Справа № 591/10647/13-ц
Провадження № 2/591/3402/13
14 лютого 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Клімашевської І. В.,
з участю секретаря Гребенькової О.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Коров»яковської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним рішення,
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, який уточнювала під час слухання справи та мотивувала тим, що в 2003 році вона подала пакет документів до Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради, який відповідав вимогам п.18 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов. Рішенням виконкому від 27.02.2003 року її взято на облік як першочерговика на підставі Закону України «Про міліцію» складом 4 особи: вона, чоловік, син та свекруха. В кінці липня 2010 року їй стало відомо про те, що рішенням міськвиконкому від 03.06.2010 року її знято з обліку у зв»язку з перевіркою колективної скарги пенсіонерів органів внутрішніх справ, на підставі протесту прокурора м.Суми та виявленням тієї обставини, що в матеріалах виконкому не було документів, що її свекрусі згідно договору міни належала на праві власності однокімнатна квартира. Але таких документів від неї не вимагалось, про квартиру свекрухи вона не знала. Крім того, через напружені стосунки зі своїм чоловіком вона не проживала разом з 2009 року, а винаймала приватну квартиру. В лютому 2010 року вона розірвала шлюб з чоловіком, при цьому виконавши умову останнього щодо дарунку своєї частини квартири, яка була ними приватизована під час сумісного проживання, їх сину. Після розірвання шлюбу, вона повідомляла виконком про зміни в складі сім»ї, але в червні 2010 року отримала рішення про зняття її з обліку. Рішення вона оскаржувала, а навесні 2013 року - зверталась до голови ЖПК Сумської міської ради про поновлення її в черзі на отримання житла з дня розірвання шлюбу (3 березня 2010 року). Однак їй було відмовлено в задоволенні такої заяви. Вважає прийняте відповідачем рішення про відмову в поновленні її в черзі незаконним та просила його скасувати, а також просила зобов»язати виконавчий комітет Сумської міської ради поновити її на квартирному обліку складом сім»ї 1 особа з дати розгляду її заяви, яку подала у березні 2010 року до виконавчого комітету.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що рішення виконкому Сумської міської ради, яким ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні на квартирному обліку, є законним, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, не ґрунтується на нормах закону вимога про зобов»язання виконкому Сумської міської ради щодо поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку з березня 2010 року.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23.10.2002 року ОСОБА_1 звернулась до управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради із заявою, в якій просила поставити на квартирний облік (зворотня сторона а.с.32).
До вказаної заяви нею було додано довідки про склад сім»ї (4 особи: вона, чоловік, син та свекруха) та довідку з місця роботи (а.с. 32-33).
Рішенням міськвиконкому Сумської міської ради від 27.02.2003 року № 90 її було прийнято на квартирний облік (а.с. 33).
Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 30.01.2010 року подарувала сину 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності. 03.03.2010 року вона розірвала шлюб з чоловіком.
Про зміни в складі сім»ї позивач повідомляла виконком Сумської міської ради в березні 2010 року (а.с.28).
В квітні 2010 року прокурором було проведено перевірку додержання житлового законодавства в постановці громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов, в ході яких встановлено, що на час постановки на облік ОСОБА_1, її чоловіку та сину згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.07.1997 року належала на праві спільної сумісної власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 житловою площею 27,3 кв.м, а громадянці ОСОБА_3 (свекрусі) згідно договору міни від 24.09.2001 року належала на праві власності однокімнатна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 18,0 кв.м. При підготовці та прийнятті у 2003 році відповідного рішення про постановлення на квартирний облік ОСОБА_1 в матеріалах справи квартирного обліку ці дані про власність свекрухи відсутні. За таких обставин, рішення виконкому №90 від 27.02.2003 року є незаконним, у зв»язку з чим винесено протест (а.с.27).
Рішенням виконкому №338 від 03.06.2010 року протест прокурора було задоволено та вказане рішення скасовано (а.с.26).
Також судом встановлено, що 27.03.2013 року позивач звернулась до Голови житлово-побутової комісії міськвиконкому із заявою, в якій просила розглянути питання про поновлення її в черзі на отримання житла з 2010 року, з дня розірвання шлюбу (а.с.36).
Рішенням виконкому №230 від 21.05.2013 року у поновленні на квартирному обліку ОСОБА_1 з 03.03.2010 року відмовлено , у зв»язку з відсутністю підстав.
Суд вважає, що вказане рішення винесено з дотриманням норм чинного законодавства.
Так, відповідно п. 17 "Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Українській ССР", затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 року №470, громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), квартири, а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96 Житлового кодексу УРСР), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
В даному випадку ОСОБА_1 відчужила частину належної їй квартири своєму сину, чим погіршила свої житлові умови, а тому підстави для постановки її на облік протягом 5 років з дня відчуження - відсутні.
При цьому, твердження позивача про те, що умислу на погіршення житлових умов у неї не було та вона вчинила дарування квартири синові, оскільки цього вимагав від неї чоловік та це було однією з його умов для можливості розірвання шлюбу - не підтверджено в судовому засіданні жодним доказом.
За таких обставин, суд вважає, що підстав для скасування п.5 рішення виконкому від 21.05.2013 року №230 немає, як і відсутні правові підстави для зобов»язання відповідача поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з березня 2010 року.
Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215,218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним рішення - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. В. Клімашевська