Справа № 591/4227/13-ц
Провадження № 2/591/32/14
10 лютого 2014 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Біріної Ю.М.,
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
Позивачка звернулась до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з вересня 1999 року зареєстрована та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 Ця квартира є однокімнатною та була отримана згідно з ордером № 2506 від 10.09.1991 р. В квартирі зареєстровані також повнолітня донька сторін у справі ОСОБА_3 та колишній чоловік - ОСОБА_2 Відповідач після розірвання шлюбу з позивачкою не проживає у спірному житловому приміщенні, комунальні послуги не сплачує та залишається там зареєстрованим. Раніше позивач вже двічі зверталася до суду з аналогічним позовом, але рішеннями Зарічного районного суду м. Суми від 07.09.2005 р. та від 04.12.2012 р. їй було відмовлено в задоволенні вимог. Після винесення останнього рішення суду відповідач жодного дня без поважних причин не мешкав в спірній квартирі, комунальні послуги не використовує та не оплачує, його особисті речі щоденного використання в квартирі відсутні. Тому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що квартира є однокімнатною, на даний час, після того, як відповідач створив нову сім'ю, взагалі не можливе їхнє з відповідачем спільне проживання в цій квартирі. В той же час, будь-яких перешкод для мешкання відповідачу вона не створює, він має ключі від квартири і в будь-який час може прийти, але кожного разу під час своїх візитів влаштовує сварки. В квартирі з часу розірвання шлюбу знаходиться майно, яке виділено йому судом при поділі майна подружжя, але особистих речей відповідача повсякденного використання, у тому числі, одягу, взуття, предметів особистої гігієни, в квартирі немає. Всі дії щодо утримання квартири, оплати комунальних послуг, здійснення поліпшень та поточних ремонтних робіт здійснює вона особисто, відповідач в цьому участі не бере. Просила задовольнити її вимоги.
Відповідач подав суду письмові заперечення, в яких вказує, що постійно мешкає в спірній квартирі, там знаходяться його речі, але позивачка вчиняє сварки, перешкоджає йому мешкати в квартирі.
Від третьої особи надійшла письмова заява, в якій вона просить справу слухати у її відсутність та вказує, що в квартирі АДРЕСА_1 вона мешкає разом з батьком - ОСОБА_2, який на даний час працює в м. Бровари, але майже кожних вихідних вони з батьком знаходяться в м. Сумах за вказаною адресою.
Суд заслухавши пояснення позивача, покази свідків, дослідивши доводи, викладені в письмових запереченнях відповідача, в заяві третьої особи, та інші матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що згідно з ордером № 2506 від 10.09.1991 р. однокімнатна квартира АДРЕСА_1 надана для проживання сім'ї у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (а.с.6).
Згідно з довідкою від 26.02.2013 року з місця проживання, в цій квартирі зареєстровані зазначені вище особи. (а.с.9).
Шлюб між ОСОБА_1, ОСОБА_2 розірвано в 2002 році, і в 2004 році проведено розподіл спільного майна подружжя, що підтверджується копіями судових рішень. (а.с.21-24).
Як вбачається з наданих позивачем копій договорів та квитанцій, ОСОБА_1 особисто сплачує за комунальні послуги, погашає заборгованість за природний газ та здійснює поточний ремонт в квартирі. (а.с.25-33).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07.09.2005 року відмовлено за необґрунтованістю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування, виселення. (а.с.58-59).
Згідно з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.09.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27.09.2012 року, відмовлено за необґрунтованістю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. (а.с.60-63).
Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_1 від 19.04.2013 року, позивач звернулася до Сумського МВ УМВС України в Сумській області із заявою про проведення перевірки з метою з'ясування факту про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 більше шести місяців. За результатами перевірки було встановлено, що з пояснень допитаних сусідів ОСОБА_2 не мешкає в цій квартирі більше ніж півроку.
ОСОБА_2, вважаючи що проведення зазначеної перевірки є неповним, звернувся із скаргою від 08.07.2013 року до начальника УМВС України в Сумській області і просив провести з цього приводу детальну перевірку. В ході повторної детальної перевірки було проведено поквартирне опитування мешканців зазначеного будинку, а саме: 48 квартир, з яких було опитано 30 мешканців зазначеного будинку, з яких 24 мешканці не знають ОСОБА_2, а інші підтвердили, що він протягом тривалого час не проживає в цій квартирі. За заявою ОСОБА_2 щодо незаконних дій працівників міліції під час проведення зазначеної перевірки був складений висновок службового розслідування та встановлено, що працівниками міліції при проведенні перевірки за заявою ОСОБА_1 було допущене порушення вимог чинного законодавства в тій частині, що проведення таких перевірок не відноситься до компетенції органів міліції. (а.с.131-134).
В судовому засіданні факт не проживання відповідача в спірній квартири більше шести місяців підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Зокрема, свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що з жовтня 2006 року знайома з позивачкою ОСОБА_1, неодноразово бувала у неї вдома за адресою АДРЕСА_1, але жодного разу не бачила там її колишнього чоловіка.
З пояснень свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні вбачається, що свідок знайома із сторонами у справі близько 20 років, як сусідка. ОСОБА_2 протягом тривалого часу в цій квартирі не мешкає, його речей вона там не бачила. З вересня 2012 року зустрілася з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 лише одного разу, коли була в гостях у ОСОБА_1, а він знаходився в квартирі і викликав по телефону міліцію, повідомивши, що відносно нього вчиняються протиправні дії.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що близько трьох років знайомий з ОСОБА_1, оскільки працює слюсарем та неодноразово ремонтував в квартирі АДРЕСА_1 сантехнічне обладнання. ОСОБА_1 завжди була вдома сама, хоча він бував в цій квартирі як в будні дні, так і у вихідні, в різний час дня, зокрема, в жовтні 2012 р. та в листопаді 2012 року. Будь-яких чоловічих речей в ванній кімнаті та в квартирі взагалі він не бачив.
Як повідомив суду свідок ОСОБА_7, він знайомий з сторонами у справі з 2006 року як сусід. В гостях у позивачки буває часто, в різний час дня, а тому може стверджувати, що ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає, але інколи приходить і вчиняє сварки. Будь-яких особистих речей відповідача в цій квартирі він не бачив.
Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, Що близько десяти років знайомий з ОСОБА_1, декілька разів на місяць заходить до неї в гості, а з її колишнім чоловіком ОСОБА_2 бачився лише двічі в житті. В жовтні 2013 року, коли разом з ОСОБА_5 були в гостях у ОСОБА_1, в цій квартирі знаходився і ОСОБА_2, який без причини викликав міліцію, повідомивши, що в квартирі знаходяться сторонні люди, а після уходу працівників міліції, сам пішов з квартири. Будь-яких чоловічих речей, які могли належати ОСОБА_2, в цій квартирі він не бачив.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР суд може визнати особу такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи без поважних причин понад шість місяців.
Таким чином, судом встановлений факт не проживання відповідача в спірному приміщенні більш, ніж шість місяців без поважних причин. Після прийняття рішення Зарічного районного суду м. Суми, яким відмовлено за необґрунтованістю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням від 04.09.2013 року та набрання ним законної сили 27.09.2012 року, пройшло більше шести місяців, та суд встановив, що з того часу відповідач не проживає в спірному житловому приміщені, не бере участь у витратах з утримання квартири, сплаті комунальних послуг, тобто позивач має підстави для звернення з вимогами про визнання його таким, що втратив право на користування цим приміщенням.
Докази, які б свідчили про наявність поважних причин не проживання відповідача в житловому приміщенні, у матеріалах справи відсутні.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, обґрунтовані і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відповідача необхідно визнати таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 213-215, 224-226 ЦПК України ст.ст.71,72 ЖК УРСР, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 114 гривень 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.
Суддя