, не стосуються безпосередньо позивача та правильності ведення ним податкового обліку.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
(Повний текст Ухвали виготовлений 11.02.2014 року)
.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.