Номер провадження № 11-кп/785/65/14
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.01.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
судів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
в присутності обвинуваченої ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляцію потерпілого ОСОБА_8 та апеляцію першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_9 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2013 р. по кримінальному провадженню № 12013170470004147, внесеному до ЄРДР 02.07.2013 р. відносно обвинуваченої за ст. 119 ч. 1 КК України
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з середньою освітою, вдови, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2013 р. ОСОБА_7 засуджена за ст. 119 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробувальним строком 3 роки із покладенням на неї зобов'язань, передбачених ст. 76 КК України; зі ОСОБА_7 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області стягнуто судові витрати у сумі 733 грн. 30 коп.
Вказаним вироком ОСОБА_7 засуджена за те, що 01.07.2013 року приблизно о 20:00 годині, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , під час сварки зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , діючи необережно, не передбачаючи та не бажаючи настання смерті останнього, ножем нанесла йому удар в ліве стегно, тим самим спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії та вени, ускладненні геморрагічним шоком, які були небезпечні для життя в момент спричинення та які призвели до смерті ОСОБА_11 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 135-2294/2013 від 16.08.2013 р. вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому зв'язку зі смертю ОСОБА_11 .
В апеляції потерпілий ОСОБА_8 просить вказаний вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 реальну міру покарання у виді позбавлення волі, посилаючись на те, що призначене судом покарання є занадто м'яким та не відповідає вчиненому нею злочину, оскільки судом не в повній мірі взяті до уваги обтяжуючі покарання обставини. ОСОБА_8 вказує на те, що суд не врахував, що ОСОБА_7 не має місця постійного проживання, не працює, не займається суспільно-корисною працею, зловживає спиртними напоями, що підтверджено свідченнями ОСОБА_12 . Крім того, апелянт стверджує, що обвинувачена вчинила злочин проти його батька з корисливих мотивів, оскільки хотіла зареєструватися за місцем проживання його батька, через що в них постійно виникали сварки. Потерпілий також зазначає, що ОСОБА_7 ніякої участі в організації поховання його батька та поминок не приймала, що свідчить про її неналежне ставлення до померлого чоловіка та до нього.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати зазначений вирок суду, як незаконний та необґрунтований у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, внаслідок його м'якості та просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі, посилаючись на те, що суд порушив вимоги п. 3 ч.1 ст. 65 КК України, п.2 ч.3 ст. 374, ст. 414 КПК України, п.п. 2, 9 Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», належним чином не мотивувавши звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Крім того, прокурор вказує на те, що суд допустив протиріччя у вироку, не вказавши в мотивувальній частині обтяжуючу обставину - вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп'яніння, хоча у вступній частині вироку ця обставина вказана.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подані апеляції; потерпілого, який також підтримав свою апеляцію та апеляцію прокурора та пояснив, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, обвинувачена спочатку від нього вимагала дати згоду на її реєстрацію в їхній квартирі, а коли він відмовив, то пішла в кімнату до батька, де вдарила ножем останнього, та до цього часу не принесла навіть вибачень; обвинувачену, яка стверджувала, що щиро кається в своїх діях та дуже жалкує з приводу того, що сталося та просила вирок суду першої інстанції залишити без змін; розглянувши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Висновок суду про скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ст. 119 ч.1 КК України в частині доведеності вини та кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення ніким не оскаржується, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України в цій частині вирок апеляційним судом не перевіряється.
Кримінальне провадження розглянуто судом в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України - судом допитана тільки обвинувачена та потерпілий, інші докази не досліджувались.
Санкцією ст. 119 ч.1 КК України передбачена можливість накладення на винну особу покарань у виді: обмеження волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як видно із мотивувальної частини вироку, в частині призначення покарання рішення суду не відповідає вимогам ст. 65, ст. 75 КК України, так як воно не випливає з обставин, встановлених судом та є немотивованим.
Так, суд, пославшись на ступінь та характер тяжкості вчиненого злочину, першу судимість, позитивну характеристику обвинуваченої, її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, призначив їй найсуворіше покарання у виді п'яти років позбавлення волі, передбачене санкцією ст. 119 ч.1 КК України, проте звільнив обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, що не відповідає вимогам закону.
При цьому пославшись на ступінь та характер тяжкості вчиненого злочину, суд не вказав, що він має на увазі.
Висновок суду про можливість виправлення обвинуваченої в умовах без ізоляції від суспільства, фактично не мотивований.
Пленум Верховного суду України в постанові від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в п. 3 роз'яснив, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Як видно із пред'явленого обвинувачення, яке ОСОБА_7 не оспорюється, обставин справи, встановлених судом, пояснень обвинуваченої та потерпілого в суді, на які зроблено посилання у вироку, смерть ОСОБА_11 наступила в результаті того, що знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки ОСОБА_7 взяла ніж, яким нанесла удар потерпілому в область лівого стегна, перерізавши стегнову артерію та вену.
Роблячи висновок про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, суд хоч послався на наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, проте фактично не взяв її до уваги, а також не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме спосіб вчинення злочину з використанням ножа, що є занадто небезпечним, характер наслідків - спричинення травми, яка призвела до дуже скорого настання смерті, якій не змогла запобігти лікарська допомога. Також суд не навів підстав для висновку про те, що обвинувачена щиро покаялась та активно сприяла розкриттю злочину, не вказав, із яких даних це випливає. Про активне сприяння розкриттю злочину не зазначено навіть в обвинувальному акті. Із показів обвинуваченої та потерпілого в суді висновок про активне сприяння розкриттю злочину - не випливає.
Як видно із доводів апеляції, потерпілий стверджує, що ОСОБА_7 ніякої участі в організації поховання його батька та поминок не приймала, що вказує на її байдуже ставлення до померлого чоловіка та до нього.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції, фактично не взявши до уваги обтяжуючу обставину, обставини справи, а саме ступінь тяжкості вчиненого злочину, безпідставно визнавши пом'якшуючою обставиною сприяння розкриттю злочину, прийшов до хибного висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та призначив покарання обвинуваченій із застосуванням ст. 75 КК України, яке є явно несправедливим через м'якість.
Приймаючи до уваги, що призначене судом покарання обвинуваченій ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.65 та ст. 75 КК України в наслідок м'якості, колегія суддів у відповідності з вимогами ст.ст. 409, 414 КПК України приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку в цій частині.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до застосування ст. 75 КК України відносно обвинуваченої.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується позитивно, що не було спростовано в суді першої інстанції, та обтяжуючої обставини - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, проте не в максимальному розмірі, як того просить прокурор, зважаючи на те, що обвинувачена раніше не судима.
Доводи потерпілого про мотиви вчиненого злочину не можуть бути прийняті до уваги, так як стосуються фактичних обставин справи, які при розгляді провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України перегляду не підлягають.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора та потерпілого задовольнити частково, вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2013 р. стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким на підставі санкції ч.1 ст. 119 КК України ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, взяти її під варту із зали суду.
Строк виконання вироку обчислювати з моменту взяття ОСОБА_7 під варту - з 23.01.2014 р.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі 3-х місяців з дня його проголошення, а засудженою - з моменту вручення їй копії вироку.
Судді апеляційного суду Одеської області: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4